Виктор Ющенко на четвертый год доехал до Виктора Пинчука

Він просто робить це, але хоча все так просто, конкурентів у нього досі не спостерігається.

Пінчук уже четвертий рік поспіль організував на швейцарському курорті головний майданчик для обговорення проблем України — у дні, коли тут проходить найважливіше неформальне зібрання світової еліти — “Всесвітній економічний форум”.

Окрім офіційної програми, в цей час у Давосі відбувається безліч приватних заходів, які ніхто не регулює і на які приходять як учасники з бейджиками, так і просто гості. Власне, саме на цьому полі й діє Пінчук.

Цього разу гостем Пінчука став сам Ющенко, який вдруге за роки свого президентства бере участь у офіційному “Всесвітньому економічному форумі”.

Взимку 2005 року він, осяяний ореолом “героя помаранчевої революції”, не наважився завітати до зятя Кучми. Але тепер, взимку 2008 Ющенко зі своєю дружиною та донькою стали головним атрибутами заходів Пінчука.

Як і в попередні роки, свій дискусійний клуб Пінчук оформив як ланч. Однак наступного року він пропонує переходити на новий рівень — зробити гала—вечірку на честь України, яка би тривала до глибокої ночі та могла би навіть увійти у програму офіційного “Всесвітнього економічного форуму”. Але для втілення цієї ідеї треба буде скинутися кільком українським мільярдерам.

За годину до приходу Ющенка офіціанти вже почали накривати на столи — вони розставляли тарілки з салом та чорним хлібом. Передбачалося, що гостей пригощатимуть українськими стравами. Кулінарним оператором ланча став один з ресторанів київського бізнесмена Льва Парцхаладзе, який також приїхав сюди в “пулі” Пінчука.

— Взагалі—то в Давосі можна ходити просто в светрі, бо це тусовка... Але ж до нас прийде президент, тому я вирішив надіти костюм, — пояснив Пінчук свій зовнішній вигляд, в якому він вийшов зустрічати Ющенка на ганок.

Кортеж зупинився, вони обмінялися рукостисканнями. З першою леді господар заходу тричі поцілувався.

— Віктор Андрійович, я чув, у вас тут була добра програма, — сказав Пінчук, який сам щойно прийшов із зустрічі з Боно — солістом гурту U2.

Двадцять кроків, які Пінчук супроводжував Ющенка до фуршетної зали, були їх шансом для розмови сам на сам. Власник “Інтерпайпу” скористався нагодою і розповів президенту про перші проблеми, які почалися після зміни влади в Кабміні.

Уряд Тимошенко зараз намагається переглянути рішення Януковича, який дозволив компаніям Пінчука будівництво лінії електропередач для забезпечення комбінату “Дніпросталь”.

Але цих двадцяти кроків було явно не досить для того, щоб повністю ввести в курс справи президента.

Зайшовши всередину, Ющенко занурився у натовп, який зібрався у фойє в очікуванні ланчу. Тут президент наштовхнувся на бородатого чоловіка в кремовому пальто, який почав щось гаряче розповідати Ющенку англійською мовою.

Ющенко, нічого не розуміючи, дивився на нього, підперши рукою підборіддя. Нарешті підійшов перекладач.

— Віктор Андрійович, він каже, що Бог за нами слідкує, що всі кризи — це кара Господня. І тільки той, хто має чисту душу, отримає Божу благодать, — пояснив він президенту суть сказаного.

Ні Ющенко, ні його охоронці не очікували такого сюжетного розвитку. Оскільки вхід до Пінчука був вільний, то цей непрошений співрозмовник просочився всередину, не викликаючи підозр. Тим більше на його шиї висів бейджик учасника “Всесвітнього економічного форуму”.

Як виявилося трохи згодом, на ланч проникла ціла група цих релігійних діячів з палаючими очима. У іншому кутку така ж дивна на вигляд жінка обробляла співачку Наталію Могилевську, яка перед цим розцілувалася з Ющенком і його дочкою Віталіною.

Закінчивши з Могилевською, фанатка переключилася на російського олігарха Віктора Вексельберга.

— Вітя, пішли відійдемо звідси, це хворі на голову, — потягнув Вексельберга за руку Пінчук.

