Час — це гроші

В шахтоуправлінні “Донбас” трудовий колектив відмовився від нововведення.

Ще навесні галузеві профспілки та міністерства вугільної промисловості й праці та соціальної політики взялися за перегляд галузевої угоди, щоб дати “зелене світло” новій системі оплати. Визначено сім шахт, які першими спробують “погодинку”: шахтоуправління “Донбас”, шахти “Центральна” (ДП “Красноармійськвугілля”), “Білозерська” (ДП “Добропіллявугілля”), імені Гайового (ДП “Артемвугілля”), імені XIX партз’їзду (ДП “Луганськвугілля”), № 81 “Київська” (ДП “Ровенькиантрацит”), “Червоноградська” (ДП “Львіввугілля”).

Прес—служба Мінвуглепрому повідомила, що експеримент 1 липня розпочався. Однак відшукати ознаки змін видалося нелегкою справою. Представники профспілок самі не відають, чи діє вже нова система оплати на названих шахтах. А голова профкому шахтоуправління “Донбас” Валерій Богатіщев заявив, що трудовий колектив відмовився від “погодинки”, а профком не дав згоди на її впровадження. Без такої згоди нова система оплати працювати не може. “У нас відбулася конференція трудового колективу, всі висловилися проти, — розповів профспілковий лідер. — Ми написали листи в Міністерство та Кабмін. На сьогодні немає нормативної бази, а ті інструкції, які прийшли, суперечать словам і запевненням, які чуємо. Наприклад, запевняють, що тепер 80 відсотків зарплати становитиме тариф і 20 відсотків — премія. Але в документах ми цього не бачимо. Зате бачимо, що гірничий майстер і начальник дільниці повинні будуть 2—2,5 години займатися писаниною. А ще, якщо в результаті експерименту зарплата виявиться нижчою, то рахуватимуть по—старому. Навіщо тоді починати?”.

Аналіз економічних показників роботи підприємств, які потрапили до числа “щасливчиків”, примушує ще більше замислитися. Середня зарплата на державних шахтах України трохи менша 3 тисяч гривень. Середня продуктивність праці робітника із видобутку вугілля — близько 30 тонн. При цьому в державному підприємстві “Добропіллявугілля” продуктивність “підземника” — 30,2 тонни, у “Красноармійськвугіллі” — 18,2 тонни, в “Артемвугіллі” — 10,6 тонни. А заробітки гірників приблизно однакові: 2600—2800 гривень. Секрет — у різних гірничо—геологічних умовах, різних планах із видобутку і різному навантаженні. А ще — у вмінні вугільних керівників маніпулювати цифрами та в обсязі державної підтримки. Тож система оплати праці у галузі справді потребує вдосконалення.

Найбільші прихильники погодинної оплати праці — керівники Незалежної профспілки гірників України. Тут вважають, що існуюча система, коли приблизно 40 відсотків зарплати гірника становить тариф, а решту — доплати і премії, — змушує шахтарів нехтувати безпекою праці, щоб прогодувати сім’ю. І головні очікування від впровадження “погодинки” пов’язують зі зниженням травматизму на виробництві. Профспілкові лідери наголошують, що за такою системою працюють вугільники інших країн. Водночас директори шахт не схвалюють новацій і кажуть, що галузь до них не готова. Варто зауважити і те, що починати експеримент пропонується чомусь не з найбільш проблемних щодо безпеки праці вугільних підприємств, а з відносно благополучних. Наприклад, те ж шахтоуправління “Донбас”, яке видобуває вугілля в умовах, аналогічних умовам сумнозвісної шахти імені Засядька і яке часто ставлять у приклад за дотримання правил безпеки. Тож, виходить, річ не в оплаті праці, а в її організації?

А тим часом...

У Сніжному стався трагічний випадок. Поблизу закритої шахти № 19 загинули двоє місцевих мешканців, які вели тут несанкціонований видобуток вугілля.

Павло КУЩ