У четвер, 8 лютого, стався черговий поворот у фарсі, яким в Росії називають вибори президента. Центрвиборчком не допустив псевдоопозиційного політика Бориса Надєждіна до участі у виборах президента Росії. Раніше робоча група ЦВК “нарахувала” понад 15% бракованих підписів в поданих кандидатом за максимально допустимих 5%. Чому Кремль відійшов від сценарію зі спаринг-партнером для Путіна і хто все ж може замінити Надєждіна, читайте в матеріалі “Апострофа”.
З відстороненням Надєждіна у рутинному, але важливому ритуалі російських виборів сталася системна помилка.
“Ми можемо цього не розуміти, але в Росії продовжують робити вигляд, що проводять легітимні справжні вибори президента. І це вочевидь їм самим якось психологічно потрібно, — каже Апострофу співробітниця Інституту трансформації Північної Євразії Ірина Павленко, - Також їм треба мати легітимність в очах зовнішнього світу. Зараз Росія дуже сильно орієнтується на підтримку країн так званого “Глобального Півдня”.
Отже, спершу Надєждін справді грав традиційну роль громовідводу протестних настроїв, і заодно мав підвищити явку на виборах.
“Йому, за задумом, було дозволено показати, по-перше, що в Росії є і ті, хто проти війни. По-друге, показати нікчемність ліберальної опозиції. Він системний, не відчайдух, точно не буде сідати в тюрму, тому і був обраний. Але посил “у нас є люди, які проти війни і мають свого кандидата” зіграв з Кремлем злий жарт. Надєждін запропонував легальний канал для висловлювання. Тобто Надєждіна могли підтримати навіть ті, хто складають пасивну аполітичну більшість, яку дійсно ця війна дуже сильно непокоїть. Не через моральні перестороги, а через можливість опинитися на передовій”, - розповідає “Апострофу” доктор соціологічних наук, директор Інституту конфліктології та аналізу Росії Олександр Шульга.
Дослідження його інституту показують, що росіяни готові до припинення війни. Вони підтримали б цей крок, якби завтра їм це хтось сказав, той же Надєждін. На яких умовах — інше питання. Близько половини росіян вважають, що Росія вже досягла певних цілей — демілітаризації, денацифікації, відсунення НАТО від кордонів і так далі. І на цьому можна зупинятися. Свідомо чи несвідомо Надєждін транслював меседж: ми закінчуємо війну, але це не буде поразкою Росії. В Кремлі це зрозуміли і побачили небезпеку. Тим паче, ще до початку активної фази кампанії у Надєждіна з'явився рейтинг близько 6%.
Також важливу роль зіграла зовнішня сторона цього питання. Масовий збір підписів — це перший крок. Другим могли б бути протести. Приклади Дагестану та Башкортостану свідчать, що масові зібрання в Росії можливі через резонансні події, навіть якщо вони нічим не закінчаться. До слова, прихильники Надєждіна фактично провели самооблік потенційних протестуючих, підписавшись на його підтримку. Можна не сумніватися, що списки активно вивчає ФСБ.
“Кремль злякався, аби Надєждін не став як Тихановська в Білорусі. Щоб він не акумулював протестні настрої врешті-решт, і не лише ліберальної громадськості, але й можливо консервативно-комуністичної. Щоб це не вилилося, не дай Боже, у якісь вуличні протести, які зіпсують враження від перевиборів Путіна”, — зазначає Ірина Павленко.
Як недопуск Надєждіна позначиться на позиціях різних “башт Кремля” (його називали креатурою першого заступника голови Адміністрації президента РФ Сергія Кирієнка), буде зрозуміло пізніше по кадрових змінах та тону згадувань у російських ЗМІ. Але план щодо “виборів” Путіна точно доведеться коригувати.
“Ми не можемо знати весь перебіг обговорень в кремлівських кабінетах. Цілком можливо, що власне Кирієнком було ухвалено саме це рішення. Тобто вони самі могли виправити власну помилку. Ну, або звісно й Путін міг дати наказ. Чи є це ударом по позиціям Кирієнка, ми побачимо згодом”, — переконана Ірина Павленко.
Утім, якихось сюрпризів ні від самого Надєждіна, ні від Комуністичної партії очікувати не доводиться.
“Він не був ніколи незалежним чи активним актором в російській внутрішній політиці. Щоби стати “Пригожиним” чи “Навальним” треба чинити спротив режиму. А за Надєждіним особливо такого спротиву ніколи не спостерігалось”, - говорить Ірина Павленко.
І звичайно ж, така ситуація не буде мотивувати йти на вибори.
“Згідно з дослідженнями, росіяни не бачать інтриги в цих виборах. Надєждін якраз мав її показати, але контрольовано. Інтрига мала показати і демотивувати: “навіть ті, на кого ви покладалися, набирають кілька відсотків”. Але і цього не буде. Явка очікується 50-60%, але маючи навіть таку, можна малювати будь-які цифри”, — резюмує Олександр Шульга.
Утім, не виключено, що новим спаринг-партнером Путіна на останній місяць перед так званими виборами стане Владислав Даванков, який представляє ще один кишеньковий політпроєкт Кирієнка “Нові люди” і навіть не намагається ліпити з себе опозиціонера.
Роман КОТ
