Політична боротьба в енергетиці

Цікаво, що іноді логіка політиків із Блоку Юлії Тимошенко парадоксальна. То вони намагаються реанімувати ідею повторної приватизації “Луганськтепловоза”, то повернути одну з великих енергогенеруючих компаній країни “Дніпроенерго” у стан банкрутства. Можливо, у спробі покритикувати підприємця Рината Ахметова ці політики взагалі перестали звертати увагу на здоровий глузд. Народний депутат Верховної Ради Михайло Чечетов погоджується, що все-таки більш реальна така версія: “Йдеться про навмисне доведення підприємства до банкрутства для того, аби продати його майно”, — вважає пан Чечетов.

Борги “Дніпроенерго” утворилися, насамперед, через відсутність розрахунків з компанією “Енергоринок”, з якою у свою чергу не розраховувалися “Дніпрообленерго” (менеджмент групи “Приват”) і “Запоріжобленерго”. При цьому компанія “Дніпрообленерго” активно використала розрахунок векселями, що дозволило фактично взагалі не платити по боргах. З другого боку, проводилася схема штучного роздування боргів перед компаніями “Привату”, зокрема перед Південним ГЗК.

“Якби не санація підприємства І прихід нового власника, просвіту в цьому порочному колі найближчим часом не передбачалося б. Єдиним порятунком підприємства стала процедура його виведення із кризи — через припинення банкрутства і санацію. Однак для її здійснення потрібний був інвестор, який би відразу ж погасив заборгованість “Дніпроенерго” перед кредиторами. Цього інвестора вдалося знайти в особі компанії “ДТЕК”, — розповів заступник міністра палива та енергетики Олексій Щеберстов.

Уся процедура виведення із кризи “Дніпроенерго” була винятково законною, вона здійснювалася, насамперед, виходячи з Господарського кодексу України, прийнятого 29 листопада 2001 року. Згідно зі ст. 59 ГС у разі приєднання суб'єкта господарської діяльності до іншого суб'єкта до другого переходять усі майнові права та обов'язки першого. Процедура додаткового випуску акцій товариства регулюється “Положенням про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісії в ході реорганізації товариств”, затвердженим рішенням ГКЦБФР № 221. Жодного порушення в ході процесу приєднання ТОВ “Інвестиційне товариство” допущено не було. І ніяких додаткових постанов Кабінету Міністрів для ухвалення рішення про санацію не знадобилося.

Згідно з реєстром вимог кредиторів, що був затверджений 1 вересня 2003 p., загальна сума кредиторської заборгованості виросла до 1,3 мільярда гривень. У листопаді того ж року Господарський суд Запорізької області почав процедуру санації. Вона тривала до 28 листопада 2006 р. Однак механізм “оздоровлення” підприємства не пройшов успішно. Строк санації подовжили завдяки набранню чинності Закону “Про заходи, спрямовані на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” до 1 січня 2008 року. Таким чином, 1 січня 2008 року стало б днем, коли підприємство могло бути ліквідовано, а його майно розпродано за борги. І лише вчасно проведена процедура санації зупинила цю акцію, заплановану рейдерами.

Дійсно, зробити банкротом підприємство могли відразу після 1 січня 2008 року. “І щоб цього не допустити, держава, як власник стратегічного підприємства, зробила все можливе для того, аби вивести його з фінансового колапсу, зберігши як цільний майновий комплекс, і при цьому зберегти контроль над ним”, — говорить пан Щеберстов. Державі в особі НАК “Енергетична компанія України” вдалося домогтися неможливого: не тільки не втратити контроль над підприємством, а ще й збільшити вартість своїх активів.

Річ у тому, що капіталізація підприємства після повідомлення про санацію та прихід стратегічного інвестора в особі “ДТЕК” різко зросла. Це дозволило державі закріпити у своїй власності набагато дорожчий пакет акцій. Нагадаю, що напередодні санації держава володіла 76% акцій підприємства вартістю 490 мільйонів доларів (вартість однієї акції 29 грудня на ПФТС становила 638 грн.). Тобто її частка оцінювалася близько 380 мільйонів доларів. Тепер держава в особі НАК “ЕКУ” володіє 50%+1 акцією підприємства капіталізацією в 1,5 мільярда доларів. Тобто частка держави оцінюється більш ніж у 750 мільйонів доларів.

Так де ж тут завдання економічних збитків, про яке говорять опоненти? Опоненти санації стверджують, що статтею 34 Закону “Про господарчі товариства” заборонено погашати акціями підприємства його борги. Однак стаття 34 названого закону забороняє не погашати акціями борги, а випускати акції для покриття збитків. У нашому випадку емісія акцій проводиться з метою юридичного оформлення процедури приєднання “Інвестиційного товариства”, а разом з ним і коштів інвесторів до боржника.

“Кабінет Міністрів, Мінпаливенерго та “ЕКУ” свого часу підтримали санацію “Дніпроенерго”. Логіку уряду зрозуміти нескладно. В разі проведення санації вони одержували можливість управляти й контролювати роботу не банкрута, а фінансове здорового підприємства з оновленими основними фондами. З'явилася реальна можливість за нормальною ціною на відкритому конкурсі продати пакет, що залишився в державній власності, акцій підприємства в 50% + 1 акцію”, — говорить аналітик інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій.

Рішення, прийняте Кабінетом Міністрів, було цілком законним і відповідало всім законодавчим актам України. Воно не суперечило рішенню Ради національної безпеки та оборони про заборону продавати борги енергогенеруючих компаній на аукціонах, оскільки йшлося не про продаж боргів і не про аукціони. Воно було прийняте цілком в руслі Указу президента N678/2007, що зобов'язує уряд і Фонд державного майна України вжити заходів щодо захисту сектора енергетики від тіньової приватизації. Цим рішенням уряд захистив “Дніпроенерго” від рейдерських атак і розпродажу майна з молотка, ініційованого групою “Приват”. Завдяки ухваленому рішенню держава зберегла контроль над своїм майном, нарешті змогла ним управляти, одержала якісно інше підприємство (очищене від боргів і з інвестиціями на реконструкцію та модернізацію) та підвищила вартість свого пакета акцій.

“Слід сказати, що інвестор заплатив за акції “Дніпроенерго” не те що справедливу, а навіть надмірно високу ціну. По суті за мільярд гривень були куплені 39,7% акцій підприємства, що за станом на 29 грудня 2006 року коштувало 500 мільйонів гривень (виходячи з котирувань акцій на ПФТС)”, — стверджує пан Паращій.

Опинившись не при справах, група “Приват” почала піар-кампанію, спрямовану проти санації та фінансового оздоровлення “Дніпроенерго”. Хоча самі приватівські ініціатори в результат своєї витівки не вірять. Наприклад, апологет юридичних колізій Геннадій Корбан в інтерв'ю одному з видань зауважив, що процедура санації “Дніпроенерго” проведена згідно із законодавством України. Фактично сьогодні існує тільки одна можливість повернути це підприємство в стадію банкрутства — політизація теми санації “Дніпроенерго”. І, як показують деякі події, тут група “Приват” може обіпертися тільки на Блок Юлії Тимошенко. Хоча пані Тимошенко вже стає самостійною політичною фігурою і навряд чи стане вплутуватися в сумнівні ігри навколо банкрутства найбільшого вітчизняного енергетичного підприємства.

Ігор ФОМІН