Віктора Януковича налаштовують на звільнення Юлії Тимошенко

Вперше Юлія Тимошенко потрапила до камери навесні 1995-го, коли її заарештували за контрабанду валюти при спробі вилетіти до Росії з 26 тисячами доларів у сумці. На порятунок до неї кинувся тодішній бізнес-партнер по корпорації “Співдружність” та відомий лише у вузьких колах дніпропетровський бізнесмен Віктор Пінчук.

Восени 2011 року Тимошенко знову опинилася під арештом, а Пінчук зібрав у Криму щорічну конференцію “Ялтинська Європейська Стратегія”. Цей захід перетворився на майданчик для переговорів між українською владою та європейськими політиками про умови звільнення Тимошенко з тюрми.

У підсумку БЮТівець Андрій Шевченко навіть переінакшив розшифровку абревіатури в назві: Yulia European Summit — замість Yalta European Strategy.

“Справа Тимошенко” рефреном лунала на кожній зустрічі західних гостей з українським керівництвом. Вона створила фон конференції, затуливши собою ритуальний обмін думками про те, що “Україна є невід’ємною частиною Європи — без перспективи членства в Євросоюзі”.

Цьогорічна конференція YES недорахувалася гостей, переговори про залучення яких тривали протягом року. Не вдалося привезти колишнього президента Бразилії феноменального Лулу да Силва та прем’єр-міністра Туреччини Режепа Ердогана, а також керівника “Північного потоку” екс-канцлера Німеччини Герхарда Шредера.

Ще сильніше була помітна друга особливість — відсутність на конференції в Ялті росіян. Не було ні чиновників, ні бізнесменів, хоча рік тому рясніло в очах від представників Москви. Зараз цей тотальний “ігнор” наштовхував на думку про скоординований демарш. Метою якого було вказати Україні на “неправильну поведінку”.

Тож, приватний по своїй суті захід став заручником газового конфлікту. Не прибув навіть віце-спікер Держдуми Олександр Бабаков з “лужніковської групи”, яка разом з Пінчуком і Коломоським контролюють Нікопольський завод феросплавів.

Тому ключовими промовцями в Ялті були люди, яких Пінчук раніше вже двічі та більше презентував на своїх майданчиках у Давосі та в Криму — Шимон Перес і Тоні Блер.

Останні події — справа Тимошенко і завершення переговорів України з Євросоюзом щодо Угоди про асоціацію — сконцентрували головну увагу ще на одному гостеві Ялти. Ідеться про єврокомісара з питань розширення та європейської політики сусідства Штефана Фюле.

На фоні своїх попередників у Єврокомісії Гюнтера Ферхойгена та Беніто Ферреро-Вальднер, чех Фюле є справжньою знахідкою для України. Молодий єврокомісар набагато більш затято переживає за ситуацію в Києві. Носій російської мови, Фюле без перекладачів міг донести українським чиновникам, чим загрожують їхні ігри в “керовану демократію”.

Саме Фюле мав місію додатково переконати Януковича, що втрати для нього і для держави від ув’язненої Тимошенко неспівмірні з його особистими бонусами.

Напередодні приїзду Януковича Фюле розгорнув у Ялті небачену активність як для флегматичних брюссельських бюрократів. Перший з трьох днів, проведених тут, він присвятив спочатку зустрічі з Григорієм Немирею, а потім з делегатами від неурядових організацій, де були присутні Олександр Сушко, Євген Бистрицький, Віра Нанівська та Ігор Когут.

Джерела розповідають, що на зустрічі Фюле не приховував розчарування всім, що відбувається в Україні.

— Ви позбавляєте нас, друзів України в Європі, аргументів висловлюватися на підтримку вашої держави, — розводив руками єврокомісар.

Фюле попередив, що вирок з ув’язненням для Тимошенко зірве підписання Угоди про асоціацію. Делегати від громадських організацій, навпаки, переконували Фюле підписувати незважаючи ні на що, аби потім впливати на українську владу, тримаючи її в європейській орбіті.

