А де була Юля?

Ще б пак: усе керівництво країни, з міністром оборони і в.о. голови СБУ включно, присутнє на масових заходах, наввипередки і тому не в такт хреститься слідом за Вселенським патріархом і Президентом, а Прем’єр—міністр майже повністю відсутня в інформаційному просторі. “Майже” — бо пафосний ролик із привітанням з нагоди ювілею Хрещення лідерка БЮТ усе ж записала і на центральних каналах його прокрутила. Але в тексті — жодної згадки про будь—які спроби створити незалежну Помісну церкву. Та й можливість зустрітися з Вселенським патріархом християнка Тимошенко знехтувала.

Виявляється, минулого тижня Юлія Володимирівна вирішила просто взяти відпустку й відпочити вдома. Якби не стихійне лихо на Західній Україні — Прем’єр—міністр так би й не з’явилася в телевізорі. Однак чому вона не вийшла до Варфоломія? Зрештою, чи це не неповага?..

У секретаріаті Президента і не лише в ньому, вважають, що ігнорування Юлією Тимошенко візиту патріарха Варфоломія І, який розглядався як важлива віха на шляху до створення в Україні Помісної церкви, незалежної від Москви, є виявом стратегічної єдності лідерки БЮТ із цією самою Москвою. Мовляв, між Тимошенко й тандемом Медведєв—Путін існує угода: українська Прем’єрка не ставить Кремлю палиці в колеса щодо реалізації його політики в Україні (а по можливості — і сприяє), натомість Кремль підігрує пані Юлії в її бажанні здобути посаду Президента. За такою логікою, і в церковних справах Тимошенко має принаймні триматися осторонь усіх “антимосковських” тенденцій.

Чи так воно насправді? Поінформовані й тверезомислячі люди з оточення Юлії Володимирівни в розмовах з автором цих рядків зітхають і... не відкидають наведеної версії. Бог його зна, мовляв. При цьому наводять пояснення, які можна розглядати як певні виправдання Тимошенко.

По—перше, Юля воліє назагал не перетворювати свою релігійність на засіб піару. Нещодавно вона погодилася “зрадити” такому принципу, однак була змушена жалкувати через це. Перед Великоднем Віктор Балога особисто запросив Тимошенко відстояти разом із Президентом святкові всеношні в усіх чотирьох церквах — це мало б бути символом примирення Прем’єр—міністра й секретаріату глави держави. Юля погодилася, відстояла, а вже за кілька днів Балога “припечатав” її черговою критичною заявою. Образливо, чорт забирай.

По—друге, заходи до 1020—річчя Хрещенні були зініційовані й стали бенефісом однієї людини — Президента Віктора Ющенка, і Тимошенко не вважала за потрібне псувати весь ефект своєю появою. А заодно, додамо, опускати свій рівень, показуючи глядачам, що вона на таких заходах може бути лише сірою плямою в масовці, тоді як на авансцені — лише Віктор і Катерина Ющенки.

По—третє (і, мабуть, головне), Тимошенко у своїй публічній політиці намагається бути рівновіддаленою від усіх конфесій, працюючи інституціонально лише зі Всеукраїнською радою церков. Принаймні так кажуть “профільні” люди в оточенні Юлії Володимирівни. Це хтось інший може припускати, що лідерка БЮТ ближча до Московського патріархату або, борони Боже, разом із пастором Турчиновим підтримує протестантські церкви. А ближчі до Тимошенко фахівці спростовують такі припущення і пояснюють: насправді Юля є ледве не... греко—католичкою. Вона вважає себе найближчою за духом до кардинала УГКЦ Любомира Гузара і минулого року ходила на прощу в Зарваницю. На недавньому святі з нагоди ювілею Гузара Тимошенко передала йому величезний букет (а що не прийшла на святковий вечір — то знову ж таки, аби не псувати ефект від присутності Президента; тоді ж, до речі “підступна” служба президентського протоколу навіть не зачитала вголос, що квіти — від Юлі). Що ж до стосунків “Юля і УПЦ КП”, то, пригадайте, дочка Тимошенко Женя і Шон Карр вінчалися у Видубицькому монастирі саме Київського патріархату.

Такі от версії й пояснення. Цікава все—таки тема — стосунки церкви й держави, святих отців і державників. Чи є “державником” Юлія Тимошенко — до кінця не з’ясовано...

Дмитро ЛИХОВІЙ