Вихід із кризи: вимоги фракцій

Спільного “антикризового” законопроекту на базі урядового досі нема. Що ж пропонують законодавці?

Фінансова криза стала, незважаючи на руйнівні наслідки, відмінним підґрунтям для передвиборчої агітації і унікальною можливістю для переділу владних повноважень, фінансових ресурсів та власності. І вітчизняні політики не могли не скористатися такою можливістю.

Щоб не ображати жодну з політичних сил, спробуємо в хронологічному порядку розглянути, яким чином нас збираються рятувати депутати.

Першою ластівкою був законопроект блоку “Наша Україна-Народна Самооборона” під редакцією народного депутата Ксенії Ляпіної.

Лише на пів сторінки, по-діловому лаконічний, він прямо передбачав виділення 497 тис. грн. на вибори і створення стабілізаційного фонду за рахунок понадпланових надходжень від приватизації державного майна.

Проте, ідея позачергових виборів не знайшла підтримки серед народних обранців, і документ було відкладено.

Минув лише день, і світ побачив законопроект народного депутата Сергія Терьохіна, представника БЮТ. Цей документ був вагомішим і відрізнявся системним підходом до вирішення кризових явищ.

Документ передував урядовому проекту і, за словами автора, доповнював останній. Зокрема, Терьохін пропонував прирівняти іноземну валюту та електронні гроші до товару і вводив поняття “оперативного лізингу”, пропонуючи запровадити оренду житла з правом викупу.

Проект побудовано за схемою використання фондів банківського управління (ФБУ). Це покликано, зокрема, допомогти людям, які заплатили кредити і не отримали майно чи автомобілі.

Проте фінансисти критично оцінюють документ, вказуючи на те, що ФБУ залишає покупця сам-на-сам із забудовником, механізми впливу на якого відсутні. До того ж, при оренді житла з правом викупу виникає подвійне обкладення ПДВ, що не влаштує ні покупців, ні забудовників.

Навряд чи депутати прислухаються до цих та інших пропозицій Терьохіна, його творіння ризикує бути похованим під тінню урядового проекту, огляд якого ми вже надавали.

Буквально наступного дня після появи урядового законопроекту громадськість отримала змогу ознайомитись з рецептами подолання кризи від Партії регіонів.

ПР не перевантажувала законопроект численними змінами до чинного законодавства. Все просто і прозоро: створюється Стабілізаційний фонд, кошти якого через державні банки будуть спрямовані на надання кредитів банківським установам та суб'єктам господарювання, придбання їхніх зобов'язань, що виникли до 15 вересня 2008 року.

Також за ці кошти передбачено фінансування інфраструктурних та інвестиційних проектів загальнодержавного значення, здешевлення кредитування проектів малого та середнього бізнесу, надання кредитів на завершення будівництва житла за іпотечним кредитуванням.

Отже, Партія регіонів робить ставку на насичення фінансової системи обіговими коштами в обсягах 40 млрд. грн. і гарантування вкладів громадян в обсязі до 150 тис. грн. Але і тут — не без підводних каменів.

Варто звернути увагу, що голова наглядової ради “Укрексімбанку” — Ігор Сотуленко, член Партії регіонів. Голова правління “Ощадбанку” Анатолій Гулей — теж не стороння для ПР людина: з 2006 до 2007 р. він був головою правління “Актив-банку”, який входить в корпорацію “Укрпідшипник”, контрольовану народними депутатами від ПР Андрієм та Сергієм Клюеєвими.

Відтак, стає зрозуміло, чиї підприємства зможуть розраховувати на дешеві державні кредити у випадку прийняття “регіонального” законопроекту.

Депутати від НУНС Станіслав Аржевітін і Роман Ткач, в свою чергу, теж запропонували план виходу з кризи. В фінансовій сфері вони зосередили увагу на системних банках, передбачаючи, у випадку кризи, втручання Нацбанку і Мінфіну в їх роботу.

Ну і звичайно в законопроекті міститься джентльменський набір антикризових заходів у вигляді Стабілізаційного фонду та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На останній в бюджеті буде передбачено 1 млрд. грн. Джерела коштів теж не оригінальні: приватизація і продаж цінних паперів.

Не залишився осторонь і голова Верховної Ради Арсеній Яценюк. Майбутні вибори відкривають перед ним нові політичні перспективи, тому поява чергового антикризового законопроекту була справою часу.

Навряд чи спікер мав багато часу, щоб особисто розробити досить об'ємний і складний документ: вочевидь, на нього попрацювала фахова команда, частина якої вже набила руку на урядовому варіанті.

В очі впадає практична тотожність цих двох документів, особливо в частині акцизів і оподаткування. Проте, мають місце і відмінності. Автор законопроекту детально не торкався націоналізації банків, а звернув увагу на підприємства, які свого часу отримали кредити, залучені державою або під державні гарантії, і досі не розрахувались за ними.

Більш жорстко, ніж в урядовому проекті, пропонується обмежити пільги чорнобильцям, ветеранам війни та праці, учасникам бойових дій щодо позачергового забезпечення житловою площею.

Також завдано удару і по середньому класу в особі привтних підприємців: з 200 грн. щомісячний єдиний податок може бути збільшений до 600 грн. Але в останню мить законопроект зник з порядку денного і сайту Верховної ради. Мабуть, Арсеній Петрович справедливо виршив, що скромність прикрашає політика, і це — не останній шанс вратувати країну.

Порості та дієві рецепти запропонували комуністи. Невичерпне джерело грошей — оффшорні рахунки олігархів та державна монополія на горілчані і тютюнові вироби, енергогенеруючі компанії та видуботок корисних копалин.

Все це, плюс державний контроль продажу зерна, має стати підґрунтям виходу з кризи. Дехто може сприйняти ці рекомендації лівих з іронією, проте ще півроку таких “антикризових заходів”, і комуністи не тільки перестрибнуть рейтинг “Нашої України”, але й потіснять БЮТ і ПР.

Блок Литвина поки витримує театральну паузу, подано варіант анткризового проекту за підписом Миколи Деркача, проте текст документу мало хто бачив і на сайті ВР він відсутній.

А от Президент, як стало відомо, теж приєднався до антикризовго законотворення, результати якого ще відомі. Проте з певністю можна прогнозувати, що і тут нас чекає урізання соціальних пільг населенню, збільшення митного і акцизного тягаря, підвищення комунальних тарифів, всього того, що старанно надиктовував Міжнародний валютний фонд.

Чи вдасться депутатам створити з усіх вищеперелічених законопроектів один-єдиний? Лише при умові, якщо буде реалізована формула: влада -уряду, гроші — регіонам, вибори-Презеденту.

А що робітникам, селянам і прошарку у вигляді середнього класу? Тут суперечностей у наших політиків не виникає: нові податки, збори, затягування пасків і відсутність жодних шансів на покращення життя в найближчий перспективі.

Юрій ШПАК