Депутатські звитяги та мерські амбіції

В даному контексті стає більш зрозумілою інформація, яку повідомили на днях редакції “КОМПРОМАТ.UA” в кулуарах Верховної Ради. Власне йдеться про те, що народний депутат від Партії регіонів Олександр Вілкул має неабиякі амбіції посісти кресло міського голови Кривого Рогу. В масштабах країни ця новина навряд чи викличе широкого резонансу, але це пояснюється лише низьким рівнем обізнаності співгромадян щодо високого значення контролю над даним регіоном.

Як не дивно, в самому промисловому Кривбасі “ця новина давно вже не новина”. Адже з Олександром Вілкулом, чий батько, до речі, з 2006 року очолює обласну раду Дніпропетровщини, мешканці Кривого Рогу знайомі хоча й не багато років, зате доволі інтенсивно.

Все почалось з того, як в 2003 році 29-річний Вілкул очолив Центральний гірничо-збагачувальний комбінат, а згодом зайняв директорський кабінет найбільшого ГЗК галузі — Північного. Сьогодні обидва комбінати входять до складу групи “Метінвест”, що контролюється структурами Ріната Ахметова. Підприємства вийшли з кризи, в якій перебували з “лихих дев’яностих”, та планомірно нарощують обсяги виробництва. А криворізький осередок імперії Ахметова приріс іншими промисловими об’єктами, найбільш потужними з яких можна назвати “Кривбасвибухпром” та Інгулецький ГЗК.

Оскільки в Україні, як державі перехідного періоду, неможливо успішно розвивати великий бізнес без політичної підтримки, Олександр Вілкул доволі очікувано став членом, а згодом і очолив Криворізьку міську організацію Партії регіонів. Маючи неабиякі фінансові та людські ресурси, ПР в Кривому Розі досить швидко стала найчисельнішою та потужною партією, що забезпечило Вілкулу місце в гарантовано прохідній частині списку ПР до Верховної Ради в 2006-му та 2007-му роках.

Отже, на сьогоднішній день О. Вілкул, не дивлячись на відносно молодий вік (34 роки), є народним депутатом України, почесним президентом Центрального та Північного ГЗК, почесним директором гірничорудного дивізіону ТОВ “Метінвест Холдинг”, заслуженим працівником промисловості України, до того ж він не перший рік визнається авторитетними рейтинговими агентствами кращим топ-менеджером галузі. Навіщо ж такій успішній людині посада мера провінційного міста, яким формально і є Кривий Ріг?

Справа в тому, що Кривий Ріг — місто достатньо специфічне. В ньому, як відомо, сконцентрована велика кількість потужних промислових підприємств: найбільший в країні металургійний комбінат, п’ять ГЗК, шахти, машинобудівні та обслуговуючі комбінати. В місті на площині в 43 тисячі гектарів землі (більше тільки в Києві!) обертаються сотні мільйонів доларів, в той же час зберігається величезний потенціал для розвитку, значно більший, ніж у переважної більшості нинішніх обласних центрів.

Хоча зараз Партія регіонів має більшість депутатів в Криворізькій міській раді, але без повного контролю над виконкомом ця перевага варта не багато. Це продемонструвало нещодавнє голосування (помилкове чи навмисне) частини депутатів-регіоналів за поновлення угоди оренди на земельну ділянка комплексу “Південний” по виробництву емульсійної вибухівки “анемікс” — голосування за рішення, яке наносить безпосередню шкоду бізнес-інтересам Ріната Ахметова. Проте, якщо ПР (а в криворізькому випадку це топ-менеджери бізнес-групи Ахметова) буде мати не тільки більшість в сесійному залі, але й власного мера, можна буде сміливо говорити, що Партія володіє містом. З усіма витікаючими наслідками: можливістю розподіляти величезні земельні та природні ресурси, відносно контролювати конкурентів (в першу чергу — “АрселорМіттал Кривий Ріг” — колишній комбінат “Криворіжсталь”) та розвивати власний бізнес.

Для Олександра Вілкула стати мером Кривого Рогу — значить забезпечити сталий розвиток гірничорудного дивізіону, водночас з задоволенням власних бізнесових та суспільно-політичних амбіцій. Судячи з усього, на досягнення цієї мети спрямована більшість сил та ресурсів депутата-почесного президента: майже щотижня в місті відбуваються різнорівневі піар-акції, що показують Вілкула як мецената; друкується власна міська багатотиражна газета; інформаційний простір міста постійно наповнюється рекламними повідомленнями.

