“Економічна правда” публікує вибіркові тези з першої частини дослідження співробітників Оксфордського інституту енергетичних досліджень Сімона Пірані, Джонатана Стерна і Каті Яфімової щодо фінансових проблем “Нафтогазу України”.
Більшість обрахунків, наведених у їх тексті, стосується ситуації в компанії, що склалася 2009 року. Однак 2010 року “Нафтогаз” переживає ті самі проблеми. Таким чином, дослідження актуальне і зараз, напередодні запланованого на 14 липня затвердження фінансового плану НАКу.
Навряд чи новий план врахує помилки минулих років. Проте, одна з причин, які, на думку оксфордських дослідників, призводять до накопичення “Нафтогазом” боргів — відсутність перетворень на ринку газу, — була частково усунута 9 липня.
Цього дня Верховна рада прийняла закон про реформування ринку газу. Даний документ, переконані його автори, має адаптувати українське законодавство до цивілізованих європейських норм.
Правда, решта проблем у державного монополіста залишається, і найпомітніша з них — неможливість підвищення цін на газ для всіх категорій споживачів.
Де гроші
Основною причиною постійних газових суперечок між Росією та Україною, звичайно, є залежність України від імпорту газу. Ця залежність стала результатом неефективного використання газу у промисловості, системах централізованого теплопостачання та комунальному секторі, успадкованих від Радянського Союзу.
Різке зниження споживання 2009 року, викликане економічним спадом, одразу впадає у вічі. ВВП України тоді впало на 15,1%. Це була найглибша рецесія серед країн колишнього СРСР і Східної Європи, за винятком Латвії та Литви. Промислове виробництво знизилося на 21,9%, інвестиції — на 46,2%.
Ці фактори були головною причиною скорочення споживання газу на 22% або 14,5 мільярда кубометрів. Як видно з першої таблиці, споживання найбільше знизилося у промисловості: на 9,7 мільярда кубометрів або 42% у річному обрахунку.
Дещо меншим було падіння споживання газу у виробництві електроенергії, де попит скоротився на 33% або 2,5 мільярда кубометрів, а генеруючі компанії перейшли на вугілля. Споживання у житловому та бюджетному секторах впало на 1,1 мільярда кубометрів або на 6%, а в теплокомуненерго — навіть трохи зросло.
Прогнози на 2010 рік свідчать, що споживання газу буде відновлюватися одночасно з повільним і неповним відновленням економіки. У промисловості і теплокомуненерго використання блакитного палива залишиться неефективним. А його споживання у виробництві електроенергії до рівня 2008 року не відновиться.
У другій таблиці наведено докладні дані про споживання газу у 2009 році, інформацію про ціни для різних груп клієнтів та оцінки надходжень від продажу палива. Це дозволяє зрозуміти причини фінансових проблем “Нафтогазу”.
Компанія не оприлюднює суми платежів окремих підприємств, але наявних цифр достатньо, аби скласти чітке уявлення про проблему. Її масштаби оцінив Міжнародний валютний фонд. За його даними, “Нафтогаз” 2009 року мала оперативний дефіцит у розмірі 2,5% ВВП країни, тобто 22,86 мільярда гривень.
Основними джерелами цього дефіциту, на думку дослідників, є неплатежі з боку клієнтів “Нафтогазу” — за умови, що несплачені кошти будуть списані, а також продаж блакитного палива за цінами, нижчими від собівартості.
Дані Мінпаливенерго про заборгованість перед “Нафтогазом” за товар, який постачався 2009 року, показані в останній колонці. Загальний борг сягає 10,7 мільярда гривень, левова частка якого — 6,4 мільярда гривень — належить теплопостачальним підприємствам.
Інформація про обсяги споживання і борги в останній колонці надана Мінпаливенерго. Ціни і ставки оплати — дані “Нафтогазу”. Оцінки вартості газу і надходження від його продажу зроблені авторами дослідження. У таблиці не враховано технічний газ. Дані, наведені у першій і другій таблицях, дещо відрізняються через відмінності у первинній статистиці.
Лічити надходження від продажу газу слід з урахуванням низки застережень.
