Політична консолідація по-кримськи

Ще 29 вересня депутати Верховної Ради Криму звільнили ряд опонентів кримського спікера Анатолія Гриценка з посад в Раді Міністрів та ВР АРК.

Відповідні рішення було ухвалено на позачерговому засіданні кримського парламенту за кілька хвилин “пакетом”, без обговорення. З керівництва кримської владної вертикалі було виключено “союзівців” Льва Миримського.

Реагуючи на рішення кримського парламенту, лідер Російської общини Криму (РОК), перший віце-спікер Сергій Цеков, голова комісії ВР Криму з науки і освіти Анатолій Жилін (представник РОК) і керівник Комісії з культури, справ молоді і спорту Олег Родивілов (лідер кримської організації партії “Російський блок”) подали у відставку.

Якщо “союзівців” було покарано за невдале ініціювання та проведення “кадрового перевороту” в парламенті з прицілом на кримський уряд, то представники проросійських сил півострова пішли від кримських регіоналів у відповідь на конфлікт, який виник всередині ПР між Гриценком та Кисельовим.

Заслуговує на увагу практично цілковита публічна відсутність реакції з різних кабінетів офіційного Києва на кримські події. Версії дві: або так потрібно і про все домовлено, або не до того.

Вже після кримського “кадрового очищення” голова ВР АР Крим Анатолій Гриценко заявив, що у представницькому органі автономії сформовано нову коаліційну більшість. У складі цієї коаліції 31 депутат, що залишився у фракції блоку “За Януковича” після виключення з неї опонентів спікера, фракція КПУ, Блок Наталії Вітренко “Народна опозиція”, депутати від блоку “Не Так!”, депутати від фракції “Курултай-Рух”.

Крім того, за словами спікера, до більшості приєдналися раніше опозиційні фракції блоку Юлії Тимошенко та “Крим”, сформованої Блоком Куніцина. За оцінкою Гриценка, нова більшість об'єднує 70 депутатів кримського парламенту зі 100.

Втім кримський альянс БЮТ з ПР знаходиться під питанням, адже наступного дня кримські бютівці заявили, що не підуть до нової коаліції, адже їх “позиція завжди була і залишається незмінною”.

Кримські кадрові баталії можна пов’язати з підготовкою політичних сил півострова до наступних парламентських виборів до Верховної Ради автономії, які відбудуться в березні 2010 року.

Всередині осередку ПР в АР Крим постають доволі практичні питання відносно того, хто впливатиме на процес формування списків до кримського представницького органу, матиме доступ до фінансових ресурсів партії під час виборчої кампанії, впливатиме на процес.

Багато в чому це можуть пояснити існуючі протиріччя між вже екс-регіоналом Кисельовим та спікером ВР Гриценком. З 2001 року Василь Кисельов був головою Кримського республіканського відділення Партії регіонів та активно впливав на процеси всередині кримського партійного осередку, його конфлікт з регіоналом Гриценком має давній характер.

Кисельова підтримували колеги по коаліції з ПР — лідери проросійських сил. Напередодні формування нової кримської більшості навколо РОК, мав місце електоральний скандал. Зокрема, Гриценко в ефірі одного з кримських телеканалів розповів про існування розписки про отримання лідером російського блоку Олександром Свистуновим від лідера кримських регіоналів Василя Кисельова 300 тисяч доларів США незадовго до парламентських виборів 2006 року.

Фігуранти скандалу з боку проросійських сил заперечують подібні твердження. Також інформаційним надбанням громадськості завдяки Гриценку стали відомості про поїздку першого віце-спікера ВР АРК, керівника РОК Сергія Цекова до Москви — “за інструкціями” на 3 дні і без санкції кримського керівництва.

Таким чином Гриценко тактично вирішив низку завдань — з одного боку, позбавився опонентів всередині фракції, з іншого, продемонстрував Києву власну проукраїнськість, проілюструвавши, що може адекватно впоратися із загрозами “ззовні”.

І це на тлі звинувачення Геннадія Москаля, який 9 вересня направив письмові звернення Ющенку, Тимошенко, Литвину і Улянченко і проінформував своїх адресатів у тому, що в ВР АРК скалался критична ситуація, бо “ряд депутатів є членами злочинних угрупувань”, “серед них виділяються своєю “активною позицією” Олександр Мельник, Ігор Лукашов, Микола Котляревський, добре відомі кримчанам за часів “бандитського Криму”.

В заяві стверджується, що голова ВР АР Крим Анатолій Гриценко не лише не приймає жодних заходів по очищенню кримського парламенту від криміналітету, але й підтримує із зазначеними особами тісні дружні стосунки, покриває їх протиправну діяльність. Проте, якщо звинувачення є настільки серйозними, чому вони тільки й залишаються у вигляді голосного інформування владної громадськості.

Втім, позицію Гриценка у боротьбі з “кисельовщиною” та “проросійшиною” в рядах ПР підтримали в Києві на рівні керівництва партії. Куратор кримських регіоналів Василь Джарти заявив, що блокування на кримському рівні з партією “Російський блок” і Російською общиною Криму негативно вплинуло на рейтинг ПР, тому вважає створення блоку “За Януковича” помилкою.

Сам Гриценко заявив, що партія “Російський блок” і РОК змогли отримати значне представництво у кримському парламенті тільки завдяки блокуванню з Партією регіонів.