Головним піар-ходом Вілкула як депутата став авантюрний (про це згодом) законопроект “Про спеціальний статус міста Кривого Рогу”, який було подано на розгляд парламентських комісій у грудні минулого року. Причому Олександр Юрійович виступив співавтором законопроекту разом з депутатами Дмитром Колєсніковим, Сергієм Глазуновим, Дмитром Шпеновим та Миколою Деркачем.

Ідея була логічна та шляхетна. Кривий Ріг — великий промисловий центр (забезпечує 6,5% ВВП та 7% експорту країни), за населенням займає 8-ме місце в державі (685 тисяч мешканців). Водночас з цим підпорядкованість міста Дніпропетровську — обласному центру — наразі є гальмом розвитку Кривбасу. Адже Дніпропетровська область була заснована в 1932 році, коли в Кривому Розі не було таких промислових гігантів як “Криворіжсталь” та гірничо-збагачувальні комбінати, а саме місто уявляло собою в основному конгломерат з колишніх сіл.

Ідей відокремлення Кривого Рогу з Дніпропетровської області зовсім не нова. В середині 90-х років минулого століття розглядався проект утворення Криворізької області за рахунок частин Дніпропетровщини та Кіровоградщини. 14 червня 2007 року під час візиту до Кривого Рогу ідею надання Кривому Рогу особливого статусу підтримав Президент України Віктор Ющенко. Про лояльність до даної ідеї висловлювався й Володимир Литвин.

А Олександр Вілкул пішов ще далі — він подав законопроект, в якому, апелюючи до необхідності вирішення екологічних проблем міста-гіганта, запропонував розширити повноваження місцевого самоврядування в окремо взятому місті Кривий Ріг. Власне в документі №1239 йде мова про кошти, які, в значно більшій кількості, ніж зараз, мають залишатись в розпорядженні місцевої влади на реалізацію екологічних, соціальних програм. Законопроектом передбачається, що 100% подохідного податку та платні за землю мають зараховуватись до міського бюджету, причому подальше відбирання коштів до державного бюджету (як це відбувається зараз) виключається. Таким чином, міський бюджет збільшиться на третину.

Зрозуміло, що шанси людини, яка пролобіювала для міста спеціальний статус (зараз такий мають лише Київ та Севастополь), стати мером даного міста можна вважати майже стовідсотковими.

Але! Експерти називали законопроект “сирим” і не реалістичним ще на стадії його презентації. Й були праві. Вже перший (і останній) науково-експертний висновок комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування щодо законопроекту №1239 “Про спеціальний статус міста Кривий Ріг”, став убивчим: проект концептуально не відповідає Конституції України та не узгоджується з чинним Законом “Про місцеве самоврядування в Україні”, за результатами розгляду у першому читанні його доцільно відхилити. “У зв’язку з тим, що концепція та основні положення проекту не відповідають Конституції України і не узгоджуються із цілою низкою основоположних законодавчих актів України, прийняття даного проекту, фактично, виводить місто Кривий Ріг із правового поля України у багатьох сферах суспільних відносин”, — підкреслили повноважні експерти.

Вілкул прокоментував відхилення законопроекту стисло: є зауваження, будемо доробляти, але спеціального статусу доб’ємося. Але, судячи з висновку експертів профільного парламентського комітету, законопроект доведеться повністю переписувати, викресливши найбільш принципіальні питання. Або приймати нову Конституцію. До речі лідер фракції “Наша Україна-Народна Самооборона” В’ячеслав Кириленко порадив молодому депутату-регіоналу дочекатися реформи місцевого самоврядування, нових Податкового та Бюджетного кодексів, а не займатися марною витратою зусиль.

Що відбулось: чи то Вілкула підвели власні юристи, чи то він не чекав настільки швидкої та безапеляційної реакції експертів комітету, чи може розглядав законопроект як засіб безпрограшного піару (відхилили опоненти з політичних міркувань)? Відповідь, якщо вона потрібна, дасть час.

Але якщо молодий політик та топ-менеджер буде й далі таким незграбним в політико-кулуарних питаннях, як у випадку з законопроектом №1239, йому згодом доведеться забути не лише про мерські амбіції, але й про політичну кар’єру. Бо з мерством навіть Кривого Рогу все не так просто. Діючий міський голова Юрій Любоненко (він головує містом вже четвертий строк підряд) на здоров’я не жаліється. А досвіду та зв ’ язків у вищих ешелонах влади йому не займати!

Василь КУЧЕРУК