Микола Бондаренко: “Завод небезпечний. Це очевидно”

Проблема будівництва електрометалургійного заводу залишається однією з найгостріших у місті. Міська рада й громадськість виступають опонентами цього проекту з більш ніж сумнівним впливом на оточуюче середовище. Микола Бондаренко, голова найбільшої фракції у міському парламенті, минулої п'ятниці виступив перед журналістами, щоб „документально підтвердити діяльність влади щодо доцільності будівництва заводу”. Своє спілкування з пресою він почав з уточнення назви заводу. Виявилося, що, згідно з Державним реєстром юридичних і фізичних осіб, у нас має будуватися саме металургійний завод. Місце знаходження його — село Шкарівка, вулиця Миру. В тутешній сільраді і зареєстровано підприємство, навколо якого киплять пристрасті. Як стверджує Микола Бондаренко, металургійний завод має особливий статус. Згідно з переліком видів діяльності, його віднесено до категорії об'єктів підвищеної небезпеки. За існуючими правилами, фірма, яка збирається створити таке підприємство, має оголосити в ЗМІ про його негативний вплив на навколишнє середовище та здоров'я людей. Таких публікацій, як зауважив доповідач,,не зареєстровано, отже, громада міста не може уявити собі масштабів небезпеки, якою загрожує людям поява заводу. Втім, про це гласить висновок обласної санепідстанції, котрий підтверджує: запроектований завод належить до підприємств першого класу небезпеки. Отже, санітарна зона, тобто відстань від нього до житлових будинків, має становити 1 км. А фактично, до найближчих будівель, де всю весну, літо й осінь мешкають білоцерківці, від заводу рукою подати — 300 м. Що це — злочин чи недбальство? Адже садове товариство, якому належать житлові помешкання, існує тут з 1998 року. Займає площу 37,1 га на землях резервного фонду тепличного господарства. У 1999 році членам товариства видано державний акт на постійне користування цією землею... Державна санітарна епідеміологічна служба розпорядилася провести інвентаризацію джерел виходу забруднюючих речовин. На жаль, вона планується аж через рік після введення заводу в експлуатацію. І тоді щось змінювати буде вже пізно. За висновками Київської обласної санепідстанції, підприємство матиме 44 джерела викидів, які випускатимуть у навколишнє середовище ЗО видів забруднюючих речовин, у тому числі особливо небезпечних: марганець, сірчану кислоту, бензпірен, бензол, толуол. Щороку до нашого повітря додаватиметься 1600 тонн цих отруйних домішок. Для порівняння: зараз весь східний промвузол викидає в атмосферу 1400 тонн. Згідно із твердженням Миколи Бондаренка, будівництво заводу йде всупереч із законом, який забороняє перепрофілювання цінних земель. А саме на такому ґрунті і збираються зводити підприємство представники фірми „Євро Фінанс ЛТД”. Щоб хоча б для годиться дотриматись закону, харківські фахівці перепрофілювали ці землі на техногенні трансформовані. Хоча ніякого права на це вони не мали. Адже вилучення цінних земель має бути погоджене з Верховною Радою, а наш український парламент не давав такого дозволу. Міська влада неодноразово приймала рішення про недопущення будівництва заводу. На відміну від обласної, яка у 2005 році сформулювала рішення про погодження місця розташування підприємства. Проте часи змінилися. Микола Бондаренко вважає: „Не можна будувати підприємство без дозволу громади”. Отже, кульмінаційний момент настав: щоб захистити себе від небажаного сусідства, городянам потрібно усім миром виходити на акції протесту, масово звертатися до судів і прокуратури. У свою чергу пан Бондаренко вже звернувся до Генеральної прокуратури України та Адміністрації Президента. Цю боротьбу він збирається вести до переможного фіналу.

Олена КАЗИКОВЦЕВА