Вексельберг скористався нагодою позбутися нав’язливої співрозмовниці — тим більше що він прибув не для того, щоб слухати слова про наближення кінця світу. У Вексельберга була мета попроситися на аудієнцію в Ющенка.

— Віктор Андрійович, я хотів би з вами зустрітися, — звернуся Вексельберг до Ющенка, який в лобі готелю вітався з майбутніми учасниками обіду.

— Без питань, — відразу погодився Ющенко, даючи вказівки своєму помічнику. — Давайте в Києві, півгодини поговоримо.

Перекинувшись цією парою речень, Вексельберг пішов на вихід. Питання вдалося вирішити відразу, тому можна було не залишатися на пригощання.

— В Україні останнім часом сталися зміни, — сказав журналістам скупий на слово Вексельберг. — Але, не дивлячись на все це, ми хочемо брати учать у приватизації Одеського припортового заводу, а також металургії та енергетики.

Момент початку ланча наближався.

— Віктор Андрійович, це — текст вашого виступу. Почитайте його! — протягнув Ющенку бордову папку керівник його служби.

— Та я його читав... — сказав президент приреченим голосом. Що там було написано — невідомо, бо під час промови Ющенко жодного разу не подивився у шпаргалку.

— Так, давай сідати, бо без нас не почнуть, — звернувся Сергій Тарута до Ріната Ахметова.

Їм виділили місце за столиком номер один. Тут розмістили vip—гостей: Віктора, Катерину та Віталіну Ющенків, керівника ЄБРР Жана Лем'єра, екс—президента Всесвітнього банка Джеймса Вульфенсона, топ—менеджера PepsiCo Майкла Вайта, а також постійного учасника заходів у Пінчука Александра Квасьневського.

Ліворуч від Ахметова сів молодий індус, який зняв сонцезахисні окуляри і гаряче привітався з найбагатшим українцем. Щаслива усмішка хлопця виглядала як знущання, якщо знати, ким він був насправді. На бейджику в нього було написано “Адіт'я Міттал”. Це був син Лакшмі Міттала — власника “Криворіжсталі”, яку індуський мільярдер придбав внаслідок реприватизації підприємства у цих самих Ахметова і Пінчука.

Ющенку відвели місце посередині цього столу. Щойно подали гаряче. як президент взяв тарілку з борщем і почав швидко його їсти. Це був правильний розрахунок, бо майже відразу керівника України покликали виголосити вступну промову.

— Я хотів би подякувати Віктору Михайловичу Пінчуку за те, що ми маємо задоволення спілкуватися з людьми, які формують політику цілого регіону, — розпочав Ющенко з трибуни.

— Те, що Україна сьогодні може запропонувати інвесторам... Цей пакет є одним з лідерів на теренах Європи, — оптимістично продовжив президент. — Програма Євро—2012 потребує 25 мільярдів доларів інвестицій...

У цей момент Віктор Пінчук підскочив зі свого місця.

— Не працює переклад! Всі, хто потребує перекладу — виберіть в навушниках канал перекладу №1, — вигукнув господар ланчу на весь зал англійською мовою.

Ющенко зрозумів, що весь цей час його ніхто не чув. На його обличчі читалися явно не позитивні емоції.

— Я не знаю, наскільки мені треба повторюватися... — з другої спроби почав виступ Ющенко.

Тим не менше, він пішов по—новій.

— Тема Євро—2012 — це 25 мільярдів інвестицій в Україну. Ми пропонуємо дуже цікавий пакет на приватизацію, починаючи з “Укртелекому” і закінчуючи проектами будівництва доріг.

Крім того, за словами Ющенка, українські підприємства мають почати котуватися на головній біржі світу.

— У 2008 році Україна вперше може вивести в лістинг Нью—Йоркської фондової біржі близько 10 національних підприємств, — заявив глава держави.

Ющенко презентував досягнення України як результат його приходу до влади. Він постійно оперував часовими рамками свого президентства.

— ...Раніше Україна щорічно отримувала 300—400 мільйонів доларів іноземних інвестицій. Але за останні три роки Україна має міжнародних інвестицій на 6—8 мільярдів доларів! Це вже стало нормою, — обнадіяв Ющенко.

