Металурги можуть надірватися

Українські виробники металу можуть опинитися у пастці глобальних спекуляцій.

Подорожчання металургійної продукції на світових ринках дозволяє аналітикам прогнозувати зростання виробництва в 2011 році на 10% порівняно з 2010 роком.

Водночас, українська металургія — одна з найбільш зношених та витратних у світі. Галузі доводиться платити все більше грошей на енерговитрати, які вже у 1,5-2 рази перевищують затрати розвинутих країн. Тож якщо світовий попит на метал різко впаде, продукція українських підприємств може виявитися неконкурентоздатною.

Кон'юнктура на руку Україні

Гірничо-металургійний комплекс має стратегічне значення для економіки України, оскільки формує до 25% ВВП і забезпечує до 40% валютної експортної виручки. Відтак, успіхи чи невдачі цього сектора впливають на бюджетні надходження, зайнятість населення, курс долара.

У 2010 році галузь показала непогані результати приросту — 12,3%. Успіхи металургів дозволили Україні отримати зростання промислового виробництва на рівні 11%. Непоганий результат, якщо згадати, як у 2009 році воно впало на 21,9%.

Правда, здобутки галузі були здебільшого пов'язані із зростанням світових цін, а не із збільшенням фізичних поставок за кордон. Ціни на сталь на глобальних ринках протягом 2010 року виросли більш ніж на 100 доларів за тонну — з 410 до 516 доларів, тоді як в 2009 році — лише на 30 доларів — з 380 до 410 доларів.

У 2011 році металурги продовжили нарощувати виробництво. За січень-лютий виробництво виросло на 4% порівняно з цим же періодом 2010 року. Зокрема, сталі виплавили на 9% більше, прокату — на 13%.

“Бульбашка” чи стале зростання

Непоганий початок року дозволив економістам говорити про подальше зростання цін.

Експерти, пов'язані з фірмами, які провадять спекулятивні операції — банки та інвестиційні компанії, — набагато оптимістичніші у своїх прогнозах, ніж аналітики з галузевих агентств чи металургійних компаній. Перші говорять про зростання цін на світовому ринку в 2011 році на 32-66%, другі — на 13-25%.

Щоправда, деякі гравці ринку переконані, що на світовому ринку сформувалася “мильна бульбашка”, а самі ціни — спекулятивні. Зокрема, турецькі та іспанські металотрейдери вважають, що за зростанням цін у першому кварталі 2011 року стоїть не попит, а подорожчання сировини, зокрема, металобрухту.

Оптимістичні прогнози стимулювали торговців металом збільшувати замовлення. За даними рейтингового агентства Fitch, в 2011 році світовий попит на сталь виросте на 6-7% порівняно з 2010 роком. Це менше за показник 2010 року, коли світова потреба у сталевій продукції збільшилася на 11%.

Асоціація європейських металургійних виробників Eurofer прогнозує щорічне зростання попиту у США та ЄС на 4% у 2011-2012 роках. Схожі прогнози дає англійське агентство MEPS: світове виробництво сталі в 2011 році зросте на 5% до 1,49 мільярда тонн.

За словами аналітика ІК Phoenix Capital Романа Тополюка, зростання середньорічних цін на металопрокат відбуватиметься разом з відновленням світової економіки за рахунок підвищення попиту.

“Щороку ми спостерігаємо два-три мікроцикли: підйом ринку змінюється падінням. Це сезонний рух цін, пов'язаний з накопиченням та використанням запасів металу на складах, погодою, тривалістю свят у країнах-покупцях. Від одного підйому до іншого, як правило, минає чотири місяці”, — зазначив він.

Собівартість росте

Оскільки металурги збільшують виробництво, стрімко росте і споживання сировини — коксу, залізорудної сировини — ЗРС, металобрухту.

Оскільки українська металургія потребує набагато більше сировини та енергії на одиницю продукції, ніж світові конкуренти, то будь-яке подорожчання на сировинних ринках сильно б'є по конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Якщо врахувати, що ціни на ЗРС та коксівне вугілля 2010 року виросли на 65-100%, то у металургів виникає питання, чи зможе світовий ринок “проковтнути” нове зростання цін на сировину у 2011 році. Світові виробники металу вже з лютого 2011 року підняли ціни на 15-20% через зростання собівартості продукції.

Водночас, пише Steel Business Briefing, ціни на сировину завищені. Приміром, вже зараз металобрухт дорожчий за металургійну продукцію. На думку видання, ціни на сировину розігрівають спекулянти, і незабаром котирування можуть впасти.

