Фірташ втрачає прибутки з титану

А от надходження від експорту титанового концентрату тепер потечуть у бездонну державну кишеню.

Контрольоване Дмитром Фірташем ЗАТ "Кримський титан" втратило підприємства-монополісти з виробництва ільменіту - сировини для виготовлення титанової продукції.
У вересні сплив термін оренди державних Іршанського та Вільногорського гірничо-збагачувальних комбінатів, якими ЗАТ користувалося з 2004 року.

Постановою №923 від 3 вересня 2009 року Кабінет міністрів передав обидва ГЗК з балансу Фонду державного майна на баланс Міністерства промислової політики, яке давно виношує ідею створення вертикально-інтегрованого титанового холдингу.

Однак обидві сторони - Мінпромполітики і компанія Ostchem Holding, через яку Дмитро Фірташ контролює 49% "Кримського титану" - поводяться підкреслено миролюбно. Занадто миролюбно, як для суперечок між цим бізнесменом та державою.
Справа в тому, що, незважаючи на їхню обопільну браваду, ГЗК і кримський завод одне без одного почуватимуться зле. А те, що термін оренди уряд продовжувати не збирається, було зрозуміло давно.

Втім у компанії налаштовані оптимістично, прес-секретар Ostchem Holding Олексій Федоров прогнозує, що "Кримський титан" і далі купуватиме сировину у цих підприємств.
"Це комфортна схема і для держави, і для нас. Державі ж треба не тільки забрати підприємства, ще ж треба, щоб вони працювали. А іншого такого споживача ільменіту у Європі не існує. Без нього комбінати працюватимуть на мінімальних обертах", - переконує представник колишнього орендатора.

А заступник міністра промислової політики Сергій Грищенко додає: "Безумовно, "Кримський титан" - дуже серйозний споживач. Ми сподіваємося, що співпраця залишиться, бо навіть технології на цьому заводі налаштовані на використання сировини наших ГЗК".

Водночас, обидві сторони намагаються продемонструвати незалежність.
"Якщо вони підвищать ціни удвічі - нема питань, ми переходимо на імпортну сировину. Але не в той самий день. У нас є запаси на "Кримському титані", і ще кілька місяців ми спокійно будемо працювати і шукати вигідні контракти", - хвалиться Федоров.
Грищенко ж покладається на підсумки проведених відомством маркетингових досліджень. "Ринок досить динамічний, адже ми запускаємо ще один цех на "Сумихімпромі" з виробництва діоксиду титану. Тобто, є досить сприятлива кон’юнктура і на зовнішньому, і на внутрішньому ринках", - переконує чиновник.

Тепер сторони мають близько 30 днів, відведених законодавством на інвентаризацію та передачу орендованих підприємств. Після того потрібно буде визначатися щодо співпраці.

Найбільш вигідно сировину вивозити
Майже весь титановий концентрат, вироблений орендованими ГЗК, досі постачався підприємствам групи Ostchem.

За даними Федорова, з Іршанського ГЗК 80% продукції ішло "Кримському титану", приблизно 15% - на державне підприємство "Сумихімпром", 5% експортувалося до Чехії. Натомість, з Вільногорського ГЗК за кордон продавали 90% концентрату.
Зокрема, за січень-липень 2009 року експорт цього товару склав 110 тисяч тонн на 27,6 мільйона доларів. І відбувався він через закордонні структури, контрольовані Дмитром Фірташем. Втім, представники бізнесмена цього не приховують.

"Якщо державні структури звернуться до нас з проханням допомогти в реалізації - ми готові співпрацювати, бо в нас є трейдерські структури в Австрії, Чехії... А з ким іще вони будуть зараз торгувати? Ми запросто, ми готові нормально сідати за стіл і домовлятися", - зазначає Федоров.
Свої не менш чисті помисли стосовно внутрішнього ринку колишній орендатор аргументує антимонопольним законодавством.

"Цінова політика була єдиною для "Кримського титану" і "Сумихімпрому" - внутрішні ціни на сировину регулював Антимонопольний комітет. "Титан" отримував її навіть дорожче, бо дорожче коштувало перевезення до Криму, ніж до Сум", - пояснює менеджер.

Отже, єдиною можливістю як слід заробити на ільменіті був його експорт власним структурам за зниженими цінами. Однак Ostchem Holding відмовився надати  експортні ціни, посилаючись на комерційну таємницю.

У Мінпромполітики також не висловлюють щодо цін жодних зауважень. Там невдоволені переважно історією стосунків з "Кримським титаном".

Нагадаємо, що до липня 2004 року орендовані ГЗК були дочірніми підприємствами ДАК "Українські поліметали". А відповідно до липневого указу 2004 року на їх базі мали утворити унітарні державні підприємства, які "Кримський титан" узяв би в оренду. Однак Сергій Грищенко наголошує, що цього зроблено не було.

"В оренду "Кримський титан" узяв лише майно. Потім було утворено філії "Кримського титану" з досить розімкнутим балансом і з усіма обмеженими правами філій", - наголошує заступник міністра.
Тепер планується перетворити їх в окремі підприємства, корпоратизувати, а потім їх акції внести до майбутнього державного титанового холдингу - "Титану України".

Так само корпоратизується зараз інший майбутній складник цього утворення - Запорізький титаномагнієвий комбінат, зазначає Грищенко.

Так чи інакше, поставки іршанської сировини на "Кримський титан" мають зберегтися, адже державні підприємства навряд чи зможуть аргументовано "заломити" високу ціну. Завадить те саме антимонопольне законодавство. Але надходження від експорту титанового концентрату потечуть у бездонну державну кишеню.

Артем ЗАХАРЧЕНКО