У четвер ввечері, відкриваючи 8-му щорічну конференцію “Ялтинська європейська стратегія”, Фюле навіть в урочистій промові, в перерві між гарячим і десертом, попередив:

— Ми ніколи не підемо на компроміс в питанні цінностей, які об’єднують країни Євросоюзу. Рік тому я казав, що ЄС готовий зробити все, аби наблизити Україну. На жаль, за цей рік ви зробили крок убік від стратегічного вибору.

Цей, захований за дипломатичними обертами сигнал, не обіцяв нічого доброго українським керівникам.

Жовта картка від Євросоюзу

У п’ятницю зранку Віктор Пінчук зустрічав гостей ялтинської конференції на самоті — поряд не було доньки Кучми Олени Пінчук.

— У неї зараз відповідальний період, готується народити, — пояснив Кучма. — Поповнення в родині очікується в жовтні.

Колишній президент в оточенні охоронців почав оглядати з ніг до голови Ганну Герман, що стояла спиною до нього.

— Це Анна чи хто? — не відривав Кучма погляду від неї. — Зачіска щось знайома...

Але зараз у всіх на вустах було прізвище іншої жінки.

— Ви не шкодуєте, що свого часу також посадили Тимошенко? — запитала “Українська правда” в Кучми. — Після цього її рейтинги пішли вгору...

— Ви ж знаєте, я команду “садити” нікому не давав! — обурився Кучма.

— Хіба не давали?

— Бо якби давав, то вона би звідти не вийшла! — безапеляційно заявив Кучма.

Друга посадка Тимошенко його не розчулила.

— А зараз я не знаю, хто більше прагнув відправити Тимошенко до тюрми — суддя чи вона сама. Бо вона туди прямо просилася...

Зате традиційно прихильний до Януковича німецький політолог Александер Рар дуже добре розумів, що відбувається.

— У всьому світі дивляться на картинки. І картинка України сьогодні така, що “лідер опозиції сидить в тюрмі”. Не можна одразу після виборів політика, який набрав 50% голосів, кидати за грати. Зараз якщо в розмові про Україну не згадують про Тимошенко, одразу ж починають дорікати — “ви замовчуєте головну тему”. Що ви хочете — в Європі захищають слабких!

Поява Віктора Януковича в Лівадійському палаці традиційно супроводжувалася підвищеними заходами безпеки — включно зі встановленням біля порожнього туалету охоронця, який закривав його на ключ та відкривав лише по команді згори.

— Це туалет для vip-гостей, — повідомив озброєний співробітник Управління державної охорони, якому доручили цю відповідальну місію.

Янукович дав старт цьогорічній конференції YES разом з президентом Ізраїлю Шимоном Пересом. Зі своєю частиною обов’язкової програми український керівник впорався швидко — його виступ вклався у п’ять хвилин, обійшлося без конфузів, а промова звелася до безбарвних, але правильних тез.

— В сучасних умовах Україна позиціонується як європейська демократична держава. Ми маємо всі умови стати регіональним лідером центральної Європи, — переконував Янукович гостей, не відриваючи очей від паперів.

Куди інтегруватися, у Митний союз із Росією чи до Зони вільної торгівлі з Європою — відповідь Януковича без змін:

— В основі порядку денного лежить Угода про асоціацію з ЄС, про Зону вільної торгівлі та продовження безвізового діалогу. Сьогодні не стоїть питання про вступ до Митного союзу. Ми визначилися, у нас є закон і Конституція, якої ми дотримуємося і будемо далі дотримуватися...

Далі сценарій передбачав запитання з зали. Три з чотирьох поставили члени ради “Ялтинської європейської стратегії”, тобто люди, пов’язані з організатором конференції — Віктором Пінчуком.

Схоже, обов’язковою умовою приїзду Януковича на ялтинську конференцію є вимога, щоб до нього зверталися лише “перевірені люди” — які не дратуватимуть президента різкими судженнями.

Аналогічним чином сталося минулого року. Як згодом з’ясувалося, організатори наперед узгодили запитання до Януковича, щоб він міг розіграти виставу перед гостями, підготуватися як слід до “несподіваних” запитань. Тоді “Українська правда” знайшла шпаргалки, де містилися не лише підготовлені відповіді Януковича, але і запитання до нього, зібрані заздалегідь.