В Україні сировина дешевша, ніж у світі, але рівень споживання вищий, ніж в інших країнах, через відсталість виробництва. Відтак, витрачатися вітчизняним металургам доводиться навіть більше.

Ресурс економії за рахунок скорочень робітників та замороження їхніх зарплат підприємства вже вичерпаний: “оптимізацію” провели ще у кризові 2008-2011 роки.

Чи можливий обвал

За даними Світової асоціації виробників сталі, виплавка сталі 2010 року збільшилася на 15% до 1,4 мільярда тонн. У 2011 році виробництво повинно вирости на 6,2%.

Найбільші виробники сталі у 2010 році

Джерело: Світова асоціація виробників сталі

Однак світ оговтується від кризи не так швидко, як прогнозували у 2010 році. Економіка підживлюється черговою емісією долара, успіхами Китаю та привабливістю сировинних ринків, проте кількість проблемних регіонів більшає.

Землетрус та аварія на АЕС можуть надовго вибити з колії японських металургів. На думку експерта ринку Галини Резнік, країну очікують масові відновлювані роботи, однак потреби у металі японці вирішать за рахунок власних виробників.

“Тимчасово вільним може виявитися ринок південно-східної Азії, де, ймовірно, посиляться позиції українських металургів. Однак це завоювання виявиться недовгим через конкуренцію з боку китайських виробників”, — зазначила вона.

Північна Африка, яка вибухнула повстаннями, не є великим ринком збуту металу, але якщо конфлікти перекинуться на Близький Схід, це може зашкодити експорту українських металургів у цей регіон.

Ще один фактор, який, швидше за все, позначиться на галузі 2011 року, — надлишок світових виробничих потужностей. До кризи бізнес будував нові металургійні підприємства, сподіваючись на бурхливе споживання, але криза змусила компанії зачекати з введенням їх в експлуатацію.

За словами Тополюка, 25% з нинішніх 1,9 мільярда тонн сталеплавильних потужностей у світі не задіяні, ще 300-500 мільйонів тонн нових потужностей буде введено протягом п'яти-шести років.

“Надмірна пропозиція буде тиснути на ринок, не дозволяючи цінам на метал підніматися занадто високо. Особливо це стосується нових підприємств. Інвестори намагатимуться повернути свої вливання, тож не зможуть дозволити заводам працювати з низьким завантаженням”, — говорить експерт.

За даними Мінпромполітики, завантаження металургійних потужностей в Україні сягає 75%. Більше виробляти металурги не можуть через недостатній попит.

Економити нема на чому

Інша проблема — собівартість виробництва. Металурги втрачають мільярди через зростання цін на газ. Через це вони терміново шукають альтернативу “блакитному паливу”. Один з них — встановлення системи вдування пиловугільного палива — ПВП, яка дає змогу частково замінити природний газ вугільним пилом.

“Українські металурги відносно неспішно переходять на технологію вдування ПВП. У найближчі рік-два ця технологія не буде суттєво впливати на рівень споживання газу металургією. Це дає не більше 1,5-2% економії блакитного палива до поточного рівня споживання”, — каже аналітик Dragon Capital Олександр Макаров.

За його словами, подорожчання коксу в найближчому майбутньому може стимулювати заводи заміщувати його у доменних печах газом, внаслідок чого загальне споживання блакитного палива може навіть збільшитися. Правда, у середньостроковій перспективі — два-п'ять років — витрати газу будуть знижуватися.

Більш прогресивні компанії вирішили переходити на новий вид виплавки металу — за допомогою електропечей. На відміну від мартенівського виробництва, це дозволяє кардинально скоротити споживання палива і відмовитися від залізорудної сировини.

Однак введення у експлуатацію двох таких нових підприємств — “Ворскла-сталь”, яке належить Костянтину Жеваго, та “Інтерпайп-сталь”, власником якого є Віктор Пінчук, — затягується через фінансові та технологічні проблеми.

“Загальне потенційне скорочення споживання газу внаслідок реалізації електрометалургійних проектів не перевищить 2% його витрат у металургії. Однак це призведе до зростання споживання металобрухту”, — відзначає Макаров.

За словами Резнік, Україна найближчим часом не зможе відмовитися від мартенівського виробництва, оскільки ті напівфабрикати, які становлять більшу частину її металургійного експорту, виробляються лише на доменних печах.

Сергій ЧИГИР