Щоб Біла Церква не стала Кримом

Схоже, наше місто не далеко відкотилося від подій, котрі нині кояться на згаданому півострові, де татари претендують на землі своєї історичної батьківщини. Поки що у нас ще тільки на рівні поміркованих заходів та зібрань обговорюються земельні проблеми, пов'язані з будівництвом металургійного заводу, що зводитиметься на самісінькій околиці міста, Звісно, на прилеглій території з межами заводу спокійного життя не буде. Адже металургійне виробництво з його викидами в повітря та відходами „на сторону” — не потребують прискіпливих коментарів. Бо й так усе зрозуміло, що вельми не комфортно буде господарювати власникам земельних ділянок поряд з горами шлаку та трубами, з котрих валуватиме різнокольоровий дим. До сказаних слів потрібно додати ще й такі факти: сьогодні заводом скуплюються земельні ділянки членів садового кооперативу „Тепличний”. Не важко здогадатися з якою метою. Нині господарі землі, особливо ті, котрі звели там житло, занепокоєні з приводу і будівництва заводу, і з приводу купівлі ним сусідніх ділянок землі. Свої побоювання та роздуми стосовно будівництва заводу члени садового кооперативу перенесли на зустріч з міським головою В.Савчуком, яка відбулася минулого четверга. Зустріч проходила в руслі обговорення подальших заходів та дій з боку садового кооперативу та міської влади, котрі на сьогодні зайняли чітку позицію — будь-що, а перешкодити будівництву заводу. Люди з тривогою розповідали про нещодавні зустрічі з районним начальством, котре байдуже ставиться до їх земельних проблем, зате схвалює будівництво заводу. Глава райдержадміністрації Р.Плугатор, пообіцявши розібратися з питаннями садівників під час чергової зустрічі, сьогодні налаштувався йти у відпустку. Що ж надалі робити? На це запитання чітко відповів В.Савчук: триматися разом. Діяти вивірено і злагоджено, аби ситуація не вийшла з-під контролю Міський голова навів приклад активності населення Ротка. Нещодавно пролунав телефонний дзвінок, що буцімто починаються роботи на будівельному майданчику заводу... На щастя, то проводилися ремонти енергетичних мереж міста. Ну, аби дійсно розпочалося будівництво заводу? За словами міського голови, тут без силового пікетування мешканців міста не обійшлося б. Хто дасть гарантію тому, що подальші події навколо будівництва заводу проходитимуть в межах флегматичних розмов, а не перекинуться в таку активність, що кримські події вважатимуться легенькою розминкою безпорядків? Згадалися слова відомого гумориста: „Боже, як стало страшно жити...” Дійсно, буде не до сміху, коли зчепляться (не доведи, Господи), у двобої прихильники будівництва заводу та їх супротивники — тисячі мешканців міста на будівельному майданчику. Міський голова нагадав присутнім і про результати проведених референдумів, котрі хоч і не зібрали потрібну кількість жителів міста, але ті громадяни, що прийшли до дільниць, майже всі проголосували проти будівництва заводу. Розповів В.Савчук і про те, що область не активно бореться проти будівництва заводу... Тож залишилося одне: незгоду жителів міста щодо будівництва заводу активно розширювати аж до чиновників відповідних установ області та країни. Іншими словами, цей супротив громадськості повинні почути і Уряд, і Президент. На завершення зустрічі, міський голова пообіцяв провести розширену конференцію за участю депутатів Верховної Ради, представників Уряду, громадських організацій з тим, аби на Білоцерківщині не появився ще один монстр в облаштунку металургійного заводу.

Микола ВИСІЦЬКИЙ