Біопаливо — черговий шанс для України

Конференцію було скликано потому, як громадське занепокоєння, пов’язане із аварією на японській атомній станції у Фукусімі, підірвало довіру до ядерної енергетики.

Водночас президент США Барак Обама збирається представити довгостроковий план, який має на меті захист споживачів від цін на нафту, що продовжують рости, а також зниження імпорту нафти до США.

Китай, найбільший споживач енергії у світі, вже оголосив про плани масштабних інвестицій у розробку відновлюваних джерел енергії, і вже зараз зобов’язав компанії викуповувати всі обсяги електроенергії, виробленої із відновлюваного палива, навіть якщо ця енергія дорожча.

За цих умов, як вважають оглядачі, Україна має не втратити шанс на розвиток біоенергетики, і, з одного боку, зменшити свою залежність від традиційних імпортних енергоносіїв, а з іншого боку, повністю використати потенціал свого аграрного сектора. Крім того, це могло б наблизити Україну до Європи, де ці джерела енергії використовуються давно.

Енергія з вітру та гною

Подорожуючи пласкою Голландією, неможливо не звернути увагу на кількість вітрових установок. У Нідерландах, де вже нікого не треба переконувати у цілковитій конкурентоспроможності відновлюваних, чи, як їх ще часто називають в Україні — альтернативних — джерелах енергії, нещодавно з’явився навіть новий сувенір — енергетичний вітряк замість традиційних вітрових млинів, де колись мололи борошно, тютюн та каву.

Насправді ж, мало яка ферма, броварня чи молочний завод обходиться не тільки без свого енерговітряка, але й без установки, що перетворює біомасу — від сміття та гною з-під худоби до силосу, лушпиння та померзлих овочів, — на електроенергію чи пальне.

“Тут у нас територія у півтора гектара, і установка, яку ви бачите на цій фермі, коштувала 3.7 мільйонів євро. І все це виробляє 1.2 мегават електроенергії”. Ян Дріген із голландської компанії OGIN, що розробляє біогазові установки, каже, що їх треба бачити не у кольорових буклетах, а відчути на запах:

“Ось тут у нас вхід, тут рідкі відходи, гній, який постачається кожен день. А тут завантажується кукурудзяний силос. Ще є померзлі буряки, картопля — ось і всі енергоносії”.

Зробив собі — поділись із сусідом

За словами Яна Дрігена, ринок у Нідерландах вже наситився подібними установками, і його компанія потроху переорієнтовується на закордонні замовлення, серед яких трапляються і такі екзотичні, як проект енергозабезпечення зоопарку-саванни поблизу Парижа, де, як каже пан Дріген, всі звірі будуть “маленькими реакторами”. Представник OGIN каже, що його компанія зацікавлена в експорті голландських технологій в Україну, яка завдяки своєму сільському господарству багата на сировину для виробництва енергії із біомаси.

Водночас Кейс Квант із нідерландського міністерства економіки, сільського господарства та інновацій каже, що у Голландії із зацікавленням розглядають можливості України як постачальника сировини для біоенергетики, звісно, із дотриманням усіх вимог ЄС щодо “сталого” характеру таких ресурсів:

“Нідерланди — невелика, щільно заселена країна. І тому ми будемо змушені імпортувати біомасу з інших країн. Саме тому ми дивимося на Україну, як на одного із можливих постачальників цього виду палива. Звісно, що ці поставки мають відбуватися у повній відповідності до критеріїв “сталого розвитку” ухвалених ЄС”.

Приховані загрози біотехнологій

Ці критерії країни ЄС були змушені розробити, коли через збільшення виробництва біоетанолу сіяти ріпак стало вигіднішим для фермерів, аніж сіяти пшеницю. Для деяких країн проблема полягала у тому, що для вирощування пальм були знищені тропічні ліси, у яких жили рідкісні мавпи. І те, і інше стало темою численних протестів екологічних організацій. Все це серйозно підірвало довіру громадськості до “зеленої” енергетики.

