Крапка над УПА?

Візит Президента України до Ізраїлю, що розпочався вчора, наші державні служби готували коротко, але активно. Навіть почали боротися з антисемітизмом. Позавчора в Службі безпеки України на приурочений до поїздки глави держави “Круглий стіл” із проблем протидії проявам ксенофобії та розпалювання національної і релігійної ворожнечі в Україні зібралися представники керівництва СБУ, Генеральної прокуратури та міністерств — внутрішніх і закордонних справ, а також чільники єврейських спільнот. Частина песимістично налаштованої громадськості переконана, що започатковані державні заходи для подолання ксенофобії припиняться із завершенням візиту. Очевидно, тоді затихне й галас проросійськи налаштованих представників єврейських організацій про “відродження нацизму в Україні”, теж приурочений до важливого візиту? 
Угода антисемітів із Рабинатом

Поки що і євреї, й українці черпають і передруковують “інформацію” одне про одного з посередників — російських (і проросійських) друкованих видань і сайтів. А вони пожвавилися за кілька місяців до відзначення 65—річчя УПА та позачергових парламентських виборів. Адже остаточне визнання національно—визвольної боротьби українців розвіє міф про “тисячолітню історію Росії”. До альтернативного “відзначення” річниці УПА залучили деяких релігійно—національних діячів єврейства.

Як повідомив сайт Євразійського союзу молоді, 20 серпня в одній із синагог Москви лідер “ЄСМ” Павло Заріфуллін і головний рабин Росії Адольф Шаєвич домовилися, що відтепер “ЄСМ” і Рабинат Росії “разом боротимуться з “оранжевим” неонацизмом в Україні і будуть ретельно координувати свої дії у боротьбі з українським державним фашизмом”. Отож після акту вандалізму на найвищій горі України Павло Заріфуллін пояснив: “Цю акцію було зроблено у відповідь на оголошення Президентом Ющенком пана Шухевича — фашиста, карателя і вбивці, який отримав два залізних хрести від Адольфа Гітлера за вбивство росіян, євреїв, білорусів, поляків — Героєм України”. 10 жовтня, у переддень відзначення 65—ї річниці УПА, у Володимира Путіна побували єврейські бізнесмени з України — Вадим Рабинович, Євген Червоненко і Олександр Фельдман. Після цього президент Росії виступив із заявою, що вважає неприпустимими спроби певних політичних сил “обілити учасників ОУН та УПА”, які, мовляв, винні в масовому знищенні євреїв в Україні. Наступні заходи були пов’язані з відзначенням річниці УПА 14 жовтня. Зранку біля пам’ятника Шевченкові у Києві зібралася молодь на незапланований Світовим ювілейним комітетом “Марш за визнання УПА”. Парубійки демонстрували нацистську символіку і вигукували “Хайль!”. Організували захід Українська національно—трудова партія (на її листівках—закликах мовилося, що “знешкодити українофобів 14 жовтня — це обов’язок кожного націонал—соціаліста”), “Патріот”, створений, як кажуть, “синяками”, і ВО “Свобода”, помічена не в одній “міжнаціональній” провокації. Картинка “фашистської акції” відразу ж з’явилася на телебаченні, російських сайтах і в газетах. Невдовзі був опублікований відкритий лист керівників єврейської громади із заявою, що цей захід “мав усі риси профашистської маніфестації”. За кілька днів сайт “Главред” опублікував інтерв’ю одного з головних рабинів України Якова дов Блайха. На запитання кореспондента, яка тема є найважливішою в час візиту Віктора Ющенка до Ізраїлю, рабин відповів: “про те, як не соромно Президенту України давати звання Героя України людині, яка брала участь в акціях проти євреїв”. Рабин зазначив, що Ізраїль міг би визнати, що в 1932—33 роках в Україні був Голодомор (щоправда, не супроти українців) — в обмін на публічне заперечення героїзму Шухевича. Пан Блайх поскаржився журналісту, що його батьки загинули на Тернопільщині від рук СС—Галичина. Це здивувало читачів, адже рабину лише 42 роки. І його батько у Нью—Йорку також здивувався. За кілька днів слово “батьки” на сайті змінили на “родичі”.
Антиукраїнські акції у синагозі

18 жовтня до українського Президента звернулася Федерація єврейських общин Росії — з вимогою визнати свій указ про нагородження Шухевича помилковим і не допустити “перегляду підсумків ІІ Світової війни”. Голова ФЕОР Олександр Борода особливо бідкався, що нагородив Головкома Української армії “глава держави, пов’язаної з Росією багатовіковим братнім союзом”. Цікаво, що 11 жовтня, у переддень відзначення 65—річчя УПА, “головний єврей Росії” Борода мав дружню зустріч з керівництвом МАУП (про це з обуренням повідомив “Єврєйскій журнал”). Відомо, що МАУП упродовж п’яти років невтомно пропагує антисемітизм серед української молоді.

