Галичани б’ють у саме “серце”

Рейтинг Юлії Тимошенко в її донедавна “базовому” регіоні — на Львівщині — не просто зазнав суттєвих втрат. Уже й соратники пані Юлії відчули, що до цього “своя” область для них стає “чужою землею”. Галичани перестали розуміти політичні кульбіти лідерки БЮТ і за кожної нагоди висловлюють це своє неприязне ставлення на зустрічах із високопоставленими БЮТівцями, що приїздять із Києва. Спробуймо розібратися, як таке сталося.

Убита довіра. Втрачена область

Першим поштовхом до обвалу БЮТівського рейтингу в Галичині став “чорний вересень” 2008—го, коли прихильники Юлії Тимошенко пішли на політичну змову з Партією регіонів заради зменшення повноважень Президента. Нагадаємо, тоді “нашоукраїнці” вголос заявляли: однією з причин колізії була вимога Кремля заблокувати гостру реакцію України на війну в Грузії й окупацію Росією Абхазії та Південної Осетії. Під геополітичний шумок БЮТівці виступили єдиним фронтом із “донецькими” проти Віктора Ющенка, намагаються перекроїти систему влади шляхом змін до законодавства.

Цю спробу “заколоту” належно оцінили у Львові — і місцеві “тимошенківці” провалили мітинг, який би мав “пояснити” галичанам причини політичної колаборації. Сама ж колишня улюблениця львівської політичної “клумби” приїхати на мітинг побоялася, кинувши на амбразуру вірних емісарів. Тоді найбільше дісталося депутатові від БЮТ Андрію Шкілю, котрого атакували розлючені пенсіонери, що “не допетрали” “політики партії”. А його розгублений соратник Іван Денькович під свист публіки вийшов на сцену до мітингувальників із перевернутою іконою.

Спливав час, а галицька “любов” до БЮТ не зменшувалася. Днями в селі Сприня на Самбірщині, під час відзначення 65—ї річниці створення УГВР (українського націоналістичного уряду часів ІІ Світової війни). Зустріч того самого “біло—сердечного” Шкіля не обійшлася лише освистуванням і вигуками “ганьба” — сивий ветеран УПА вдарив нардепа ціпком “трохи нижче” спини. Від більших проявів патріотичного гніву Шкіля вберегла міліція.

Тож не дивно, що Юлія Тимошенко уникає “некерованих” зустрічей із політично активними мешканцями Західної України — всі контакти з галицькими активістами відбуваються або в кабінетному режимі, або в режимі “потьомкінського села”. Під час чергового візиту Прем’єр—міністра її єдина публічна зустріч із громадою відбулася в університеті “Львівська політехніка”, куди студентів відконвоювали під наглядом викладачів, а дисциплінованим завідувачам кафедр натякнули: мовляв, “крок вправо — кар’єрний розстріл”.

Наступний вихід лідерки БЮТ у люди планувався під час прощі в Зарваниці. Люди там усі богобоязливі та сумирні. Але й на релігійний захід Юлія Тимошенко не прибула. Можливо, не захотіла ще й “перетинатися” з Віктором Ющенком.

“Юля, прості, Юля, прощай”?

Правдивої соціології напередодні виборів знайти годі, але наявні дослідження свідчать про поступовий перехід тимошенківського електорату до інших політичних сил. На одній з останніх прес—конференцій навіть Андрій Шкіль необачно визнав, що рейтинг Блоку Тимошенко на Львівщині впав на десять відсотків.

Хай там як, а останнє соціологічне дослідження, проведене на Львівщині Українським фондом “Громадська думка”, зафіксувало для лідерки БЮТ зовсім не втішні результати. Арсеній Яценюк як імовірний кандидат у президенти обігнав лідерку БЮТ за рейтингом майже вдвічі. У рейтингу парламентських виборів БЮТ, ще недавно непереможний на Галичині, зараз уже не має абсолютного відриву, віддаючи голоси націоналістам із ВО “Свобода” та повертаючи колись відтяте “нашоукраїнцям”. Відтак у разі виборів до Верховної Ради БЮТ на Львівщині взяв би близько 27% голосів, “Свобода” — 15%, “Наша Україна” — близько 10%.

Найпарадоксальніше, що війна колишніх політичних компаньйонів пішла на користь Партії регіонів, котра, за свідченнями соціологів, тепер може перескочити на Львівщині тривідсотковий бар’єр. Зрештою, найпоказовішими для лідерки БЮТ стали вщент програні вибори до Тернопільської облради, котрі показали, що часи голого популізму в Галичині закінчились і виборець усе більше воліє голосувати хоч за Тягнибока, хоч за дідька лисого, але не за “біло—сердечних”.

До речі, у згадуваному вище соц­опитуванні в питанні про захист “євроінтеграційної лінії та вступу України в НАТО” Юлія Тимошенко з помітних українських політиків випереджає хіба Віктора Януковича (очолює ж рейтинг “євроінтеграційної довіри” Віктор Ющенко).

Ігор БАНДРІВ