“Литвин—2 країні не потрібен”

Київське аналітичне товариство “Український клуб” напередодні виборів вирішило “поперемивати кістки” основним кандидатам у президенти. Першим став Голова Верховної Ради Володимир Литвин. Зараз він перебуває ніби під збільшувальним склом — за деякими даними, затриманий генерал Олексій Пукач почав говорити і вже промовив слово “Литвин” у контексті справи Гонгадзе. Тож подальше розслідування теоретично могло б поставити хрест на кар’єрі політика, який у 2000 році очолював адміністрацію Президента Кучми і, як випливає із “записів Мельниченка”, брав участь у плануванні розправи над опозиційним журналістом.

Утім є й інше бачення цієї перспективи. На думку експерта “Українського клубу” В’ячеслава Неволька, голови Української республіканської партії Лук’яненка, позиції Володимира Литвина через гучні заяви його опонентів у контексті справи Гонгадзе не похитнуться. Адже ця справа давня, затерта, заполітизована, і розставити всі крапки над “і” в контексті винуватців убивства буде дуже складно.

Водночас аналітикам зрозуміло, що коли Литвин піде на президентські вибори, то шанси на перемогу в нього мінімальні. Маска “миротворця”, яку Володимир Михайлович одягав у 2004 році, виявилася неефективною у 2006—му, коли очолювана Литвином Народна партія не потрапила до парламенту. І в нинішній виборчій кампанії Литвин не буде серед лідерів — “Литвин—2 країні не потрібен”, каже експерт “Українського клубу” Василь Остапчук. За словами аналітика, нинішній Голова ВР може пошукати щастя хіба що у зв’язці з якимось іншим кандидатом у президенти, скажімо, Яценюком.

Експерт Михайло Горський також відзначає, що лідер Народної партії поволі втрачає образ “господарника” (на противагу політикам). Його базою насамперед є село, однак, як показує практика, Володимир Михайлович просто “товче воду в ступі”, не пропонуючи дієвих шляхів вирішення селянських проблем. Тобто стає таким самим “балакуном” і пересічним учасником парламентського розгордіяшу, як і інші політичні гравці.

Руслан ЗАЄЦЬ