22 жовтня Президент України Віктор Ющенко зустрівся з представниками єврейських громадських організацій та української інтелігенції. Спроби учасників зустрічі налаштуватися на конструктивний діалог переривав Вадим Рабинович (у ролі президента Всеукраїнського єврейського конгресу). Він пов’язав відверто провокативний “Марш” парубійків 14 жовтня з побиттям рабинів і нападами на синагоги. Член Українського центру Міжнародного ПЕН—клубу, відомий поет Мойсей Фішбейн із цього приводу зазначив, що у нас б’ють у Криму татар, у Львові — українців. Побиття рабинів він називає не антиєврейською, а антиукраїнською акцією: “Так само, як у день референдуму 1 грудня 1991 року у київській синагозі знайшли вибухівку. Я сказав, що та вибухівка була підкладена не під синагогу, а під українську державність”.

Нагадаємо, що газета Рабиновича “Столічниє новості” (головний редактор Вадим Долганов) постійно продукує месиджі на кшталт “Фашизм в Украінє поднімаєт голову!”. Вадим Рабинович, колишній радник президента Леоніда Кучми, полюбляє виступати “від імені євреїв України”, хоча цей “Остап Бендер” нині нев’їзний до Ізраїлю через підозри в незаконній діяльності.

Президент на зустрічі 22 жовтня висловив сподівання, що єврейська громада адекватно протидіятиме інспірованим ззовні намірам перетворити її на інструмент тиску і спекуляції, зокрема на історичних темах. А 24 жовтня доручив СБУ створити спецназ для боротьби з ксенофобами.
Рабинович “помирить ветеранів”

Позавчорашній “Круглий стіл” у СБУ чиновники з Генеральної прокуратури, Державного комітету в справах релігій та національностей, МВС та МЗС, очевидно, сприйняли як черговий захід “для галочки”. Розповідали “про забезпечення релігійних, національних і культурних потреб єврейського населення” і що, за висновками експертизи, жодне ЗМІ в Україні не містить публікацій, зміст яких був би спрямований “на виникнення у читачів неприязного ставлення до євреїв”. В. о. міністра внутрішніх справ України Михайло Корнієнко похвалився, що оперативно прибрали кіоск з антисемітською літературою МАУП, встановлений біля Бабиного Яру. На що колишній політв’язень Йосиф Зісельс нагадав, що таких кіосків по Києву є 11, і в будь—якому місці вони ображають людей. За 5 років МАУП опублікувала сотні антисемітських статей і книжок. Можна припустити, що між кількістю таких публікацій і нападів на релігійному й національному грунті є зв’язок.

Утім найуважніше, немов зачаровані, чиновники слухали Вадима Рабиновича. Навіть конспектували, хоча це було важко — він говорив швидко, раз по раз вставляючи фразу “Повірте мені, я це питання добре знаю”. Бізнесмен пообіцяв “усе влаштувати і профінансувати”. Передусім Вадим Зіновієвич взявся оплатити дуже потрібну, на його погляд, акцію. 19 січня, у переддень організованого ним же з’їзду європейських єврейських організацій, він планує зібрати в одній залі ветеранів Великої Вітчизняної війни і УПА — без політиків, під головуванням Іллі Левітаса (колишнього вчителя фізкультури, а потім голови Ради національностей при Кучмі). “Питання щодо УПА треба вирішити і назавжди закрити”, — пояснив Рабинович. Ілля Левітас наголосив, що нашій країні потрібна Державна програма протистояння фашизму і нацизму. Цікаво, що саме пан Левітас, за свідченням Олександра Бураковського (який очолював Раду національностей Народного руху України за перебудову) став керівником “ради національностей”, скликаної за вказівкою ЦК КПУ в далекому 1990 році на противагу Раді національностей РУХу.

Виконавчий директор Релігійного об’єднання громад прогресивного іудаїзму Олександр Гайдар показав присутнім книжку московського автора Владислава Наконечного про “жертви українських націоналістів” і побажав, щоб на конференцію 19 січня були запрошені такі ж “досвідчені дослідники”. Очевидно, в Українському інституті національної пам’яті та спеціальній комісії при Інституті історії України (яка за сім років підготувала докладний звіт про діяльність УПА) дослідники “недосвідчені”. На запитання “УМ”, чи варто запросити Михайла Хейфеця, пан Гайдар здивувався: очевидно, навіть не чув про нього. Утім про цього історика й письменника, який, поспілкувавшись у радянському концтаборі з повстанцями—25—річниками, назвав вояків УПА святими стариками, на жаль, не чули й українські чиновники. На завершення зустрічі держслужбовці пошкодували, що за останні роки в Україні не було порушено жодної справи щодо переслідування військових злочинців—нацистів. Мовляв, зайнявшись цим питанням, можна буде зрозуміти, чиїм інструментом є МАУП… Звісно, малося на увазі, що таким чином “буде розкрито ще один злочин україно—німецьких буржуазних націоналістів”… Можливо, до 19 січня щось таке і встигнуть підготувати. Хоча ні євреям, ні українцям краще від того не стане.

Ярослава МУЗИЧЕНКО