Донбас страйкує від гніту “регіоналів”

Луганським у братніх обіймах незатишно

Якось не складається економічне співробітництво між “донецькими” та “луганськими” на території останніх. І не те, щоб раніше не було між двома угрупованнями розборок, однак раніше (тобто в ті часи, коли Олександр Єфремов і Віктор Тихонов намагалися створювати плацдарми для захисту своїх бізнесових інтересів у Києві, зокрема й “луганську” фракцію ім. М. Гапочки в парламенті) вони проходили в основному під ковдрою. А тепер, коли вони злилися з Партією регіонів в обмін на депутатство — про утиски “донецьких” заволала навіть Луганська обласна рада. Де зі 120 депутатських місць рівно сотня належить ПРУ.

Можливо, початок конфлікту слід шукати в рішенні “донецького” міністра вуглепрому Сергія Тулуба замінити практично всіх місцевих вугільних “генералів” на донецьких. До речі, всі вони й досі перебувають у статусі виконувачів обов'язків — голова Луганської облдержадміністрації Олександр Антипов так і не дав згоди на остаточне їхнє призначення — мовляв, подивимося, як-то вони дбатимуть про шахтарів та їхні оселі.

Виявилося, дбають неохоче. У передовому ДП “Ровенькиантрацит” шахтарі, ображені невиплатою премій, знизили обсяги вуглевидобутку вдвічі й пригрозили страйком. На їхнє прохання до Прем'єр-міністра звернулася ціла облрада, причому в тексті документа містився такий месидж: “Ми за Партію регіонів голосували, а ви!..” Розбиратися в ситуації приїжджав Сергій Тулуб власною персоною, конфлікт оголосили залагодженим, однак шахтарську Луганщину наче прорвало: “Краснопольєвська”, “Донбасантрацит” (сьогодні там в акції протесту на кшталт колег із Брянки беруть участь 27 гірників (один через високий тиск 6 березня змушений був піднятися на поверхню). А тепер до гірників приєдналися машинобудівники.

Свердловський машинобудівний (виробляє обладнання для шахт) був приватизований ахметовською структурою “Укрвуглемаш” у дуже цікавий період — 13 грудня 2004 року. Можна не сподіватися, наближені до “донецьких” мас-медіа звинуватять у всіх бідах “помаранчеву” помсту, однак самі працівники на камеру обласних (суцільно “біло-блакитних”) телекомпаній пояснюють свої проблеми дещо по-іншому. На їхню думку, “донецькі” від самого початку планували знищити завод як конкурента аналогічним підприємствам Донеччини, перш за все Дружкiвському машзаводу. Причому, як стверджував один із профспілкових лідерів, керівництво, аби не скорочувати персонал (і не виплачувати допомогу тим, хто підпадає під скорочення), просто не платить людям зарплату. Як наслідок, з двох тисяч працівників тут сьогодні залишилося менше восьми сотень.

Згідно з офіційними даними Луганської облдержадміністрації, заборгованість із зарплати працівникам заводу склала на 1 лютого 1,2 мільйона гривень. Більш політизовані активісти місцевого осередку “Всеукраїнського союзу робітників” говорять про три мільйони. Вони ж повідомили про початок страйку на заводі і про демонстрацію близько двохсот працівників під стінами прокуратури.

Фонд держмайна України ще влітку минулого року ініціював повернення 50% плюс однієї акції Свердловського машзаводу у державну власність і вже виграв першу судову інстанцію. Тепер справа розглядається у Вищому господарському суді. У понеділок, у присутності керівників вугільних об'єднань, провів на заводі нараду перший заступник голови ОДА Юрій Ареф'єв. Темою наради було держзамовлення обладнання в Свердловську. Крім того, п. Ареф'єв повідомив, що прокуратура проти генерального директора заводу порушила кримінальну справу за фактами порушення ним законодавства про працю та податкового законодавства.

Оскільки завод належить до вугільної галузі, вирішено знову звернутися до міністра Тулуба. Нехай хоч держзамовленнями посприяє своїм землякам.

Знову він ночував у вибої

Сергій Тулуб, розповідаючи якось про перспективу будівництва в Україні нових шахт, не виключав можливості залучення іноземних спеціалістів. Мовляв, свої вже “не ті”. Щоправда, про причини втрати ними кваліфікації та занепаду колись потужного вітчизняного шахтобудівного комплексу він скромно промовчав. Утім, схоже, вони й так добре відомі й без зайвих міністерських слів — відсутність належного фінансування. Причому грошей не вистачає навіть на банальну заробітну плату. Що й підтверджує свіжий випадок підземної акції протесту — у вівторок вранці на поверхню шахти “Курахівська” ДП “Селідоввугілля” відмовилися підніматися 22 гірники.

За інформацією із профспілки працівників вугільної промисловості, страйк у понеділок ввечері таки оголосили не тутешні вуглярі, а прохідники “Макіївшахтбуду”, які працювали на згаданій шахті за трудовою угодою. А причиною акції стала заборгованість по зарплаті, яку страйкарі не отримують вже протягом трьох останніх місяців.

Прикметно, що ось такий розвиток подій дещо суперечить словам керманича Мінвуглепрому, який не так давно, перебуваючи в Донецьку, запевняв, що нинішній уряд фактично зняв усі проблеми щодо фінансування галузі. Втім оті прохідники, які тепер змушені “вибивати” свій заробіток підземною акцією протесту, мабуть, цього не знали.

Михайло БУБЛИК

Павло КУЩ