Нафтовий приятель Путіна рятує Україну

Мета — уникнути нафтової блокади з боку ВАТ “Татнафта”, що донедавна була основним постачальником ресурсу на НПЗ. Понад місяць експерти й учасники ринку не могли відповісти на питання: звідки нафта і хто її постачає? Тимчасом в Одесу з Новоросійська встигли зайти два танкери й поставити близько 165 тис. тонн нафти. Мало того, представники підприємства заявили про поставку аналогічних обсягів у грудні.

Швейцарський слід

Ринком ходили різні чутки — навіть про каспійське походження нафти, що поставляється на Кременчуцький НПЗ. Проте як засвідчила статистика за листопад, це було саме російське “чорне золото”. Цей факт у спостерігачів викликав подив, оскільки досить впливова в Росії “Татнафта” спрямувала листа російським нафтовим компаніям із проханням не співпрацювати з Укртатнафтою. Тому цікаво: хто посмів?

Першим спробував роз’яснити ситуацію перший заступник генерального директора Татнафти Наїль Маганов, котрий заявив, що Татнафта виявила канал поставки танкерної нафти на ЗАТ “Укртатнафта”. “Не підтримала нас тільки одна компанія — Rіxo (займається трейдерським і бункеровочним бізнесом, зареєстрована у Швейцарії, — Інтерфакс). Вони поставили перші два танкери на Укртатнафту і намагаються ще купити на ринку нафту для НПЗ”, — сказав він.

Маганов відзначив, що на адресу Rіxo після консультації з міжнародними юристами спрямоване офіційне повідомлення про те, що вона може стати співучасником розкрадання чужої власності, коштів акціонерів Укртатнафти.

Водночас, за даними джерел, нафта поставлена на Кременчуцький НПЗ із ресурсів НК “Роснєфть”, а Rіxo є лише кінцевою ланкою досить цікавого ланцюжка. За словами співрозмовника ЕП, ланцюжок поставки нафти на Укртатнафту такий: Роснєфть — Gunvor — Rіxo. Мало того. За даними російських експертів, за проведенням цієї операції стоїть… колишній товариш по службі і друг президента Путіна Геннадій Тимченко — власник 50% частки у швейцарській групі Gunvor, через яку спрямована більша частина експорту Роснєфті і Газпрому (нафти). Після банкрутства ЮКОС активи цієї компанії дісталися Роснєфті, а експорт — Gunvor. На сьогодні через Gunvor працюють також частки ТНК-ВР і Сургутнєфтєгаз.

Хто ви, містер Тимченко?

За даними з різних джерел, Геннадій Тимченко разом із Володимиром Путіним служив у Першому управлінні КДБ (зовнішня розвідка). Торгувати нафтою почав у 1988 році. Тоді він із партнерами заснував нафтоторгівельну компанію “Кінекс”, що експортувала продукцію з Кирішського НПЗ (Лен. область), що входить до Сургутнєфтєгазу. До кінця 1990-х оборот “Кінексу” сягав $2 млрд.

Тимченко переїхав у Скандинавію з Петербурга наприкінці 1990-х. Зараз живе у Швейцарії і Монако. У Женеві в 1997 році Тимченко і шведський бізнесмен Торбьорн Торнквист на паритетних засадах створили компанію Gunvor, про що шведський підприємець розповів в інтерв'ю Reuters.

Збільшення масштабності бізнесу Gunvor російські ЗМІ зв'язують із приходом Путіна до влади. Так, більша частина експорту Роснєфті і Газпрому (у частині нафти) була спрямована саме через Gunvor. Торік Gunvor експортувала 60 млн т нафти й нафтопродуктів на суму 30 млрд долл . За підсумками 2007 року компанія розраховує збільшити оборот до 83 млн тонн, на 43 млрд долл , що дозволить їй стати третім за величиною у світі нафтотрейдером.

Чого хоче Кремль

Виникає логічне запитання: чому близька до Кремля компанія вирішує допомогти так званим рейдерам (до того ж українським), незважаючи на надактивну підтримку російськими чиновниками російських же інвесторів у конфлікті на “Укртатнафті”?

Після останніх українських парламентських виборів постала загроза, що дружній Росії уряд буде відправлено у відставку. Ба більше, намітився черговий виток загострення між країнами.

Відтак, здається, Кремль вирішив скористатися ситуацією й посилити свій вплив на один із найпроблемніших для всіх вітчизняних урядів ринок нафти і нафтопродуктів.

Позиція татрстанських акціонерів на “Укртатнафті” довгі роки виглядала досить нетвердо. Більше того за даними експертів левова частина прибутків від роботи цього спільного україно-російського підприємства осідала не в Києві і не в Москві, а в кишенях соратників президента Татарстану Мінтимера Шаймієва, між яким і Путіним пробігла “чорна кішка”.

Наразі і самі татарстанські акціонери вже не вірять, що їм вдасться відвоювати спірний пакет акцій. Відтак, щоб отримати повноцінний контроль над підприємством, а як наслідок і над левовою частиною ринку, і перенаправляти прибутки, Кремль вочевидь вирішив об'єднати свої зусилля із дніпропетровською групою “Приват”. Остання, до речі, після виборів може почуватись досить комфортно й безкарно, більше того, має потребу в роботі НПЗ.

На користь цієї версії може свідчити і несподіване для спостерігачів рішення продажу Ігорем Коломойським, чільником групи “Приват”, своїх металургійних активів російській групі “Євраз” (основні акціонери — Lanebrook Ltd (82,57 %), General Refractorіes Ltd (1,48 %), KH Steel (0,93 %), інші акції — на Лондонській фондовій біржі. Бенефіціарами Lanebrook є Олександр Абрамов і Олександр Фролов (разом — 50 %) і Mіllhouse (50 %, компанія належить Романові Абрамовичу).

Не варто забувати, що до злиття з “Газпромом” “Роснефть” безуспішно намагалася увійти до числа ключових постачальників застарілого Херсонського НПЗ. А зараз, після укрупнення, “Газпромнефть” (правонаступник “Роснефти”) може спокійно претендувати на операційний контроль над “Укртатнафтою” і паралельно підтримати потрібних Кремлю людей у Києві.

Олексій ДОРОШЕНКО