Влада рятуватиме металургів девальвацією?

На посилення боргової кризи у Європі та можливий дефолт Греції на початку осені 2011 року світові ринки металопродукції відреагували зниженням темпів споживання, що спровокувало падіння цін на сталь.

Металурги вступили у важкий період. Трейдери не поспішають поповнювати запаси, очікуючи подальшого падіння цін. Щоб продати товар, металургійні компанії знижують ціни до рівня собівартості, а то й взагалі працюють у збиток.

В результаті тиску з боку металургійних підприємств залізорудні компанії теж почали знижувати ціни. Зокрема, спотові котирування на залізну руду в Китаї з початку вересня просіли приблизно на 15% за тонну.

Деякі світові виробники сталі почали зупиняти виробничі потужності. На цей крок вже зважилися гіганти — Arcelor Mittal, індійська Tata Steel та італійська Riva.

Крім того, світові гравці уважно стежать за ситуацією в Китаї, який споживає третину світового обсягу сталі. Країна, яка в умовах глобальної нестабільності перетворилася на світовий двигун зростання, також виявилася незахищеною від наслідків боргової кризи свого найбільшого торгового партнера — Європи.

Джерело: Metalcourier

Починаючи з серпня, зростання китайського експорту в ЄС скоротилося більш ніж удвічі, що негативно позначилося на економіці країни. У третьому кварталі 2011 року ріст ВВП уповільнився на 9,1% після збільшення на 9,5% у другому кварталі.

У пошуках дна

Ринок сталі — один з найбільш глобалізованих у світі, і зміна кон'юнктури на одному континенті впливає на ситуацію загалом. Оскільки 80% українського металу експортується, то вітчизняний ГМК не залишився осторонь світових проблем.

Упродовж дев'яти місяців 2011 року галузь показувала позитивну динаміку. У рейтингу Всесвітньої асоціації виробників сталі Україна за січень-вересень посіла дев'яте місце, збільшивши виробництво на 7,1% до 26,4 мільйона тонн.

“Найбільш сильні позиції України в сегменті напівфабрикатів — сляб і квадратна заготовка. Це зумовлюється близькістю підприємств до портів і, як наслідок, привабливими цінами”, — вважає аналітик ІК BG Capital Євген Дубогриз.

За його даними, основними ринками збуту є арабські країни — 31% експорту за вісім місяців 2011 року, Європа — трохи більше 30%, країни СНД, переважно Росія, — 16,5% і південно-східна Азія — 14% експорту.

Збільшенню обсягів виробництва продукції сприяла як позитивна кон'юнктура і високі ціни на світових ринках, так і сировина складова вітчизняного ГМК. Найбільше Україна експортує залізної руди та сталевих напівфабрикатів.

роте, починаючи з вересня 2011 року, біржові котирування на сталь пішли вниз.

Одними з основних країн-споживачів українських сталевих напівфабрикатів є Ліван, Італія, яка страждає від боргової кризи, та Туреччина. З 9 вересня по 21 жовтня 2011 року ціни на сталеві напівфабрикати виробників країн СНД в портах Чорного моря впали на 13,2% до 590 доларів за тонну.

Джерело: Metalcourier

В свою чергу, Туреччина, яка в першому півріччі була найбільшим експортером прокату в Європу, виготовляє його, в тому числі, і з українських напівфабрикатів. Ціни на турецьку арматуру з 9 вересня по 21 жовтня 2011 року впали на 10% до 660 доларів за тонну, на заготовку — на 12% до 618 доларів за тонну.

Крім того, втратив у ціні й український прокат. З 9 вересня по 21 жовтня 2011 року ціни на катанку знизилися на 10,6% до 675 доларів за тонну. Ще більше “просіла” вартість арматури — на 12,2% до 650 доларів за тонну.

Джерело: Metalcourier

Гривня гине за метал

Падіння світових цін на сталь призведете до зменшення експорту продукції ГМК і як наслідок — до “схуднення” валютних запасів держави, адже 40% валютних надходжень в Україну забезпечує експорт металургійної продукції.

За вісім місяців 2011 року частка ГМК в загальному обсязі експорту становила 39%, що більше за показники 2010 року — 38,5% — та кризового 2009 року — 35%. Проте українським металургам ще далеко до рекорду 2008 року — 44%.

“Складається кризова ситуація. Подешевшання металу може спричинити зменшення експорту, а оскільки енергоресурси ми як качали, так і качаємо, то це призведе до ще більшого погіршення торгівельного балансу”, — прогнозує директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

Як відомо, за вісім місяців 2011 року негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило 8 мільярдів доларів.

“Динаміка торгівельного сальдо нагадує ситуацію в Україні напередодні кризи. Відтак, треба було потроху девальвувати гривню ще з початку 2011 року. Тоді була відносно спокійна ситуація, не було панічних настроїв”, — додав Юрчишин.

У 2008 році внаслідок різкого відтоку капіталу з України її негативне сальдо зовнішньої торгівлі збільшилося до 18,5 мільярда доларів. Країні терміново була потрібна валюта, щоб розраховуватися за зовнішніми зобов'язаннями.

В результаті Нацбанк під керівництвом Володимира Стельмаха вирішив девальвувати гривню, щоб зміцнити позиції експортерів. В результаті курс з 5,5 гривні за долар різко впав до 10 гривень за долар і “завис”на 8 гривнях за долар.

“Треба потроху відпускати гривню, бо інакше можемо отримати шок 2008 року, коли теж довго тримали гривню на фіксованому курсі”, — вважає Юрчишин.

З його думкою погоджується аналітик ІГ “Арт капітал” Дмитро Ленда. Він підкреслює, що з економічної точки зору повільна девальвація гривні укріпила би позиції українського ГМК, але існують ще й політичні фактори.

Крім того, за словами Юрчишина, влада могла б рефінансувати дефіцит торгового балансу 2011 року за рахунок прямих іноземних інвестицій. Проте експерт сумнівається, що раціональний інвестор прийде в українське бізнес-середовище.

“Причина — свіжий рейтинг сприятливості ведення бізнесу Світового банку, де Україна опустилася на три рядки, посівши 152-е місце серед 183-х країн”, — підкреслив Юрчишин.

Експерт додав, що поки НБУ адміністративно регулюватиме валютно-готівкові ринки, це підігріватиме панічні настрої і погіршить довіру до регулятора.

“У нас альтернатива: або слабка девальвація, або от таке адміністративне затискання, яке ще більше провокує паніку”, — резюмував Юрчишин.

Юрій ВІННІЧУК