— За останні три роки валютні резерви збільшилися в три з половиною рази і склали 33 мільярди доларів. Україна має достатньо важелів, щоб зустріти лихорадку на регіональних ринках, — продовжив він.

— Економіка України визнана “ринковою” на всіх континентах. Хоча для нас це питання було заблоковано три роки тому, — назвав ще одне досягнення президент.

Тут Ющенко вже перегинав, бо Євросоюз дав цей статус України ще в часи Кучми.

Далі він перейшов до характеристик політичних досягнень років свого президентства.

— Нещодавно в Україні відбулося те, чого ми давно потребували. Може, не з такою великою перевагою, але вперше за 16 років вдалося сформувати демократичний простір. Ми маємо демократичний парламент, демократичну коаліцію і демократичного президента, — несамокритично зазначив Ющенко.

Наступна порція оптимізму пролунала, коли глава держави анонсував членство України у Світовій організації торгівлі.

— Ми виконали всі умови, щоб 5 лютого вступити до СОТ. І у мене немає сумнівів, що 5 лютого буде великим днем для України! — оголосив Ющенко.

— And for Russia! — вигукнув хтось із зали.

— Ми розпочинаємо переговори про поглиблену угоду з Євросоюзом. Україна повертається в Європу! — вирішив Ющенко, що оптимізму багато не буває.

— Я хотів би завершити, бо бачу, що всі дивляться в тарілки..., — почав підводити риску президент.

Однак сподівання Ющенка відправитися за обідній стіл були марними. Пінчук сказав, що тепер президент має відійти від трибуни і зайняти місце в кріслі посеред сцени.

— Мені дуже шкода, що ви не спробуєте блюда української кухні, які ми приготували, однак час починати дискусію, — роз'яснив сценарій Пінчук.

Першим привернув на себе увагу американський економіст Фред Бергстен, який закинув ногу на ногу так, наче збирався сісти у позу лотоса. Він несподівано обрушився з критикою на грошову одиницю своєї батьківщини.

— Україні слід запровадити гнучкішу політику обмінного курсу! Ваша гривня прив’язана до долара. Справді, долар домінував сто років. Але часи змінилися. Тепер долар буде й надалі падатиме. Вам варто прив’язати гривню до євро, — заявив він.

— Це найбільша похвала євро, яку я коли—небудь чув! — захоплено підтримав його президент ЄБРР Жан Лем'єр.

Але уже після закінчення ланчу взявся розтлумачувати почуте глава ради Нацбанку Петро Порошенко, який також прилетів до Пінчука своїм приватним літаком. За його словами, до антидоларового спічу Бергстена не треба ставитися серйозно.

— Поважні банкіри не сприйняли ідею, що долар взагалі здає свою позицію. Я бачив по—обличчю, ці погляди не поділяли ні Вульфенсон, ні Лем'єр, — поділився Порошенко тим, що прочитав на фейсах присутніх. — Максимум, що може статися — це через кілька років ми прив’яжемося до корзини валют.

В рамках панелі, виступаючи зі сцени, віце—президент PepsiCo повідомив присутнім секрет — виявляється, інтерес його компанії до України полягає не тільки в сфері напоїв.

— У нас сталися зміни при виготовленні картопляних чипсів. Ми вирішили використовувати не пальмове масло, а олію, яку роблять в Україні. Тому я молюся, щоб у вас був добрий врожай цього року.

Запитання із зали стосувалися двох тем — корупції в Україні та вступу до НАТО. І були вони адресовані тільки Ющенку.

— На порядку денному в нашій державі — створення антикорупційного бюро, — президент анонсував одне й те ж саме вже вкотре за останні три роки.

— Мене звати Христя Фрилянд, “Файненшл Таймс”, — звернулася до Ющенка журналістка, яка провела багато років в Україні в 90-ті роки. — Як ви уникнете конфлікту з Росією при вступі України до НАТО?

— Ви знаєте, оборона і безпека України — це наші внутрішні питання. Це має вирішувати суспільство і влада. І ми не потребуємо чиїхось згод або акцептів, — Ющенко нарешті знайшов застосування своєму улюбленому слову.

