Виборці Тягнибока на Сході та Півдні країни — хто вони

Виборці Олега Тягнибока — переважно жителі Західної України. На Сході та Півдні за Тягнибока не голосуватимуть. Принаймні так здебільшого думають.

За даними соціологічних досліджень центрів “Социс” та імені Разумкова, на Заході рівень підтримки Тягнибока у вересні — жовтні коливався від 2,9% (“Социс”) до 5,5% (Центр Разумкова), у Центрі — близько 1%. Водночас рейтинги лідера “Свободи” на Сході та Півдні перебували на рівні 0,1—0,7% — у межах статистичної похибки.

Регіональні особливості підтримки “Свободи” та її лідера цілком закономірні: так історично склалося, що прихильники націоналістичної ідеології, визнання УПА, знищення пам’яток радянської доби тощо сконцентровані на Заході України.

Утім, люди з подібними поглядами, звісно, є й на Сході та Півдні країни. При цьому прихильники Тягнибока на Сході та Півдні трохи відрізняються від своїх однодумців на Заході. Першою відмінністю є їхня висока інтернет-активність, а отже, і високий рівень самоорганізації. Зокрема, “В Контакті” прихильники “Свободи” з різних міст створюють свої групи, при цьому другою за кількістю поміж них є група прихильників “Свободи”... з Донецька. Є також харківська, одеська, севастопольська й миколаївська групи, тоді як львівської або тернопільської немає взагалі.

Симпатики Тягнибока на Сході та Півдні країни часто стикаються з відвертою ворожістю з боку багатьох місцевих партій, органів влади й подеколи пересічних громадян. Показовою була нещодавня заява голови Одеської обласної ради Миколи Скорика, який пригрозив забрати в болгарської громади їхній культурний центр за те, що його надали для виступу лідера “Свободи”. Відповідно й акції, які проводять свободівці на Сході та Півдні, мають трохи інші акценти, ніж заходи в Києві чи на Заході. Наприклад, на Сході та Півдні не проводили жодних маршів до Дня УПА 14 жовтня, регіональні осередки лише відправили делегації до Києва (цього року марш УПА в Києві відбувся фактично як акція ВО “Свобода”).

Східні та південні свободівці зазвичай організовують акції без історичного забарвлення — подібні до тих, що проводять праві та ультраправі в Європі чи Росії. Йдеться про різноманітні протести з метою вирішення національних чи соціальних питань ультраконсервативними методами. Харківська “Свобода”, наприклад, протестувала проти землевідведення на користь в’єтнамських бізнесменів, одеська — проти приватизації Одеського припортового заводу тощо. Марші проти нелегальної міграції, не традиційні для правих партій в Україні, майже не викликали спротиву ні в місцевої влади, ні в суспільстві. Учасники маршу в Луганську (взяло участь приблизно 250 осіб — найбільша акція націоналістів у цьому місті з часів незалежності) зазначали, що перехожі дуже цікавилися його причинами, а в Одесі раділи, що міліція не дозволила противникам акції заблокувати підхід до пам’ятника Шевченкові.

Замість поміркованих патріотів із Галичини на Сході поміж прихильників Тягнибока зустрічаються і маргіналізовані ультраконсерватори. Деякі з них навіть вказують серед улюблених книжок Mein Kampf Адольфа Гітлера чи малюють на сторінках “В Контакті” свастику.

Та загалом активісти “Свободи” на Сході більше схожі на членів “Національного фронту” Жан-Марі Ле Пена, з яким “Свобода” нещодавно уклала договір про співпрацю. Можна припустити, що надалі схожість свободівців із європейськими ультраправими зростатиме. Що й не дивно, адже ідеї національної автаркії чи захисту від нелегальної міграції можуть забезпечити зростання рейтингу ВО “Свобода” не лише на “традиційно націоналістичному” Заході, а й на “проросійських” Сході та Півдні країни.

Олег БАРДЯК