Розцінки нової Ради: 30 000 000 доларів за одне неголосування

Незважаючи на те, що навколо будівлі Верховної Ради все було забите автомобілями з дипломатичними номерами, а перед входом чатували юрби фотокореспондентів, відчуття “важливості й актуальності” події не було. А все через те, що на всі важливі засідання парламенту журналістам останнім часом доводилося пробиватися крізь натовп пікетників зі здебільшого синіми прапорами. Учора ж перед огорожею ВР було майже порожньо. Під ВР стояло лише зо три десятки людей — переважно БЮТівці. Одні — з Харкова, вони скаржилися на безмір Добкіна й Кернеса. Інші — із так званої “Громадянської пори”, просили обрати Прем’єром Юлю.
“Ми готові бути в опозиції. Але сумнівно, що там опинимось”

“А навіщо проводити якісь пікети? — запитання, чому Партія регіонів не привела собі “моральної підтримки”, Тараса Чорновола відверто здивувало. — Навіщо робити показуху з того, що має бути буденним робочим процесом? Верховна Рада — це основа демократії, а демократія — це процедура. Процедура виконується: в належний термін парламент зібрався, хоча дехто там казав, що Партія регіонів може не прийти. Прийшли, склали присягу, і виглядає так, що розпочнемо нормальну роботу (принаймні поки не дійде до кадрових питань). І слава Богу, треба вітати це!”.

Однак журналісти — люди недовірливі. Тому кореспонденти поцікавилися в пана Тараса, чи не свідчить такий спокійний початок роботи з боку “регіоналів” про те, що їм відомо про формат майбутньої коаліції щось таке, чого не знаємо ми?

“Ні-ні-ні, ми сьогодні нічого не знаємо, — запевнив Чорновіл. — Питання, що кому відомо — це до “Нашої України”. Вона є тим котом в мішку, що про нього ніхто не знає, якої він масті”. Як і більшість колег по “синій” фракції, пан Тарас висловив великі сумніви в тому, що БЮТ і “НУ-НС” вдасться створити коаліцію, яка не розвалиться одразу, щойно почнеться розподіл посад. При цьому, за словами парламентарія, якщо раптом таке все ж станеться, ПР готова працювати в опозиції. “Але давайте почекаємо, бо не віриться мені, що у них (БЮТ і “НУ-НС”) щось вийде”, — порадив Чорновіл.
“Хоч би угоду дали почитати...”

Чи буде створена коаліція демократичних сил уже в п’ятницю — це питання цікавило всіх. Раніше оптимісти, зокрема Юлія Тимошенко, запевняли, що коаліція й ледве не уряд будуть сформовані вже в перший же день роботи нового парламенту. Потім цей оптимізм дещо згас. І вчора вже мало хто ризикував припустити, що коаліцію буде створено до наступного тижня.

“Не виключено, що створення коаліції розтягнеться надовго, — припустив неофіт від “Нашої України — Народної самооборони” Олесь Доній. — І Янукович може бути виконуючим обов’язки Прем’єра ще нескінченну кількість часу”.

Після четвергової зустрічі фракції з Президентом, на якій більшість “нунсівців” проголосувала за Кириленка як кандидата у спікери, В’ячеслав знову наступив на старі граблі. “УМ” уже писала про те, що причиною обурення деяких членів блоку “НУНС”, зокрема УРП “Собор”, стала надмірна самостійність Кириленка і Луценка, які, мовляв, підписують коаліційні угоди від імені всього блоку. А це ж солідний документ, який перед тим, як підписувати, не завадило б детально прочитати всім потенційним учасникам коаліції.

Тепер, коли Кириленкові нібито дали “картбланш” (хоча це ще вилами по воді писано), В’ячеслав вирішив, що йому знову можна не поспішати радитися з усією фракцією при ухваленні важливих рішень. “Йому треба вчитися бути демократом, — порадив Олесь Доній. — Мені, наприклад, досі тієї коаліційної угоди не давали, хоча я хочу її прочитати, аби знати, під чим підписуватимусь”.

Іван Плющ, який запевняє, що не сильно він і мріяв про спікерську посаду, також має до коаліційної угоди зауваження. За словами знову безбородого нардепа, від бачив тільки одну угоду — ту, що БЮТ і “Наша Україна” підписали ще в лютому. А те, що пропонують підписувати тепер, Плющ обіцяв почитати після вступу у фракцію й тоді вже ухвалити рішення, ставити підпис чи ні.