— Я пам’ятаю, як один міністр закордонних справ прямо по карті малював лінію і казав, що Польща, Болгарія чи Литва не будуть в НАТО. Я хочу, щоб наші російські друзі розуміли: вступ до НАТО — це право нашого внутрішнього вибору, — жорстко як для нього сказав Ющенко, хоча до останнього моменту здавалося, що він не стане вживати слово “Росія” вголос.

На сам кінець президент несподівано виступив з компліментами на адресу Кабінету міністрів. Очевидно, міжнародна трибуна була би недоречним місцем для його критики.

— Я вважаю, що треба дати шанс українському уряду. Я високо оцінюю потенціал людей, які прийшли туди працювати.

Джеймс Вульфенсон, коли закривав засідання, спробував пожартувати. Однак сказане лягло в контекст роздумів над найближчими планами Кабміну Тимошенко.

— Якщо пан Пінчук буде достатньо багатий і запросить нас наступного року, то ми продовжимо дискусію, — заявив відставний керівник Світового банку.

Народ почав розходитися. Прямуючи до виходу, Рінат Ахметов натрапив на Катерину Ющенко. Він раптом прийняв серйозний вигляд і до половини вклонився “першій леді”.

— Я хочу подякувати вам за вчорашні теплі слова на мою адресу, — сказав Ахметов. Як відомо, у четвер в Давосі проходив круглий стіл на тему філантропії, де дружина Ющенка назвала його і Пінчука “великими українськими благодійниками”.

Протягом ланчу Ахметов не перекинувся і парою слів зі своїм молодим сусідом — Адіт'я Мітталом — далося взнаки незнання українським мільярдером англійської мови.

— Але, може, колись і ваш син буде сидіти на таких “обідах”, а поруч з ним сидітиме син Лакшмі Міттала? — взялися розпитувати Ахметова журналісти.

— Думаю, що так і буде. Тому мій син для цього зараз отримує міжнародну освіту, — відповів Ахметов.

Поки ж свою бізнес—імперію Ахметов представляє сам. Він не захотів розповідати про свої переговори в Давосі.

— Вам щось запам’яталося з цих зустрічей?

— Ну, я поки не можу так сказати... Тепер треба все сісти і проаналізувати.

Насправді Ахметов просто уникав конкретики. Як вдалося з'ясувати “Українській правді”, всі його зустрічі мали зрозумілу спрямованість. Так, він вкотре провів переговори з керівництвом Нью—Йоркської фондової біржі. Більш ніж очевидно, що Ахметов приглядає площадку для проведення IPO. Тому, варто зробити висновок, що і підприємства СКМ мав на увазі Ющенко, коли говорив про розміщення акцій в Нью—Йорку.

Також Ахметов провів зустрічі з Morgan Stanley та Merrill Lynch, мабуть в пошуках агента для майбутнього ІРО.

— Рінат Леонідович, я хочу вам представити власника найбільшого казино в світі... — звернувся до Ахметова керуючий партнер компанії Icon Private Equity Кирило Дмітрієв, який приїхав на ланч до Пінчука.

Чоловіки обмінялися рукостисканнями. Прізвище свого товариша, який стояв поруч, Дмітрієв назвати не встиг, бо Ахметов, відчувши знайому стихію азартних ігор, взявся жартувати.

— Ви хочете, щоб я вас зробив бідніше? Чи, може, багатше?

— Ні, я хочу поговорити з вами про приватизацію Одеського припортового заводу, — відповів його новий анонімний знайомий.

Ахметов, зрозумівши, що оточений журналістами, не захотів поширюватися на цю тему.

На ланчі в Пінчука також був помічений Михайло Спектор. Це — представник “лужниковської групи”, яка виступила гарантом примирення Пінчука і Коломойського навколо Нікопольського заводу феросплавів.

І тільки кореспондент взявся розпитувати Спектора про їх зв’язки з Юрієм Луценком, як підійшов один з українських мільярдерів з запитанням на вустах.

— Що у вас там в Москві відбувається? — звернувся він збентежено до Спектора.

— А що? — не зрозумів той.

— Арештували ж Могилевича! Ну мене президент і запитав: “Що це значить?” А я йому кажу: “Значить, будуть міняти схему поставки газу”.

Тільки тут співрозмовник Спектора зрозумів, що говорив надто голосно...

Віктор ЧИВОКУНЯ