Ю vs Ю: випробування приватизацією

Президент — проти. Повна приватизація шести енергопостачальних компаній, за його словами, “загрожує національній безпеці”. Енергетичній чи політичній? Чергова хвиля приватизації може стати каменем спотикання у змаганнях за владу між Юлією Тимошенко і Віктором Ющенком.

Як Янукович продавав

Після приватизації 2000-2002 років держава втратила контроль над керівництвом шести енергопостачальних компаній. Відтоді вже кілька років не стихають конфлікти між основними акціонерами. Втомившись від регулярних рейдерських шоу в енергокомпаніях, що тривали протягом останніх кількох років, уряд Януковича навесні 2007 року вирішив заробити на шістьох обленерго, а заодно розрубати вузол конфліктів і позбутися головного болю. Лише у вересні минулого року Кабмін спромігся видати постанову про виведення державних пакетів зі статутного фонду НАК “Енергетична компанія України”.

Подумавши зо два тижні, президент завбачливо пригальмував приватизацію енергокомпаній, якраз перед виборами заборонивши уряду Януковича виводити їх із підпорядкування НАКу. Секретаріат Ющенка побоювався можливих “непоправних збитків”, яких може завдати економіці країни продаж досі не переділених приватниками компаній. Заодно президент поскаржився в Конституційний Суд, що Янукович хоче погіршити платоспроможність Національної акціонерної компанії “Енергетична компанія України” і довести її до банкрутства. Експерти та учасники ринку розцінили таке рішення Ющенка як політичне.

Щоб довести свою відданість, 24 грудня 2007 року новопризначена прем'єрка скасувала “загрозливу” постанову, Конституційний Суд закрив справу через відсутність предмету для розгляду.

Як продаватиме Тимошенко

А вже 16 січня на урядовому засіданні був затверджений план приватизації. Секретаріат відреагував майже миттєво. Не чекаючи, поки Тимошенко розпорядиться вивести акції компаній із управління НАКу, 17 січня уряду запропоновано вилучити обленерго зі списку 28 підприємств, що підлягають приватизації, і, натомість, включити Луганськтепловоз.

За поясненням керівника служби забезпечення зв'язків із Верховною Радою та Кабінетом Міністрів Секретаріату Яна Берназюка, приватизація обленерго фактично може призвести до неплатоспроможності “Енергетичної компанії”, тому становить “значну загрозу для енергетичної і економічної безпеки України”.

Але не все так просто. Призупинення приватизації шести енергокомпаній до виборів принаймні можна було пояснити політичними причинами. Це видавалося більш логічним.

“Заяви, які ми бачили вчора, фактично слово в слово повторюють заяви, зроблені Секретаріатом у вересні минулого року. Тоді одним із радників президента був Юрій Продан (теперішній міністр палива та енергетики). Схоже, що за браком часу чи інформації у Секретаріаті продублювали заяву кількамісячної давності”, — говорить аналітик інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій.

На думку експертів, вилучення акцій шести обленерго зі статутного фонду “Енергетичної компанії” аж ніяк не може негативно вплинути на її фінансовий стан, оскільки наявність чи відсутність пакетів енергокомпаній у статутному фонді НАКу жодним чином не впливає на її фінансові зобов’язання. “Вилучення будь-якого пакету акцій, тим паче такого незначного, який не дає державі реально впливати на управління цими компаніями, не завдасть шкоди НАКу”, — говорить Паращій.

Маючи міноритарні пакети акцій, держава не може вплинути на обрання керівництва компаній, стабільній роботі яких аж ніяк не сприяє багаторічна боротьба за владу між основними приватними акціонерами. Втратити контроль над менеджментом обленерго, не маючи його, не можливо. Що ж до господарської діяльності обленерго — і приватні, і державні компанії контролює в межах своїх повноважень Національна комісія регулювання електроенергетики.

З цим погоджується і колишній заступник міністра палива та енергетики Олексій Шеберстов. Він вважає, що причини небажання Ющенка продати міноритарні пакети шести обленерго значно глибші, ніж це пояснює Секретаріат.

Імовірно, відповідь слід шукати у взаєминах між політиками і власниками, адже з точки зору здорового глузду міноритарні пакети “конфліктних” обленерго треба було продати вже давно. У разі приватизації держава зможе нарешті розв’язати корпоративні конфлікти у компаніях, унаслідок чого підвищиться ефективність управління енергокомпаніями. Натомість держава зуміє залучити значні інвестиції у галузь.

Тому що послідовний?

Інше пояснення небажання президента “віддавати” обленерго — необхідність прийняття програми приватизації парламентом — вказує, щонайменше, на непослідовність Ющенка і неузгодженість дій Секретаріату чи нерозуміння того, що відбувається. “Рік тому Ющенко казав, що такий закон не можна приймати, бо є єдиний закон, який забороняє приватизацію певних підприємств, а список приватизації не є парафією Верховної Ради. Тепер, на думку Секретаріату, закон такий має бути прийнятий”, — нагадує Паращій.

Тимошенко планує профінансувати за рахунок приватизації 8,602 млрд гривень дефіциту бюджету й, окрім того, додатково отримати у бюджет 12 млрд гривень, щоби спрямувати їх на виплати вкладів. У 2007 році Ющенко зірвав приватизаційні плани Семенюк. Вимога президента — укотре відтермінувати приватизацію обленерго. Чи переважить у Тимошенко бажання сприяти президентським ініціативам, навіть коли вони абсурдні, обіцянку сплатити виборцям борги Ощадбанку давно неіснуючої країни?

Енергокомпанії, запропоновані до приватизації

За даними Міністерства палива та енергетики, 92,1% обладнання теплових електростанцій, 76% трансформаторних електропідстанцій відпрацювали свій ресурс, 34% високовольтних ліній електропередач (лінії напругою 220-330 кВ) використовуються понад 40 років. Через недостатню пропускну спроможність ліній Південь України забезпечується електроенергією недостатньо надійно (зокрема Одеська область та Крим).

Ганна КУХТА