Ганна Герман: “Ми будемо готові простягти Тимошенко руку, якщо вона зміниться!”

Щоправда, у цьому протестуванні було вирішено взяти невеличку тижневу паузу — до 14 квітня: мовляв, даємо “їм” останній шанс, аби показати антикризову програму. Не покажуть — то терпець урветься, і всіх “їх” змиє хвиля народного гніву...

“Я хочу, дорогі друзі, побажати нам звами, щоб найближчим часом ми примусили цю владу піти у відставку. І це повинно бути рішенням не просто опозиції, а всього українського народу!” — говорив Віктор Янукович на п’ятничному мітингу на Майдані.

Звичайно, сподіватися на те, що “народ сам винесе цю владу”, як було хоча б у листопаді-грудні минулого року, для ПР все-таки занадто самовпевнено. Озвучена нині мета “Регіонів” — дострокові парламентські вибори, причому одночасно з президентськими. Цікаво, що цю тезу — дострокові президентські й парламентські вибори, озвучив і Президент Віктор Ющенко, який підтвердив, що згоден на те, аби всесотороннє волевиявлення відбулося, скажімо, 25 жовтня чи й 25 вересня... Про те, що треба готуватися до виборів у подвійному форматі заявив у понеділок і бютівський віце-спікер Микола Томенко — щоправда, невідомо, це його особиста думка чи офіційна позиція БЮТ, вироблена впродовж вихідних...

Що це — початок великої спільної гри? Чи є укожного із учаснників план майбутніх баталій і чітке бачення мети чи все знову робиться за наполеонівським принципом “головне — ув’язатися в бій, а далі війна покаже”?

Про те, що мають наміри робити далі “Регіони” та їх лідер Віктор Янукович, і які плани виношують на найближчу й більш віддалену перспективу, “Главред” говорив із Ганною Герман — людиною, яка із 2004-го року, є однією із найближчих до свого партійного лідера.

— Пані Ганно, яка кінцева мета блокування парламенту, окрім очевидного супроводу акцій протесту, які обіцяла Партія регіонів? Бо озвучувані раніше вимоги — відставка всієї діючої влади, тобто і Президента, й парламенту — навряд чи досяжні: напевно, жертвою стане якась із частин цієї влади...

— Скажу дуже коротко: кінцева наша мета — прийти до влади й почати реалізацію нашої антикризової програми. Ми повинні не допустити ще однієї “помаранчевої зими”, коли знову будуть газові війни, коли знову Західна Європа страждатиме від наших непорозумінь з Росією, коли знову будуть сварки й хаос в країні, а люди опустяться до ще більшого рівня бідності, ніж сьогодні. Ми цього допустити не можемо: ми живемо в цій країні й хочемо, щоб у ній всім було добре — і нам, і всім решта. Пам'ятаєте, що казав Кеннеді? Якщо країна не може захистити мільйони бідних, то десяток багатих вона точно не захистить...

Я думаю, що ми досягнемо свого, і я переконана, що уже в цьому році відбудуться і дострокові парламентські вибори, й президентські — причому одночасно, щоб у цей кризовий час не тратити кошти, час і зусилля аж на двоє виборів... І ми цього будемо добиватися.

— І щоб ці подвійні вибори відбулися 25 жовтня?

— Якнайскоріше! Думаю, 25 жовтня якраз найприйнятніша дата.

— Знаєте, багато хто, в тому числі і в “Регіонах”, визнають, що дострокові вибори неможливі, якщо на це не погодиться БЮТ і прем’єр-міністр. Восени минулого року вони не погодилися й виборів у грудні не було...

— У грудні була інша ситуація — тоді Тимошенко не була такою слабкою... Зараз, знаючи, що на порозі президентські вибори, вона не буде так впиратися — чим швидше ці вибори відбудуться, тим для неї краще. Я думаю, що сьогоднішня Юля зовсім інша, ніж кілька місяців тому. Вона від парламентських виборів все одно нікуди не подінеться — будуть вони до президентських виборів, під час чи після них! Тому, як людина прагматична — а вона людина прагматична, мені виглядає, що вона може піти на такий компроміс. А зараз, я вважаю, ми повинні домогтися проведення цих виборів — одночасно президентських і парламентських.

— Ви сподіваєтеся на підтримку Банкової у цьому бажанні дострокових парламентських виборів?

— Скоріше на підтримку БЮТ. Юлія Володимирівна зацікавлена у якомога швидших президентських виборах, бо її рейтинги падають, економіка падає і чим пізніше вибори, тим менше у неї шансів...

— В ПР виключають можливість переформатування парламенту й створення коаліції з БЮТ у ВР цього скликання?