Свої аргументи до суперечки додають і банкіри, які відзначають, що фінансувати проекти, пов’язані із впровадженням біотехнологій в енергетиці, і досі є досить ризикованою справою, адже, якщо ціну на вугілля чи нафту можна знати із точністю до копійки на певний момент часу, то різна сировина, різні партії цієї сировини, різна логістика доставки зумовлюють різну собівартість кінцевого продукту “зеленої” енергетики. Крім того, різні регуляції, пов’язані із цим ринком, і досі розробляються. Директор департаменту біотехнологій та сталого розвитку провідної консалтингової компанії McKinsey Рауль Оберман підсумовує ці зауваження:

“Багато людей, бізнес яких пов’язаний із попитом на енергію — виробники електроенергії, тепла, — підкреслюють, що ринок є надзвичайно нестабільним, що, у свою чергу, означає підвищений ризик для довготермінових інвестицій”.

Ініціатива “20-20-20”

І все ж таки, використання біомаси для вироблення енергії вже зараз становить близько половини всіх відновлюваних джерел енергії у світі, а у Європі сягає і до 70%. Відтак, кажуть оглядачі та учасники ринку, вже за 20 років ціни на біомасу будуть так само добре скалькульовані, як і ціни на вугілля, нафту чи газ. Експерти очікують, що інвестиції тільки у ринок вирощування енергетичних рослин зросте до 2020 року до 25 мільярдів доларів, тоді як ще у 2006 році ці інвестиції становили 2 мільярди доларів.

Тим більше, каже Жюль Кортенхорст, виконавчий директор Європейської кліматичної фундації, якщо враховувати європейську ініціативу “20-20-20”, яка передбачає, що до 2020 року члени ЄС мають виробляти не менше п’ятої частини своєї енергії із відновлюваних джерел:

“Реальність полягає у тому, що уряди багатьох країн дуже оптимістично оцінюють свої плани щодо розвитку вітрової, і, меншою мірою, сонячної енергетики. Добре, якщо всі ці плани здійсняться. Але в житті трапляється всяке, і тоді, коли прийде час показати, що ваша енергія на 20% походить із відновлюваних джерел, саме біомаса надасть найпростішу можливість досягти цього показника, особливо у виробництві тепла та електрики”.

Майбутнє — за біомасою

Ці прогнози підтверджує і Рон Ван Ерік із Європейської Комісії. Він нагадує, що вже за 9 років країни ЄС мають скоротити викиди парникових газів на 20%, довести до 20% частку енергії, отриманої із відновлюваних джерел (проти нинішніх 8.5%), та на 20% підвищити енергоефективність. Крім того, до 2020 року не менше 10% громадського транспорту має працювати на біодизелі.

“У 2008 році ЄС ухвалив Директиву з відновлюваної енергії, у якій міститься спільна для союзу мета досягти того, аби 20% енергії надходило із відновлюваних джерел. Але кожна з країн має свої національні цілі в рамках цієї директиви. Проте вже зараз ми бачимо, що енергія з біомаси може становити до 60% від усього обсягу відновлюваної енергії, — тобто, більше, ніж вітрова та сонячна енергетика разом”, — каже Рон ван Ерік.

Він також підкреслює, що Єврокомісія вже розробила і продовжує розробку регуляцій, що мають запобігти ситуації, коли для вироблення “зеленої” енергії використовуються земля, рослини чи виробничі потужності, які могли б бути використані для вирощування харчів, або ж взагалі, коли розвиток “зелених” технологій не можна назвати “сталим”, тобто таким, що дозволяє отримувати поточні прибутки за рахунок збитків або втрат у майбутньому.

В Україні досить сміття

Для України, яка, з одного боку, на 55% залежить від імпортного палива, а з іншого — не повністю використовує потенціал свого сільського господарства, виробництво енергії на основі біомаси могло б стати реальною альтернативою, що дозволила б не тільки побороти надмірну залежність від імпортних енергоносіїв, але й наблизити Україну до Європи та зробити свій внесок у запобігання зміні клімату.

Утім, як каже директор департаменту технологічної політики Національної агенції з енергоефективності та енергозбереження Олександр Шерстюк, для України було б краще поки що зосередитися на вироблені енергії зі сміття, а сільськогосподарську сировину використовувати наразі лише для пілотних проектів:

“Якщо ми завалені десятками мільярдів кубометрів твердого побутового палива, а не біомасою, то це і є один із видів палива в енергетичному балансі, який треба у першу чергу використати. А високі технології — це не зовсім раціонально. І, в принципі, для нас навіть у себе розвивати біомасу зараз невигідно, тому що вже зараз є багато енергетичних культур, які виснажують землю: ріпак та соняшник, які ідуть на біодизель, буряк на біоетанол, — все те, що ми будемо виробляти на “зелену” енергетику, якщо воно йтиме на експорт — то це працюватиме проти України”.

