Як зробити союзниками опонентів Митного союзу

Як не парадоксально, але Україні більше інтегрується до Євросоюзу, увійшовши саме до Митного Союзу, а не до Зони вільної торгівлі з ЄС. Такий висновок можна зробити з декількох причин.

Ключовим чинником є те, що Росія і Казахстан, знищуючи свою промисловість, перетворюються на величезного споживача як товарів народного споживання, так і технологій, тобто інвестицій.

Одночасно з ними відбувається ще одна метаморфоза. Вони перетворюються на експортерів нафти, газу та корисних копалин.

Отримуючи стабільну валову виручку, Митний союз трансформується в зростаючий, на тлі світової рецесії, ринок збуту з гарантованими платежами.

Тому Європа максимально зацікавлена не тільки в прямих продажах готових товарів, але і в інвестиціях на території союзу.

У разі приєднання до ЗВТ з Євросоюзом, Україна економічно стане нецікавою зоною для інвестицій. Разом з Європою вона опиниться поза меж Митного Союзу (де, наприклад діють однакові цінові умови на енергоносії тощо), і тому залишиться зоною застою або сільськогосподарського придатку.

Власні ж валютні надходження України, за вирахуванням критичного імпорту, викреслять її з числа важливих ринків збуту.

У разі вступу до Митного союзу, Україна неминуче повинна стати об'єктом інвестицій, ставши вигідним майданчиком для захоплення ринку збуту Європейського союзу. Причин для цього відразу кілька — найбільш зручне географічне положення, краща інфраструктура і освоєність території іноземцями.

Висновок дуже простий: необхідно дуже скептично ставитися до аргументів опозиції про колонізацію, у разі вступу України до Митного союзу. Навпаки, в цьому випадку набагато більш ймовірною бачиться інтенсивна євроінтеграція.

Якщо додати очевидну перевагу в цінах на енергоносії та збереження єдиного промислового комплексу, який за непотрібністю зникне в рамках зони вільної торгівлі з Євросоюзом, то вибір очевидний.

Безумовно, все вищевикладене варто приймати до уваги тільки якщо Україна не бере участь у глобальному проекті з ослаблення Росії як самостійного світового гравця, або не хоче отримати тимчасові вигоди.

Сергій ЯРЕМЕНКО, екс-заступник голови НБУ, радник міністра економіки