Накопичений патріотизм Коломойського

Конфлікт навколо персони губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського та основи його бізнес-імперії — компаній “Укрнафта” та “Укртранснафта” — триває.

Публічна риторика сторін зрозуміла. Опоненти Коломойського наполягають, що непрозорі бізнес-схеми олігарха в державних і напівдержавних компаніях мають бути ліквідовані. Водночас сторона Коломойського каже про “російську диверсію проти патріотів, які зберегли Дніпропетровську область”.

Протистояння дійшло до заяв президента Петра Порошенко про ліквідацію “приватних армій губернаторів” і оголошення депутатами Коломойського “народного віча” у Дніпропетровську.

Публічну складову боротьби президента та губернатора-олігарха неодноразово описували у ЗМІ. Але варто розібратися в економічній складовій протистояння. За що, власне, змагаються сторони?

Заробіток у нафтовій галузі зрозумілий. Контролюючи менеджмент державної “Укртранснафти” (оператор нафтопроводу) та “Укрнафти” (видобуток нафти), в якій групі “Приват” належить більш ніж 40% акцій, а також єдиний працюючий в Україні нафтопереробний завод — Кременчуцький НПЗ (”Укртатнафта”), група Коломойського має фактичну монополію на виробництво дешевого бензину в Україні.

Наявність у структур “Привату” широкої мережі АЗС у всіх регіонах країни дозволяє їм продавати українське паливо дешевше, ніж конкуренти, які переважно торгують імпортним бензином. Але при цьому маржа зберігається більш ніж достатньою.

Головне в цій схемі — зберегти контроль над менеджментом підприємств, незалежно від форми власності, та правильно “законтрактувати” компанії, що було зроблено багато років тому. Тепер Коломойського позбавляють цього контролю, а отже, й монополії на дешевий бензин.

Але в діяльності “Укрнафти” є ще один нюанс — це величезні спірні обсяги газу, що їх видобуває компанія.

Падіння видобутку

ПАТ “Укрнафта”, 51% акцій якої належить державі, а 49% — структурам “неіснуючої” групи “Приват”, претендує на повернення 11,5 млрд кубометрів газу. Ринкова вартість цього обсягу становить понад 4 млрд доларів США.

Насправді, фізично цього газу вже давно немає — він був “спалений” населенням у попередні роки.

Але менеджмент “Укрнафти”, який контролюється напряму Коломойським, веде судові справи, намагаючись відсудити в держави те, чого немає.

Треба зазначити, що з 2006 року жодного разу держава не призначала керівника “Укрнафти” на свій розсуд. Така можливість з'явилася після ухвалення закону про кворум у акціонерних товариствах, який дозволяє державі за наявності 50%+1 акцій підприємства проводити збори акціонерів і призначати керівників. Цей закон роками блокувала група “Приват”.

Звісно, в тому, що “Укрнафтою” керує “приватна” сторона, нічого поганого немає. За умови, якщо головні показники підприємства зростають. Але цього разу все навпаки.

До 2006 року “Укрнафта” нарощувала видобуток нафти та природного газу. Рекорд — 3,3 млрд кубометрів.

Починаючи з 2007 року почалося стрімке падіння видобутку газу напівдержавною компанією, яке не зупиняється до сьогодні. У 2013 році показник видобутку становив 1,9 млрд кубометрів. В 2014-му — 1,7 млрд.

Тобто з 2006 року обсяги видобутку газу “Укрнафтою” впали майже в два рази. Це своєрідний “рекорд” останніх 10 років серед компаній із часткою держави понад 50%. Усі решта державні газові компанії (їх небагато — ПАТ “Укргазвидобування” та ДАК “Чорноморнафтогаз”) навпаки — у відповідний період збільшували видобуток газу.

Чому успішна компанія, яка нарощувала видобуток до 2006 року, зупинила інвестиції в розвідку та буріння свердловин, і скоротила видобуток газу?

Саме 2006 року “Укрнафта” почала реалізовувати нову “схему”, яка полягає у порушенні закону.