— Це неможливо — спроби були зроблені й не раз... Але й неможливо, щоб вони й далі керували країною, бо, як ви бачите, між ними ладу не було й немає, коаліції немає, і вони нічого не можуть зробити. Ані ніхто з них не може піти з нами на твердий союз, бо вони, мовляв, мають якісь передвиборчі зобов’язання, до яких, слід сказати, завжди ставилися дуже легковажно...

— А хто оті “вони”? БЮТ, НУНС, Президент — хто?

— І БЮТ, і “Наша Україна” — вони однаково не бачать нас партнерами. Хоча нам байдуже, кому протягнути руку — аби працювати разом. Ми не ділимо їх за ідеологією, тим паче, що знаємо, що не в усьому вони можуть на нашу підтримку розраховувати. Скажімо, в питаннях вступу України до НАТО ми їх ніколи не підтримаємо, в питаннях мови ми — за надання російській статусу державної... Так, це певні ідеологічні нюанси, але це речі, які зараз Україну, за великим рахунком, не цікавлять.

Зараз є одна біда й одна мета — бідність мільйонів українців, яку треба подолати, і яка має бути спільним ворогом для нас усіх. І для нас все одно, кого брати в союзники для цієї війни з бідністю! Інша річ, що ці “союзники” до цього не готові.

Тому доведеться пройти дострокові парламентські вибори — подивимося, хто туди пройде... Й той, хто пройде, буде змушеним потиснути нашу руку і стати нашим союзником — або ж парламент знову розпадеться...

Під натиском народу й бідності, яка буде лише поглиблюватися, політики змушені будуть йти на об’єднання. Нинішня влада, як сказав Янукович, об’єднала Україну — і Схід, і Захід, але об’єднала проти себе. Можливо, це єдине, що вона могла зробити...

— Але ж у ПР була не одна спроба, причому до останнього часу, створити союз із БЮТ. А чого — конституційна більшість, можливість внесення змін до Конституції, подолання вето Президента... Чому не вийшло? І чому, як ви кажете, вже не вийде — принаймні, зараз?

— Ну, Тимошенко перехитрила сама себе!.. Вона не має почуття міри в іграх — вона не розуміє, що настає момент, коли зрада вже не “грає”. Навіть в Талейрана у цьому сенсі настав кінець із цим перекиданням з одного боку на інший — ця ниточка завжди має свій кінець...

Тимошенко переграла себе. Коли у нас були домовленості, й коли Віктор Янукович полетів на похорон Патріарха Алексія до Москви, вона створила зовсім іншу коаліцію, й зоставила нас в шоку від такого рішення, це був кінець... Це була точка неповернення. Після таких дій її слова серйозно уже ніхто сприймати не буде.

— А що, тоді дійсно були серйозні плани? Бо виглядало, що йде страшний торг, і “Регіони”, як на Тимошенко, захотіли надто багато...

— Ми завжди серйозно трактуємо партнера, коли домовляємося про якісь речі. І свої домовленості завжди тримаємо до кінця — аж до моменту, коли партнер нас зраджує першим. Першими ми не зраджуємо ніколи!

Було ж таке, коли ПР і БЮТ разом ухвалювали якісь закони, а Тимошенко бігла до Ющенка, про щось там домовлялася, й ці закони скасовувалися, правда? Так роблять дівчата, які стоять на дорозі, але так не роблять поважні політики... Тому її словам і діям ми, на жаль, не маємо віри...

Можливо, вона здатна вчитися... Можливо, після дострокових виборів, коли буде очевидно, що її ситуація погіршилася, вона буде інакше себе вести... Ми будемо готові простягти їй руку, якщо вона зміниться! Але, думаю, в цьому парламенті це вже неможливо. Довір'я втратити легко, але завоювати його знову потрібна колосальна праця...

— Подаючи в парламент власний проект змін до Конституції, Президент напевно застерігався від спроб ПР і БЮТ подати спільний проект і перетворити його на “криву качку” вже й негайно...

— Ні, я так не вважаю. Якщо ви маєте на увазі ідею виборів президента в парламенті, то це абсолютно не так: Віктор Янукович не один раз у телеефірі чітко заявив, що він за те, щоб президент обирався в Україні все-на-род-но! Лідер опозиції свідомо артикулював цю тезу! Тому не може бути жодних розмов про те, що ми маємо якісь там домовленості із кимось про вибори президента в парламенті! Ваша гіпотеза розбивається заявою Януковича про всенародні вибори…

— Чи можуть домовленості з приводу виборів між БЮТ і ПР супроводжувати зміни до Конституції?

— Це справа діалогу й переговорів, й цілком може бути, що в результаті виникнуть ще якісь питання, які становитимуть спільний інтерес — і для України, й для наших потенційних союзників.

— Кажуть, що до Венеціанської комісії уже відправили спільний проект Конституції від БЮТ і ПР...

