Вітчизняні виробники не борються проти демпінгу

Тому що досі не вироблені процедури розмитнення до всіх груп товарів. Скажімо, по автомобілям існують таблиці, по яких залежно від віку авто, марки, низки інших характеристик визначається його митна вартість, незалежно від того, яку вартість автоімпортер задекларував при ввозі.

В групі товарів легкої промисловості таких таблиць не існує. За даними Асоціації виробників легкої промисловості, торік в Україну ввозились костюми по ціні в $1 чи взуття по ціні в декілька центів. Зрозуміло, що мова йде про суто символічне декларування вартості. Наразі дуже важко об'єктивно визначити ціну імпортного товару, який виробляється легкою промисловістю.

Там дуже велике різноманіття, і таблиць на всі види продукції не виробиш. Тому заниження вартості товару на митниці — це і технічна проблема. До того ж є певна змова між тими, хто реалізує товар на внутрішньому ринку нашої країни, і тими, хто його постачає. Важко сказати, яка роль в цьому ланцюжку відведена митникам. Важко від них вимагати об'єктивності тоді, коли досі не розроблені процедури оцінки митної вартості товару.

Потрібно впроваджувати світові механізми визначення митної вартості, зокрема такі, як індикативні ціни, механізм співпраці митників країн імпортера і експортера. Але для цього потрібна відповідна нормативна база. Щоб митниця мала офіційні підстави їх застосовувати. Рішення має приймати уряд, наприклад, приймати закони, які б запобігали демпінговому імпорту. Якби ті, хто потерпає від імпорту за заниженою ціною, ініціювали антидемпінгове розслідування, звернулись з такою пропозицією до Кабміну, то, можливо, проблема зникла б або принаймні зменшились обсяги такого товару. Але біда в тому, що “потерпілі” не влаштовують організований спротив демпінгу.

Якщо Асоціація виробників легкої промисловості акцентувала увагу на збитках в галузі, то всі решта мовчать. Очевидно, або збитки невеликі, або немає бажання відстоювати свою позицію.

При уряді Тимошенко не вживались заходи стосовно того, аби подолати практику ввозу товару за заниженою вартістю. Уряд Тимошенко, навпаки, зробив все, щоб спростити імпорт в Україну. За 2005 рік, коли цей уряд працював, ступінь заниження ціни імпорту суттєво збільшився. Чи робив щось в цьому плані уряд Єханурова, залишається невідомим.

Взагалі то, заниження митної вартості товарів — це не та проблема, яка в обсягах макроекономіки може змінити показники. Так, у нас є трохи контрабанди, трохи заниження вартості, трохи ще чогось, але про великі суми там не йдеться. Тому що коло товарів, на які реально можна занизити ціни, не таке вже й велике.

Частіше по документах ввозиться один товар, а насправді цей товар зовсім інший. Приміром, декларують металобрухт, а ввозять автомобілі. На заниженні митної вартості товару ми втрачаємо не більше кількох сот мільйонів доларів, адже частка від загального імпорту товарів, ціна на які може занижуватись, не перевищує 10%.

Ярослав ЖАЛІЛО

(Національний інститут стратегічних досліджень)