По-перше, є винятки і доповнення до ціни, які неможливо відобразити у таблиці.
По-друге, газ промисловості продається через трейдерів або облгази. Частина його реалізується оптом без витрат на транспортування через трубопроводи низького тиску, тож розрахувати доходи НАК від постачання складно.
По-третє, газ, який спалюють “Укртрансгаз” і облгази для технічних та інших цілей, наприклад, паливо для компресорних станцій, не включено до таблиці.
Тим не менш, 66,3 мільярда гривень або 8,21 мільярда доларів — це приблизна оцінка надходжень до “Нафтогазу”. З цих коштів компанія повинна оплатити чимало витрат. Зокрема, близько 6,24 мільярда доларів у 2009 році Україна витратила на імпорт газу, 500-800 мільйонів доларів — на газ власного видобутку.
Окрім того, необхідно було сплатити державі ПДВ та інші податки. Існують й інші операційні витрати, які дослідники навіть не намагалися обрахувати.
Другий і третій стовпці другої таблиці оперують “економічно обґрунтованими” цінами, що були оприлюднені “Нафтогазом”. Компанія не уточнює, як вони формуються і на якому рівні забезпечують повернення вкладених коштів.
Разом з тим, НАК стверджує, що при встановленні нижчих цін для будь-якої категорії клієнтів треба платити вищі ціни для інших категорій або ж держава має прямо їх субсидувати.
Міжнародні фінансові установи вже давно радять підвищити ціни до рівня відшкодування витрат, що є аналогією до “економічно обґрунтованих” цін, а субсидії обмежити прямими платежами бідним верствам населення, відмовившись від перехресного субсидування та державних субсидій для “Нафтогазу”.
Значення “економічно обґрунтованих” цін дозволяють оцінити розмір доходів від газового бізнесу, який, на думку “Нафтогазу”, зробить його життєздатним. Такі обрахунки експерти навели у третій колонці.
Порівняння кошторисних доходів з цими цінами, тобто, цифрами у третій і шостій колонках, окреслює потенційні вигоди, які отримає НАК у разі підвищення тарифів.
Таблиця свідчить, що теплокомуненерго, промислові і побутові споживачі платять за цінами, набагато нижчими за “економічно обґрунтовані”. Найбільші ж проблеми “Нафтогазу” створюють підприємства теплокомуненерго.
Тут доходи НАК, у випадку сплати “економічно обґрунтованих” цін, ушестеро перевищили б реальні доходи, і більш ніж утричі — суму реальних доходів і субсидій, які виплачує уряд.
Компанія вважає “економічно обґрунтованими” ціни для побутових споживачів на рівні 1 055,19 гривні за тисячу кубометрів, бо, відповідно до бухгалтерського обліку, паливо для них вважається газом вітчизняного виробництва, який вона купує у своїх дочірніх підприємств за ціною 200-320 гривень за тисячу кубометрів.
На відміну від позиції “Нафтогазу”, більшість пропозицій дослідників щодо реформи ринку передбачає скасування дворівневої структури цін, оскільки їх диференціація шкодить розвитку ринку.
Експерти наголошують: два основні чинники збитків “Нафтогазу” — різниця між “економічно обґрунтованими” і поточними цінами, а також несплата за поставлене паливо — є нагадуванням про відсутність реформ у газовому секторі.
“Уряд боїться підвищувати тарифи, оскільки це непопулярний захід стосовно населення. Також це рішення спричинило би конфлікт з бізнесом. Крім того, уряд остерігається, що підвищення тарифів призведе до збільшення неплатежів з боку компаній теплокомуненерго. Саме тому реформи на ринку газу і перетворення у комунальному секторі взаємопов'язані”, — підсумовують експерти.
Что скажете, Аноним?
[11:19 27 ноября]
[07:10 27 ноября]
[18:18 26 ноября]
11:00 27 ноября
10:30 27 ноября
10:20 27 ноября
10:00 27 ноября
[16:20 05 ноября]
[18:40 27 октября]
[18:45 27 сентября]
(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины
При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены
Сделано в miavia estudia.