Компанія перестала віддавати частину газу власного видобутку НАК “Нафтогазу”. Незалежно від влади, схема кожного року була та сама.

Чому “Укрнафта” має віддавати газ для населення?

Компанії, у яких понад 50% акцій належать державі, згідно з законом про засади функціонування газового ринку, мають продавати весь видобутий природний газ уповноваженому суб’єкту для формування ресурсу газу для населення. Цей суб’єкт — НАК “Нафтогаз України”.

Ціна продажу такого газу в рази менша за ціну імпортного газу та встановлюється Національною комісією з електроенергетики (НКРЕ). Ця ціна формується відповідно до обґрунтованої собівартості для кожної компанії окремо. Ціна ринкова та ціна для населення сьогодні відрізняються майже в 10 разів.

Окрім того, газ, видобутий і переданий НАКу для потреб населення, обкладається меншими податками.

Як уже зазначено вище, в Україні тільки три компанії видобувають газ для потреб населення — “Укргазвидобування”, “Укрнафта” та донедавна “Чорноморнафтогаз”. 100% акцій “УГВ” та “Чорноморки” належать “Нафтогазу”, а їхні керівники — призначені НАКом. З “Укрнафтою” все інакше.

INSIDER уже писав про судові рішення, які зобов’язують “Нафтогаз” та “Укртрансгаз” (державний оператор газотранспортної системи) не перешкоджати “Укрнафті” у відборі та реалізації газу в обсязі 2,062 млрд кубометрів, видобутого 2006 року, промисловим споживачам.

У судових реєстрах можна знайти багато інших цікавих рішень щодо газу 2006 року.

На прикладі одного з них можна “розібрати” всю схему, за якою “Укрнафта” уникає обов’язкового продажу газу для населення.

Схема

У 2006 році “Укрнафта” передала до газотранспортної системи (ГТС) та підземних сховищ газу (ПСГ) природний газ загальним обсягом 2,061 мільярда кубометрів.

Спочатку “Укрнафта” заблокувала підписання договору з “Нафтогазом” на продаж газу для населення за ціною 112 гривень за тисячу кубів (з ПДВ). “Укрнафта” наполягала, що ця ціна є нижчою за собівартість видобутого газу.

Це цілком можливо, але решта державних компаній обов’язкового продажу не уникали.

Наступними судовими рішеннями були задоволені позовні вимоги “Укрнафти” в повному обсязі та зобов'язано “Укртрансгаз” укласти з напівдержавною компанією договір зберігання природного газу на період до 15 квітня 2010 року з подальшою автоматичною пролонгацією.

Як поясняв свою позицію “Нафтогаз”, на виконання вимог законів України та актів Кабміну, з метою уникнення дефіциту природного газу власного видобутку для забезпечення потреб населення, НАК використав обсяги газу, видобутого “Укрнафтою” протягом 2006 року, для тих самих потреб населення.

“Нафтогаз” посилався на те, що природний газ, переданий “Укрнафтою” у газотранспортну систему у 2006 році, є спожитим населенням і відсутнім у ГТС і ПСГ “Укртрансгаз”. Як стверджувала НАК, відбір цього обсягу газу, згідно із заявкою “Укрнафти”, призведе до дефіциту природного газу.

Наслідком стане необхідність здійснити закупівлю імпортованого природного газу, який є значно дорожчим за газ власного видобутку. Автоматично це спричинить значні збитки державі.

Але суди не звертали уваги на доводи НАК і постійно ставали на бік “Укрнафти”, що підтверджує останнє судове рішення, датоване травнем 2014 року.

“Укрнафта”, “не продавши” газ в 2006 році НАКу по 112 гривень за тисячу кубів, намагалася повернути його та продати за ринковими цінами, які становили понад 5 тисяч гривень за тисячу кубів.

Питання, чому “Укрнафта” зупинила інвестиції у видобуток газу з 2006 року, зайве. Набагато прибутковіше інвестувати в судові рішення та отримати понад 4500% прибутку, ніж забезпечувати населення природним газом.