Місія поставити запитання про Тимошенко випала депутату Європарламенту від Португалії Маріо Давіду, який також входить до ради YES і є депутатом Європейської народної партії.

— Я був 20 разів в Україні та ніколи не приїздив з таким розбитим серцем, як сьогодні, — почав Давід описувати свої переживання. — У нас в Євросоюзі є відчуття, що Україна відхиляється зі шляху, на який стала. У випадку з моїм другом Юлією Тимошенко є відчуття, що тут є політичний мотив. Так само, як і в інших справах проти колишніх урядовців. Дайте мені відповідь як другу, дивлячись очі в очі.

— Це питання для нас дуже болюче, і ми розділяємо ваш біль, — сказав Янукович у тиші. — Ми задоволені, що вас це також хвилює не менше, ніж нас. Ми цінуємо поради, які нам дають.

Очевидно, що Янукович готувався до цього питання — тому вперше з початку судового процесу він озвучив нову версію. Промовляючи до Заходу, крайнім в неприємностях Тимошенко він зробив... Ющенка, який прийшов до влади за підтримки того ж таки Заходу. За задумом сценарію, це мало відвести удар від чинного президента.

— Історія, яка розгортається зараз, — це не історія цього дня, а історія 2009 року, — розповідав Янукович нову легенду. — Це історія підписання контракту суб’єктами господарювання, які не мали цього права! Вони порушили міжнародні договори та перевищили свої повноваження...

— Оцінку цього дав ще президент Ющенко, який після засідання РНБО підписав указ. Ця історія іде з 2009 року, коли правоохоронні органи отримали рішення РНБО, почали його виконувати і вивчати...

Але спроба перекласти відповідальність не виглядала переконливою.

— А продовження цієї історії... Безумовно, коли правоохоронні органи в рамках законодавства дослідили питання, вони передали його в суд. І, як в Європі, суд зробить свій вердикт.

Але зал чекав відповіді від Януковича на те, як він буде шукати вихід з ситуації, до якої потрапив — коли доля держави стала заручником долі його головного опозиціонера.

— ...Це питання законодавства, яке потребує модернізації. І ми над цим працюємо. Кримінально-процесуальний кодекс, за яким живе Україна — він 1962 року. Це нонсенс! За 20 років політики в Україні не спромоглися цього зробити, — заявив він.

Янукович пообіцяв, що до кінця року буде прийнято новий Кримінально-процесуальний кодекс.

— Така доля, що ми все повинні робити швидко. Це те, що робить Україна в напрямку реформування, яке веде до значного покращення демократичних стандартів, — заявив президент.

Відповідь Януковича стала темою для подальших непорозумінь та спекуляцій. Річ у тім, що в трансляції західним гостям, які слухали виступ Януковича англійською, переклали, що зміни будуть внесені не до Кримінально-процесуального кодексу, а до Кримінального.

Таким чином, в головах європейців склалася зрозуміла картина: Тимошенко судять за статтею кодексу, який залишився в спадок ледь не з часів Сталіна, і тепер Янукович внесе зміни до кодексу та прибере цю статтю часів холодної війни.

Насправді ж Кримінальний кодекс і стаття 365, за якою Тимошенко висунуто обвинувачення, датовані не 1962, а 2001 роком!

А Кримінально-процесуальний кодекс, зміни до якого насправді анонсував Янукович, а потім деталізував у Києві Андрій Портнов, не стосуються напряму долі Тимошенко.

При чому, схоже, цей сценарій зі внесенням змін до Кримінально-процесуального кодексу Янукович не вперше озвучує Заходу. Так, подібний план було обговорено на зустрічі Януковича з Кваснєвським тижнем раніше.

Останній місяць Кваснєвський, як і за часів Помаранчевої революції, знову приміряє на себе роль посередника. За словами колишнього польського президента, він отримав від Броніслава Коморовського мандат бути спецпосланником щодо українського питання. Минулої п’ятниці він мав зустріч з Януковичем у Києві, що тривала 2 години 40 хвилин та була присвячену плану нормалізації стосунків із Заходом.

