Недитячі ігри в “студентський” референдум

Або — щоб ціни на продукти харчування не підвищувалися протягом ну, хоча б, кількох років? Або — якщо у вас середня спеціальна освіта, то прирівняти її до вищої?

Що за дурня, здивуєтесь ви, ну хто ж буде проводити такий референдум? Не скажіть. Чи знаєте ви, що 24 жовтня відбудеться загальнонаціональний студентський референдум? Подія намічається не така собі, а грандіозна — 100 000 студентів у 100 вузах!

От які питання пропонують на “референдумі”. Читайте й насолоджуйтесь.

Очевидно, що увесь “секрет” цього дивного “референдуму” криється у останньому, підсумковому запитанні референдуму: “Чи підтримуєте Ви якнашвидше ухвалення Законопроекту?” Ну скажіть, хто ж не підтримає законопроект, який обіцяє студентам такі солодкі речі? Звісно — так! Так! Так!

Про цей простенький маніпулятивний прийом можна прочитати у будь-якому посібнику з ведення переговорів і називається він “ефект наведеної згоди”, коли співбесіднику пропонуються низку запитань, які передбачають лише позитивну відповідь, а потім він на автоматі погоджується і з тим, що, власне, й було предметом зацікавлення.

Хоч у організаторах “референдуму” й значаться три студентські громадські організації , але мимоволі спливають крилаті слова з Ільфа і Петрова — “тут чувствуется лапа Корейко”.

От і листа міністр освіти спрямував керівникам вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації: “З метою вивчення думки студентів та отримання достовірної інформації про їх ставлення до освітніх реформ, просимо сприяти проведенню всеукраїнського студентського опитування. Міністр Дмитро Табачник”. Та й організатори референдуму наголошують, що “предмет опитування — нова редакція Закону України “Про вищу освіту”, яка розроблена експертною робочою групою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України”.

Відчуваєте “спритність рук”! Питають про стипендії, а висновки зроблять про “ставлення до освітніх реформ”. І скоро ми дізнаємося, що 99% студентів країни (1% скинуть для пристойності) підтримують законопроект міністерства про вищу освіту! А ще — Всеукраїнський з’їзд освітян, що відбудеться 28 жовтня теж підтримає, не сумнівайтеся, обов’язково підтримає!

І як після цього Верховній Раді не ухвалити такий Закон, який одностайно підтримує студентство, який підтримують освітяни?!

Про вади запропонованого Міністерством “Закону про вищу освіту” вже багато писали. Недарма він надовго “завис” у Верховній Раді, до нього вносилося чимало правок, в тому числі й під тиском виступів студентів. Але усе це не виправило головної вади — від нього тхне нафталіном. Запропонований “Закон про вищу освіту” консервує існуючу ситуацію в освіті і не містить ніяких серйозних реформ, так само як, до речі, й недавно оприлюднена Міністерством освіти “Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012 — 2021 роки”.

Найбільш гострі проблеми вищої освіти — невідповідність викладання потребам ринку праці, хабарництво у вишах, купівля оцінок, списування дипломів та курсових і, як наслідок — низька якість освіти — ні в проекті “Закону про вищу освіту”, ні у “Стратегії” — навіть не ставляться. А ми вже дійшли до того, що “Міністерство вищої освіти Саудівської Аравії прийняло рішення не визнавати дипломи українських університетів через низьку якість освіти в Україні”.

Важко обговорювати те, чого в Законі нема, а з того, що там є — далеко не все виноситься на “референдум”. От спитати б студентів — “Чи згодні Ви, щоб знов повернути корупцію при вступі до вищих навчальних закладів”? Як ви думаєте. Якими були б відповіді?