“Нафтогаз”, який мав отримати газ “Укрнафти” 2006 року за 231 мільйон гривень, мав витратити близько 10 мільярдів бюджетних коштів на його закупівлю та повернення.

Яблуко розбрату

Обсяг у 2 мільярди кубів — це тільки частина газу, який мав бути переданий НАКу за весь цей час.

У березні 2010 року Верховний суд зобов’язав “Укртрансгаз” укласти з “Укрнафтою” угоди на зберігання в ПСГ 7,097 мільярда кубометрів газу. Цей обсяг станом на 2010 рік не було передано за документами НАК “Нафтогаз України”, але був використаний останнім для потреб населення.

З 2010-го по 2014 роки “Нафтогазу” не передано ще близько 4 мільярдів кубометрів газу.

Ми зверталися й до “Нафтогазу”, й до “Укрнафти” з проханням повідомити обсяг газу, що його не передано за документами для потреб населення. Журналістські запити з цього приводу проігнорували.

Відповіді від компаній надійшли після того, як депутатське звернення щодо цього питання надіслав нардеп від БПП Павло Різаненко, один з ініціаторів закону про кворум в акціонерних товариствах.

НАК офіційно повідомила, що з 2006 року з “Укрнафтою” було підписано всього один договір купівлі-продажу на обсяг 780,3 мільйона кубометрів, видобутий у січні-квітні 2007 року. І все.

“При цьому “Укрнафта” свою відмову в укладенні зазначених договорів мотивує низьким рівнем закупівельної ціни природного газу, встановленої НКРЕ”, — йдеться у відповіді НАК. У “Нафтогазі” стверджують, що ведуть більш-менш безуспішні судові спори з “Укрнафтою” і таке ж листування з НКРЕ.

А менеджмент Коломойського в “Укрнафті” взагалі вирішив перекласти відповідальність на “Нафтогаз”.

“Починаючи з 2006 року і дотепер “Нафтогаз” і його дочірні компанії, зокрема “Укртрансгаз”, продовжують відмовлятися від виконання нормативних обов'язків з обліку природного газу видобутку “Укрнафти”, переданого в ГТС, ігнорують інформацію з цього приводу від “Укрнафти”, звернення, прохання, вимоги, в тому числі судові рішення, які набули чинності”, — йдеться у відповіді “Укрнафти”.

З приводу обсягів газу, видобутого “Укрнафтою”, як відзначає компанія, від НАК надходить “суперечлива інформація”.

За допомогою судових рішень у газових суперечках, що є у відповідному публічному реєстрі, можна дійти висновку, що спірний обсяг — близько 11-12 мільярдів кубометрів газу. Ринкова ціна, за якою НАК має купити обсяг газу для повернення “Укрнафті”, може становити близько 100 мільярдів гривень. При тому, що балансова вартість цього газу, згідно зі звітом компанії за 2013 рік, становила всього 3,096 мільярда гривень.

У разі повернення НАКом цього газу кожен із нас має доплатити понад 2000 грн.

Але це не вся цікава математика.

Зараз у сховищах “Укртрансгазу” залишилося дуже мало газу, який фізично можна “підняти” у трубу. Тобто ПСГ на наступну зиму треба закачувати знову.

Але “Укрнафта” претендує на повернення близько 11-12 мільярдів “накопичених” у судах кубів, які не передано НАКу за документами.

Компанія Ostchem Дмитра Фірташа, згідно з повідомленнями, до зими мала в газосховищах близько 4 мільярдів кубів газу.

Компанія “Укргазенерго” Ігоря Вороніна має рішення судів усіх інстанцій, які зобов’язують “Нафтогаз” повернути їй близько 4 мільярдів кубів газу.

Всі інші обсяги вже спаленого газу належали державі в особі НАК “Нафтогаз”. Тепер виникає питання — з ким із наведених вище претендентів розрахуються громадяни за спожитий газ?

І чи не розглядали цей газ як “оплату” за “збереження Дніпропетровської області”?

Сергій ЩЕРБИНА