Після виступу Януковича на відкритті Ялтинської конференції відбулася його зустріч з трьома європейськими посланниками — єврокомісаром Фюле, міністром закордонних справ Швеції Карлом Більдтом і депутатом Європарламенту Ельмаром Броком.

Всі троє в один голос повідомили Януковичу, що існують дві умови для укладення угоди між Україною та Євросоюзом. Перше — це звільнення Тимошенко, а друге — це забезпечення умов для повноцінної участі Тимошенко у наступних виборах. Як це буде зроблене — відповідь на питання має знайти сам Янукович, передали європейські співрозмовники.

Сценарій, який однаково позитивно сприйняли всі європейці — це декриміналізація статті, за якою судять Тимошенко. Резервний варіант — направлення справи Тимошенко на дорозслідування.

Додатковим аргументом став виступ колишнього верховного представника Євросоюзу Хав’єра Солана там же в Ялті: “Чи має бути Тимошенко відпущена з в’язниці? Так, і негайно! Бо політичні рішення не повинні тягнути за собою кримінальні наслідки”.

Востаннє з таким опором Заходу Янукович зіштовхнувся восени 2010, коли президент Франції Ніколя Саркозі попередив його про наслідки реприватизації „Криворіжсталі”. Янукович зробив миттєві висновки — справу відкликали з суду. Зараз ставки в цій грі набагато вищі. Сам Янукович, як повідомив Більдт після зустрічі, остаточне рішення не виніс.

Нобелевський лауреат — донецькому переможцю

Другий vip-гість цьогорічної Ялти Шимон Перес також мав нагоду виступити перед присутніми — одразу після Віктора Януковича. Ця подія стала ілюстрацією того, яка прірва розділяє президентів України та Ізраїлю.

Перес говорив про вічне — але в його словах Янукович мав побачити попередження для себе.

Напевно, це була найсильніша промова з усіх, які траплялися на заходах Пінчука в Ялті та Давосі починаючи з 2004 року.

Передати свої поради 88-річний президент Ізраїлю спробував через заочну суперечку Чехова і Шекспіра.

— Два великих драматурги — Шекспір і Чехов — вони не писали мюзикли як в Голівуді, у них не було хепі-ендів, і вони використовували різні підходи в творчості. Чехов виступав проти бідності, дискримінації бідних людей, а Шекспір — за справедливість, за свободу...

Зал слухав це, затамувавши подих.

— ...У Шекспіра герої боролися на сцені, дуже драматично, і наприкінці всі помирали, але дух справедливості витав над ними. У Чехова герої — прості люди, нещасні, в кінці всі були розчаровані, але залишалися живі. Мені як політику подобається більше Чехов, ніж Шекспір. Ми повинні боротися з несправедливістю, але в кінці всі повинні залишатися живими.

У залі пролунав схвальний сміх. Янукович, крісло якого було встановлене на сцені, сидів незворушно протягом цього екскурсу в літературу.

— Сьогодні влада боїться керувати. Вона хоче бути постійно популярною. Але люди перестали їй довіряти, бо влада думає тільки про себе, — розмірковував Перес. — Лідер — це не той, хто стоїть зверху, а той, хто йде вперед. Бо якщо ви стоїте на вершині, люди внизу не підтримують вас.

Перес говорив про бідні країни Африки — Єгипет, Ефіопію та Судан — але приклад можна було застосовувати до України, яка так само сидить на ін’єкціях МВФ.

— Це ілюзія, що якщо накачати країну грошима міжнародних організацій, то ситуація покращиться. Міжнародна допомога не рятує країни. Вони беруть гроші в найбідніших людей багатих країн і передають багатим людям в найбідніших країнах.

Перес попередив, що авторитаризм, навіть підкріплений грошима, приречений.

— Фінансові вливання — це не вихід, бо вони мають звичку закінчуватися. Потрібні соціальні зміни — як, наприклад, надання рівних прав жінкам. Або як припинення брехні. Диктатор не може існувати, якщо він не бреше. Кінець наступає будь-якій диктатурі...

Приголомшений майже годинним виступом Нобелевського лауреата, зал проводжав Переса стоячи. Подібного визнання раніше не отримував ніхто з учасників ялтинських зібрань. В тому числі жоден український політик.

Сергій ЛЕЩЕНКО