Ця міна тихенько закладена у “Закон про вищу освіту”, у вигляді “балу вищого навчального закладу”. Розділ VII, “Доступ до вищої освіти”, пункт 4: “Прийом на основі повної загальної середньої освіти при вступі на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра (магістра медичного і ветеринарного спрямувань) здійснюється за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань та умінь вступників та їхніх здібностей у випадках, передбачених умовами прийому до вищих навчальних закладів України, з урахуванням середнього бала державного документа про повну загальну середню освіту та бала вищого навчального закладу”.

І що цікаво — якщо зовнішнє незалежне оцінювання описано у кількох параграфах — що це таке і як робиться, якщо бал шкільного атестату теж прописаний, то про “бал ВНЗ” — ні гу-гу. Що це? Екзамени, співбесіда, “мотиваційне есе”? Та все, що завгодно — аби знизити питому вагу незалежного тестування, розчинивши цей об’єктивний показник у різних інших чинниках, які дозволять приймати тих, “кого треба” і закрити дорогу талановитій підготовленій молоді, яка не має зв’язків або грошей. І у разі ухвалення цього “Закону” вже наступного року суспільство стикнеться з зовсім іншою ситуацією при вступі дітей до вишів, як кажуть, “віроломно, без оголошення війни”. І знов повернуться “ректорські списки”, хабарі, протекція — усе те, чого значною мірою вдалося позбутися.

І тут громадська думка міністерство не цікавить. Не треба референдумів — громадська думка вже стабільно сформувалася на користь зовнішнього тестування. Загальнонаціональні опитування, поведені Фондом “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва у березні та жовтні цього року, засвідчили стабільність громадської думки на користь зовнішнього незалежного тестування: більшість опитаних вважає, що ЗНО ставить усіх у рівні умови, дає змогу обдарованим дітям вступити до будь-якого ВНЗ, стимулює учнів вчитися, стало кроком до справедливості у державі, дає змогу ВНЗ обирати кращих студентів. А от щодо пропозиції, щоб при вступі до ВНЗ до результатів ЗНО та балу атестату додавався вступний іспит ВНЗ, громадська думка налаштована явно негативно. І що важливо — у ставленні до зовнішнього тестування співпадає позиція прихильників різних політичних сил і регіонів, як кажуть “Схід і Захід разом”.

Ну ладно, з громадською думкою у нас рахуються лише тоді, коли це вигідно, і ігнорують, коли не вигідно. Але ж міністерство освіти проігнорувало позицію людини, яка зараз стоїть на вершині владної піраміди! У Посланні Президента до Верховної Ради чітко сказано: “Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України потрібно надалі вдосконалювати політику щодо проведення зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) випускників загальноосвітніх навчальних закладів.

Необхідно законодавчо визначити результати стандартизованого тестування єдиним критерієм прийому до навчання у ВНЗ. Потрібно започаткувати роботу із розроблення та реалізації концепції запровадження стандартизованого тестування на всіх освітніх рівнях”. То хто і куди “послав” Послання Президента?

Але цілком очевидно, що такі ідеї не знайшли б підтримки на референдумі ані у студентів, ані у викладачів, не кажучи вже про ректорів. І тим більше не прийнятні вони для Міністерства освіти, бо тут буде по гамбургському рахунку — “хто є хто”: які виші справді готують спеціалістів, а у яких після п’яти років навчання дипломовані “соціологи” не можуть зрозуміти простих двомірних таблиць і не вміють написати гайд для фокус-групи.

З маніакальною наполегливістю міністерство хоч миттям, хоч катанням, як завгодно, намагається ліквідувати, може, єдину в Україні успішну реформу, яка дала шанс дітям з простих сімей стати студентами найбільш престижних вузів. Зараз цей шанс у них забирають.

Для цього й влаштовують цей, на перший погляд, потішний маніпулятивний “референдум”. А буде не смішно. Зрештою, подібні “референдуми” з нами влаштовують на кожних виборах, заманюючи солодкими цукерками-обіцянками, а потім оговталися — а вже пізно.

То, може, хоч зараз ще не пізно їх зупинити?

Ірина БЕКЕШКІНА