Варто зауважити, що політики говорили переважно про повний текст коаліційної угоди, викладений на 105 сторінках, тоді як чимало журналістів, заплутавшись, мали на увазі декларацію про намір вступити у коаліцію. За словами Плюща, на його рішення може вплинути тільки зміст угоди. Зокрема, він “ніколи не погодиться” на перехід з 1 січня 2008 року на контрактну армію і повернення втрачених заощаджень впродовж двох років (нагадаємо, це — передвиборчі обіцянки БЮТ).

До речі, Іван Степанович був помічений за жвавою розмовою з високопосадовим “регіоналом” Андрієм Клюєвим.
“Аби бажання було — тоді й коаліція буде”

БЮТівець Володимир Бондаренко обурення деяких “нашоукраїнців” тим, що вони в очі не бачили тексту коаліційної угоди, вважає відмовками. “Усі ці тексти є, особисто я все читав і підписував свідомо. Хтось, може, із якихось суб’єктивних факторів не прочитав. Але формальних причин для цього не було”, — наголошує пан Володимир. І таки має рацію: оскільки текст коаліційної угоди вже давно розміщений в інтернеті, за бажання прочитати його вже давно міг кожен охочий.

“Коли буде створена “помаранчева” коаліція — це складне питання, оскільки відповідь на нього залежить не тільки від нас, — каже Бондаренко. — Якби у “НУ-НС” була така єдність, як у Блоці Тимошенко, тоді б і питань не було. Оскільки там ситуація інакша, то ми готові до всього. Але якщо створення коаліції затягуватиметься, це викликатиме в суспільстві велике незадоволення. Адже всі ми — і БЮТ, і “НУ-НС”, — декларували створення коаліції одразу, щойно станемо депутатами. Люди нас обирали, знаючи, що ми будемо разом, сформуємо коаліцію. То які тепер причини не входити в коаліцію? Це буде те саме, що з Морозом”.

За словами Володимира Дмитровича, багатьом членам Блоку Тимошенко вже робили “дуже серйозні” пропозиції. “Однак ніхто з них не похитнувся, тому в своїх колегах я певен — усі депутати від БЮТ увійдуть в коаліцію демократичних сил”, — переконаний Бондаренко.

Про одну з таких вигідних пропозицій “Україні молодій” розповів безпосередньо її адресат. “Молодий” (обраний уперше) депутат попросив не називати його прізвища і зізнався, що за одне лише НЕголосування йому “давали” не багато не мало — 30 мільйонів доларів. “Спершу запропонували 20, а як не погодився — ставки зросли”, — розповів наш співрозмовник. Гроші він усе одно не взяв, але чи кожен встоїть у такій ситуації?

Колись за такі речі й 10 мільйонів вважалося забагато. Але ж усе дорожчає — олія, гречка, бензин... Тому й у ВР тепер інші розцінки.

Перший раз у сесійний клас
“Як людина на безлюдному острові”

У нинішньому скликанні Верховної Ради “новеньких” — людей, які ніколи доти не мали мандата народного депутата, — трохи більше сотні. Більшість із них одразу виділяється із загальної маси дещо невпевненим виглядом і неабияким розгубленням при спробі журналістів щось запитати. Побачивши диктофон, парочка таких “першачків” перелякано втекла, заховавшись від “страшних” кореспондентів у “кулуарному” натовпі. Але декого таки вдалося вмовити поділитися відчуттями. “Мені зараз дуже важко щось сказати, бо все ще таке незвичне... Почуваюся як людина, яку викинуло на безлюдний острів. Для мене це екстремальна ситуація”, — зізнався БЮТівець Руслан Богдан.

Олесь Доній хоч депутатом став і вперше, але збентежити його складно — у цього молодого політика такий стаж, що багатьом старшим парламентаріям і не снився. Під час нашої розмови з Олесем до нього підійшов колега з БЮТ Михайло Волинець і щиро привітав зі здобуттям мандата. Пояснив: “Я давно хотів, щоб Доній тут був. Коли я свого часу прочитав вимоги студентів, які голодували під час “Революції на граніті” (1990 рік), то був вражений, які вони розумні й толкові”.

