Янукович тисне на газ

Віктор Федорович досі не мав такої великої та вдячної аудиторії, яку він отримав на з’їзді путінської “Єдіной Росії”. І чому в Секретаріаті українського Президента так дивуються, що Янукович поїхав до Москви? А куди йому їхати, до Вашингтона, чи що? Оце була б несподіванка! А так — чергова поїздка, не більше. Та й та, очевидно, забрала стільки душевних сил, намучила серце лідерові Партії регіонів (“Коли я слухав Путіна, у мене серце тьохнуло”), що на ранок довелося відміняти засідання свого Опозиційного уряду. Ото емоційне навантаження!

Віктор Федорович нині переживає чергову хвилю піднесення. Відвідини Секретаріату на запрошення Президента. Відновлення торгів за посаду прем’єра. І спікера. Як і прем’єра, ніби “технічного”. І нібито обирати будуть обох до того часу, поки не пройдуть навесні вибори і Янукович не стане головою уряду. І ніби першого прізвище має починатись на Плю…, а іншого — на Бой…

Але все це якось усе одно не вписується в цілісну картину майбутнього політичного спокою. Бо насправді навіть неважливо, хто всядеться у прем’єрське крісло: політика все одно верстатиметься у форматі трьох, де кожного разу хтось буде зайвим. Так є зараз і так буде до президентських виборів.

Сьогодні Янукович озброївся новою палкою, щоб домогтися відставки Тимошенко у найкоротші терміни. У компанії з окремими чиновниками із Секретаріату Президента (які досі вважають, що “ширка” — це наше “всьо”) аргументом стала ціна на газ. Газ в Україні — це так само, як футбол. Він ніколи не буде “просто газом”, він — або політична трибуна, або політичний ешафот, залежно від того, хто і з яким результатом завершує в той чи інший проміжок часу “газову партію” з “Газпромом” (тобто Кремлем).

Власне, і Юлія Тимошенко нерідко лукавила так само, як лукавлять люди з оточення Януковича, переконуючи нас з вами, що за прем’єрства Януковича ціна за кубометр газу від Росії може повернутися до позначки 50 долл , а не вирости до $400, як домовляються нинішні урядові топ-менеджери. Свого часу Тимошенко теж вдавалася до подібних прийомів — коли після відвідин Москви демонструвала порожній за змістом, але “такий важливий” міжурядовий Меморандум про співпрацю у газовій сфері, підписаний нею і Владіміром Путіним.

Для Віктора Януковича, який у газових оборудках розбирається на порядок гірше, ніж той самий кандидат Бой…, сьогодні нелегко робити вибір не на свою користь. Будучи фінансово залежним (для юристів від Партії регіонів — це оціночне журналістське судження) від групи, яка стояла за схемою “РосУкрЕнерго”, частина Партії регіонів готова підтримати того, на кого буде вказано. Інша частина сумнівається, що такий крок стане у пригоді партії за передвиборної кампанії, бо уряду потрібно буде віддуватися за усі наслідки кризи, що насувається…

Але навіть короткотермінова політична перемога після купи поразок — теж перемога, чи не так?

Віктор ШЛІНЧАК