Ще напередодні виборчої кампанії 2006 року РОК разом із кримськими організаціями Партії регіонів та партії “Російський блок” створила виборчий блок “За Януковича!”, що набрав на виборах понад 32% голосів. До виборів 2006 року політичний вплив РОК був вельми незначним, тоді як Партія регіонів після президентських виборів стала провідною політичною силою на півострові. Крим у 2004 році став четвертим регіоном, що підтримав Януковича.

Згоду “регіоналів” укласти союз із “професійними росіянами” можна пояснити лише чутками, що активно циркулювали тоді, про те, нібито один із московських заступників РОК Костянтин Затулін переконав у цьому самого Віктора Януковича, наполягаючи на “необхідності зміцнення російсько-українських відносин”. Третина місць у виборчому списку блоку “За Януковича!” була віддана членам РОК та “Російського блоку”.

Щоправда, заради потрапляння до цих списків більшості членів Російської общини Криму, включаючи й її голову Сергія Цекова, довелося вступити до Партії регіонів.

За підсумками виборів-2006 депутатами ВР АРК стали загалом 19 членів РОК, що балотувалися за списками блоку “За Януковича!”, КПУ й ПСПУ. Лідер РОК Цеков, який у “мєшковські” часи очолював Верховну Раду Криму, одержав посаду першого віце-спікера кримського парламенту.

Ще одним віце-спікером став обраний за списками КПУ перший заступник голови РОК Михайло Бахарєв, у минулому багаторічний головний редактор найтиражнішої в автономії щоденної газети “Крымская правда”.

Крім того, членами президії кримського парламенту стали два заступники голови РОК — голова Постійної комісії ВР Криму з науки й освіти, член фракції блоку “За Януковича!” Анатолій Жилін та голова Постійної комісії з культури, справ молоді й спорту, глава Кримської організації партії “Російський блок” Олег Родивілов.

Ще один член РОК Людмила Лубіна, обрана за списками ПСПУ, очолила Постійну комісію ВР АРК з правових питань, правопорядку і надзвичайних ситуацій. Депутатами районних, міських, районних у місті, селищних і сільських рад, а також сільськими, селищними й міськими головами були обрані понад 300 членів Російської общини Криму.

Завдяки вигідному союзу із ПР у деяких радах РОК одержала досить значне представництво. Наприклад, із 76 депутатів Сімферопольської міської ради 13 є її членами.

Ще 27 вересня, у переддень переформатування кримської більшості, РОК заявила, що підтримуватиме Януковича під час президентської виборчої кампанії, але він має “в найкоротші терміни вжити всіх необхідних заходів для нормалізації суспільно-політичної ситуації в Криму”, дестабілізація якої, за оцінками організації, була викликана діями голови Верховної Ради Криму Анатолія Гриценка.

Хоча за кілька днів до цього представники партій “Союз”, “Російський блок”, РОК, організація “Громадський актив Криму” заявляли, що не мають наміру підтримувати на виборах президента Януковича, поки він і очолювана ним партія “конкретними кроками, в тому числі і в кадровій політиці, не переконають у дотриманні загальних принципів передвиборної платформи”.

Загалом кадрові хитання всередині блоку імені Януковича можуть відбитися на загальних рейтингах ПР в Криму, адже від скандалів, кризи та взаємних звинувачень у корупції, які нічим не завершуються, виборці втомилися.

Також Януковичу, позбувшись у лавах ПР проросійських сил, потрібно якось електорально задовольнити настрої мешканців регіону, знайти компенсуючу риторику. За дослідженнями Центру Разумкова у 2008 році, понад половини (55,5%) в АР Крим і понад двох третин (66,7%) жителів Севастополя відносять себе до російської культурної традиції; відповідно 14,6% і 18,9% — до радянської, до української — відповідно 8,6% і 4,9%.

За національною ознакою, до російської культурної традиції відносять себе переважна більшість (69,9%) росіян і відносна більшість (43,5%) українців. До української традиції віднесли себе дещо більше п’ятої частини (21,6%) українців і по 4% росіян та кримських татар.

Подібні характеристики маркують особливості формування “кримської регіональної ідентичності” та проблеми її інклюзивності до української політичної нації. Адже кримська ідентичність для її прихильників насамперед є частиною “русского мира”.

Якщо президентські вибори 2004 року пройшли з боку Януковича під програмними обіцянками подвійного громадянства та другої державної мови, то сьогодні в Криму від нього можуть очікувати не тільки “слухання голосів кожного”, але й вирішення соціокультурних проблем у проросійському дискурсі.

Спроба позбутися Гриценка на посаді спікера була також пов'язана із намаганням лідерів партії “Союз” отримати керівні посади в автономії з прицілом на кримське прем’єрство. За кримських реалій це могло б стати непоганим електоральним майданчиком для наступних виборів в автономії.

Ситуація в Криму може певним чином вчергове модифікуватися й після президентських виборів, в залежності від переможця перегонів. Адже, наприклад, якщо Янукович не стане президентом, кримську ПР можуть очікувати чергові розколи, і в разі перемоги Тимошенко, в обережний наступ можуть піти кримські бютівці.

Так чи інакше, кримський політичний серіал є схожим на серіал київський і за змістом, і за сценарієм, і за виконавцями звичних ролей.

Юлія ТИЩЕНКО