Здалеку видно краще

Європа “газує”: російське “блакитне паливо” нарешті перетнуло український кордон, прямуючи на Захід. Першими довгоочікуваний газ отримали Словаччина та Угорщина — ще позавчора о третій дня. Надвечір у вівторок змогу погрітися “свіжовидобутим” отримали Болгарія, Боснія, Хорватія, Чехія, Австрія і Словенія. Після цього уряд Хорватії скасував надзвичайний енергетичний стан. Пізно вночі газ прийшов у Німеччину, Італію та Францію.

Зрештою, російським газом тепер може користуватися й Україна. “Але чи захоче? — розводять руками аналітики. — Бо дорогувато”. Думки політичного істеблішменту з приводу оцінки українсько—російських газових домовленостей категорично різняться. 
Чиє нахабство “нахабніше”?

Прем’єр Юлія Тимошенко, відкриваючи вчорашнє засідання уряду, не забула сказати про власні старання багато добрих слів. “Наша аналітика дає заключення, що Україна отримала найнижчу ціну в Європі за винятком Білорусі — $228,8. Нижче, ніж навіть у Молдові, яка володіє своєю газотранспортною системою спільно з “Газпромом”, — Юлія Володимирівна скромно назвала газові домовленості “перемогою”. За її словами, середньорічна ціна газу в Польщі становитиме 399 доларів, і тільки Німеччина отримала $280 — завдяки спільним інвестиційним проектам із “Газпромом”.

Утім багато хто в державі сумнівається у реальності озвученої Прем’єром цифри. “Якщо на перший квартал ціна газу $360, а уряд заявляє, що середня в рік $228, то ціна російського газу в четвертому кварталі має бути приблизно $132, — заявив Віктор Ющенко. — Всім зрозуміло, що такої ціни не буде”. А отже, скільки платитиме українська економіка, ми, скоріше за все, довідаємося тільки у грудні. Президент зазначив: необхідно, аби експерти дуже уважно вивчили проблему щоквартальної зміни ціни на газ.

Ющенко оголосив ціну газу на перший квартал, чого так старанно уникала Прем’єр: “Якщо керівник “Газпрому” говорить про 360 доларів, то іншої ціни на перший квартал 2009 року не буде”.
“Газпром” відкрив карти — козирі

Юлія ж Тимошенко, не називаючи прізвищ, назвала позицію тих, хто критикує її домовленості, “нахабством”.

Стара, ще радянська, практика довідуватися про неприємні новини з джерел, що за межами держави, на жаль, спрацювала і в цьому випадку. Хоча, скажімо, у секретаріаті Президента не бачили ще навіть копій двостороннього договору, джерело в “Газпромі” оприлюднило деякі його нюанси. Перший і найголовніший: базову ціну $450 зафіксували на весь період дії договору — тобто на десять років! За базу взяли середні ціни на нафту за період січня—вересня 2008 року: тоді вартість марки “Брент” становила близько $111. Тоді як уже станом на 20 січня — всього $41. Контракт також передбачає оплату за паливо до 15—го числа кожного місяця і штраф — 0,3% за кожен день затримки.

“Газпром” розкрив і обсяги постачання газу до України — 40 млрд. куб. м (у 2008 році було 55 млрд., а грудневий план на нинішній рік передбачав 46 млрд. — Авт.). Ще 120 млрд. ми гарантовано перекачуватимемо до Європи. Єдина, хоч і невелика втіха — з наступного року зросте вартість транзиту: до $2,4—2,6 за тисячу кубів на 100 км.

Президент, утім, категорично не згідний, що підвищення вартості транзиту заморозили на цілий рік. Натомість могли б зробити так, як вчинила російська сторона, — підняти його вартість удвічі, а потім надати знижку на 20%. “Ми намагаємося втішити себе, що отримали 20—відсоткову знижку від ціни на газ, — каже уповноважений глави держави з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. — Але оскільки за транзит маємо $1,7, а не $4, як Словаччина, ми не доотримаємо порядку $3,4 млрд. Якщо скласти докупи результат, виходить понад 1 млрд. на користь “Газпрому”. Де ж успіх?” За його словами, внаслідок підписання угоди “Газпром” отримав “фінансові наслідки”, Європа — газ, а “Україна зазнала втрат”.

Проте рівень прибутковості газового транзиту великою мірою залежить від вартості технологічного газу. І в цьому питанні Росія пішла на певні поступки, погодившись, усупереч своїм попереднім заявам, продавати його за $153,9. Щоправда, ці домовленості можуть таїти в собі низку політично—кримінальних аспектів. Так, для перекачування російського палива до Європи “Нафтогазу України” треба близько 10 млрд. кубів газу. Приблизно стільки газу зберігає у підземних сховищах колишній посередник, компанія “Росукренерго”. Ймовірно, передбачають фахівці, у домовленості між Путіним і Тимошенко йдеться саме про цей газ. Залишилося тільки переконати співвласника “РУЕ” Дмитра Фірташа не продавати паливо до Європи, хоча в нього є підписані контракти, а “вигідно” реалізувати “Нафтогазу”. “Газпром”, судячи з останньої заяви заступника голови правління Олександра Медведєва, вже приніс Фірташа у жертву.
Тиск для підпису?

Слово — за Юлією Володимирівною. І вчора воно майже прозвучало. Заступник голови фракції БЮТ Андрій Кожем’якін заявив: фракція вимагає від Генпрокуратури та Служби безпеки розслідувати обставини втручання сторонніх осіб у хід газових переговорів між урядами України та Росії в останній день минулого року, коли Росія й Україна буцімто домовилися про ціну 235 доларів, а “Росукренерго” вимагало 285, аби мати свій зиск. “Їх антинародна позиція нанесла значної шкоди національній безпеці”, — заявили політичні соратники Прем’єра.
До речі

Міністр палива та енергетики Юрій Продан спробував м’яко заперечити заяву “Газпрому”, ніби дочірня структура російської компанії — “Газпромзбут Україна” — отримала 25% вітчизняного ринку. “Цей обсяг продажів буде значно меншим, ніж у 2008 році”, — заявив Продан, не уточнивши: він має на увазі обсяг газу, який російська компанія може продавати відповідно до ліцензії, чи ту кількість, яку вона продала насправді.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