— Ні. Наш проект ми подамо через тиждень. Найближчим часом, коли парламент запрацює, ми проголосуємо за створення конституційної комісії, й ми подамо наш проект Конституції до парламенту. Робоча група працює, тому я не можу нічого сказати про цей проект.

— Чи може бути переглянута теза про всенародні вибори президента й перенесення їх в парламент?

— Наш лідер категорично за всенародні вибори президента — ми за те, щоб президента обирав український народ, який дав би йому повноцінний мандат, і щоб цей президент у своїх діях опирався на народ і виконував його волю. Ми стоїмо на цій позиції і Янукович це весь час підкреслює.

— З іншого боку логічно проводити парламентські вибори після президентських: приходить новий президент і більшість в парламенті природно формується під переможця...

— А в чому тут логіка? В тому, що більше пристосуванців знатимуть, в яку нішу скочити? А якщо провести парламентські вибори, коли переможець на президентських ще невідомий, ми позбудемося значної кількості отаких людей! Це дуже небезпечні люди — ті, що біжать від одного переможця до іншого, потрапляють із команди в команду! Це люди із зламаними хребтами, яких, окрім крісел, нічого більше не цікавить! А так нам вдасться уникнути отої зграї бігаючих собак, які бігають за переможцем ціле своє життя!

Я хочу, щоб наша майбутня команда формувалася з людей, які мають тверді переконання, на яких можна покластися в тяжкі хвилини! Тоді, прийшовши до президентської влади, Віктор Янукович справді зможе щось зробити в цій країні! Бо якщо його супроводжуватимуть оці всі, що бігають за переможцями, з ним може статися те, що сталося з Віктором Ющенком...

— Ви настільки впевнено говорите про перемогу Януковича й Партії регіонів... А звідки така впевненість? Із результатів у Тернополі? То це не показник. Зате показником є, наприклад, опитування Центру Разумкова, де очевидно, що розрив між Януковичем і Тимошенко невеликий...

— Це внутрішня впевненість. Коли людина знає, що вона робить і на чому стоїть, ця впевненість або є, або її немає. Зараз я абсолютно впевнена, що наш час уже прийшов. Наскільки я не була впевнена в цьому у 2004-му році, наскільки впевнена зараз. Я вже казала, що для Януковича це великий шанс — те, що він не став президентом у 2004-му році, тому що він пройшов прекрасну школу опозиції. Як політик, справді значимий для України, Янукович народився після 2004-го року. Я вважаю, що його час прийшов. Люди нарешті зрозуміли, що саме спокійних, незлих, впевнених, сильних, тих, хто менше думає про власний піар, а більше — про справу, треба обирати, зараз їх час.

Хтось із філософів сказав, що те, що потрібно зараз, робити не вміємо, а те, що вміємо робити, зараз непотрібно. Так було у 2004-му році для Януковича. Так, тоді були потрібні глашатаї, яскраві трибуни — народ хотів спектаклю. Але народ втомився від дешевої вистави, він хоче справи і спокою. І ті гасла, які тоді висловлював Янукович — стабільність, добробут, економічний розвиток — зараз дуже на часі. Він від цих гасел ніколи не відмовлявся, бо це спосіб його життя, його внутрішня сутність. Він вміє робити справу, він людина дії, а не бла-бла-бла... Це його час і шанс, і я абсолютно переконана, що він цей шанс використає і що цим скористається Україна...

— Ну, це напевно його останній шанс — якщо Янукович ці вибори не виграє, йому доведеться піти і з політики, і з лідерства у партії. Та й Партію регіонів тоді чекають величезні трансформації...

— Повернемося у 2004 рік — це було для нього дуже важким падінням. Пересічні люди після такого падіння більше не встають. Але він піднявся і знову став прем’єр-міністром України. І це свідчить про його колосальні потенційні здібності і силу цієї фігури.

— Ви в парламенті розповіли доволі загадкову притчу про хлопця, який лежав під грушкою, й дівчину, якій Бог цього хлопця дав за її доброту і уважність. Цікаво, кого ви мали на увазі під тією дівчиною, яка має собі знайти нормального партнера?

— А от на це відповідь кожен може собі дати сам — хтось скаже, що це Україна, а хтось, що це якийсь конкретний політик. Кожен може домислити кінець цієї притчі. Але те, що того під грушкою треба замінити — абсолютно однозначно. І те, що країні потрібен господар, і тій дівчині потрібен господар і добрий партнер — теж абсолютно однозначно. Я би не ставила тут крапки над “і” — нехай це зробить час...

— Чи означає це, що, за вашою притчею, отой віртуальний господар може заключити союз із тим, що під грушкою, а дівчина з історії зникає?

— Цілком можливо. Якщо Господь не дасть тому, що під грушкою, пропасти, то можливий і такий варіант. На все воля божа — будемо казати так...

Оксана КОЗАК