Колишній міський голова Києва Олександр Омельченко у столиці — аксакал. А у Верховній Раді, за його словами, відчуває себе новачком. І дуже з цього задоволений: “Новачок повинен почуватися молодо і здорово. Так я себе й почуваю. Для мене сьогодні святковий день!” — розповів Сан Санич “Україні молодій”.

До речі, депутат на ім’я Олександр Олександрович Омельченко у ВР уже був. На запитання, чи давав йому більш досвідчений у парламентському житті син якісь поради, Олександр-старший відповів, що син передав йому “у спадок” чотирьох помічників.

У фракції Омельченко обіцяє займати активну позицію. “Коли у загальному списку мегаблоку я виявився 13-м, то мені багато хто нагадував, що це “чортова дюжина”. Тому я багато вичитав про це “чортове число”, знаю, що в жодному флоті світу немає кубрика під таким номером, а в престижних готелях — 13-х номерів. Але як виняток із цього правила цифра “13” є щасливою для людей із сильною волею. Я не кажу, що я такий. Але я це число подолав і переконаний, що виконуватиму волю народу й нестиму почесне звання народного депутата”, — підкреслив ексголова Києва, який обіцяє й надалі робити все для рідного міста. Зокрема, сприяти ухваленню потрібних для столиці законів.

А ще Омельченко зізнався, що коли погодився на участь у списку “НУ-НС” (від Луценкової “Народної самооборони”), то всіх попередив: “Моя особиста картка ніколи не буде ні в кого в кишені. Тільки у мене в руках або в нагрудній кишеньці сорочки з лівого боку — так зручніше”.

Прикид
У форменому светрі була навіть Тимошенко

Депутати Блоку Тимошенко, як і минулого разу, прийшли на відкриття першої сесії новообраного парламенту в “уніформі”. Впізнати БЮТівця можна було за “інкубаторським” білим светром: на шиї — Vподібний виріз, на грудях зліва — червоне серце, на рукаві — назва блоку чорними літерами. На відміну від першого засідання Верховної Ради V скликання, цього разу светри були не тонкі й напівпрозорі, а тепліші й солідніші. Ще б пак, адже 23 листопада й +1 градус на вулиці — це вам не теплий кінець травня.

До того ж “тимошенківці”-чоловіки врахували минулі помилки й цього разу попіддягали сорочки з краватками. До речі, останні теж були уніформеними — яскравочервоними. А от ганебних майок-“алкоголічок”, які в травні 2006го просвічували крізь благенький трикотаж, цього разу помічено не було.

Кілька національно свідомих депутатів, як, наприклад, двоє Андріїв — Шкіль та Шевченко, прийшли у вишиванках (зверху, звісно, обов’язковий светр). “Хочу, щоб життя стало трохи яскравішим. А вишита сорочка — бо для мене це свято”, — пояснив вибір вбрання Шевченко.

Дивлячись на те, як поважні літні люди, солідні дядьки й заможні жінки слухняно одягають обов’язкову уніформу, легко повірити в закиди щодо “диктаторського режиму” в БЮТ. Але журналістам ніхто з “білого братства” не скаржився. Зате одразу виділялися фінансові донори Блоку Тимошенко: Баграєв, Буряк, Васадзе і ще кілька “крутеликів” дозволили собі накинути на светри піджаки. Щоправда, зайшовши до сесійної зали, майже всі “небілі ворони” жакети познімали. “Викрутився” із ситуації й генерал СБУ Григорій Омельченко, який прийшов на засідання, брязкаючи нагородами на парадному військовому кітелі. “А де ваша форма, Григорію Омеляновичу?” — “Так і це ж форма!”.

А Юлія Тимошенко, до речі, цього разу теж була у білому светрі з сердечком і скромній чорній сукні типу “олівець”. А півтора року тому вона відрізнялася від підлеглих, бо була в елегантному білому вбранні від “Луї Віттон”.

Цікаво, що схожий на Юлин “прикид” був учора і в голови робочої групи Раїси Богатирьової: проста чорна сукня, схожа на сарафан, і облягаюча біла блуза з гіпюровими рюшами та бантом ззаду на шиї.

Дмитро ЛИХОВІЙ

Леся ШОВКУН