Водночас, як твердить колишній голова департаменту Міністерства аграрної політики, а нині директор Інституту біомаси і сталого розвитку Микола Даценко, із дотриманням правильного сівообігу, тобто по черговості вирощування різних культур на тій самій ділянці землі, як це відбувається у Європі, а також із урахуванням кількості вільної сільськогосподарської землі в Україні, виробництво “зеленої” енергії не тільки не зашкодить Україні, а здатнe вирішити низку проблем і принести прибутки:

“Просто в Україні треба створити умови, щоб біопаливо вивести на ринок. Тому що зараз Україна втрачає шанс. Не виробляючи біопалива, не виробляючи готової енергії, ми просто продаємо сировину, і створюємо робочі місця в інших країнах. Це є дуже неправильно. Бо, маючи такий величезний потенціал, ми могли б, з одного боку, підняти рівень сільського господарства, з іншого — створити робочі місця, з третього боку, ми могли б зробити значний внесок і в екологію, оскільки сьогодні питання скорочення викидів СО2 стоїть на порядку денному дуже актуально”.

Потрібна політична воля

Пан Даценко також каже, що для того, аби Україна не стала лише сировинною базою для країн, що розвивають і розвиватимуть “зелену” енергетику у себе, потрібна політична воля керівництва на встановлення конкретних нормативів вироблення енергії із відновлюваних джерел. Це дало б певний орієнтир інвесторам, а тоді вже самі втілені проекти із виробництва біогазу та біопалива говорили б самі за себе.

Не на мікрофон експерти визнають, що такому перебігу подій заважають два надзвичайно потужні лоббі — ядерне і газонафтове — які давно працюють на українському ринку і отримують на ньому дуже непогані прибутки.

Проте загалом, якщо відволіктися від перешкод, то майбутнє використання “зелених” технологій може полягати у поступовому заміщенні імпортного газу, який від 2005 року подорожчав для України у понад 5 разів — каже Георгій Гелетуха із Інституту технічної теплофізики НАНУ:

“На мою думку, в України зараз найбільші проблеми із використанням природного газу. Якщо подивитися у структуру енергетичного балансу України, газ складає близько 40%, і це практично удвічі більше, ніж в інших країнах. Наприклад, в середньому у Євросоюзі ця цифра дорівнює 21%, а у США — 22%. І друга проблема із природним газом полягає у тому, що за останні роки він дуже піднявся в ціні. Ми не можемо більше платити таку ціну за газ при такій залежності від газу. Тому, на нашу думку, біомаса у першу чергу повинна заміщувати природний газ”.

Як каже пан Гелетуха, з огляду на те, що половина газу із паливного балансу України іде на вироблення теплової енергії, то і заміщувати його біомасою було б вигідно саме у цьому сегменті:

“Дуже проста ідея: давайте спочатку заміщувати біомасою оцей газ, який іде на теплопостачання. Під це є ресурси. Це той потенціал, який можна брати на енергію, який не використовується іншими секторами економіки, який не призведе до якихось екологічних проблем, і який економічно рентабельно використовувати. Цей найбільш консервативний потенціал ми оцінюємо у 20 мільйонів тонн умовного палива, при тому, що Україна загалом споживає близько 200 мільйонів тонн. Це дає 10 % вже сьогодні із відходів. А ще у нас є 5 мільйонів гектарів вільної сільськогосподарської землі, яка просто не використовується. Якщо цю землю розглядати як потенціал для вирощування енергетичних рослин, це дасть ще близько 15 мільйонів тон умовного палива. І це все не фантазії якісь, бо багато країн вже це зробили. Власне, вже сьогодні у Європі 13% тепла виробляється на біомасі, хоча показники окремих країн ще більш вражаючі — Швеція — 64%, Данія та Австрія — 33%”.

У подальшому, каже експерт, можна було б розглянути можливість вироблення електроенергії із біомаси заради відмови від планів розширювати атомну енергетику, адже, якщо підрахувати вартість нових атомних блоків та зберігання відходів від старих, а також зважити на те, що в Україні вже є надлишок енергії, що виробляється на АЕС, ядерна енергетика може виявитися не такою дешевою, як про це звикли говорити.

Анастасія ЗАНУДА