Юрій Єхануров: Дніпропетровщина залишиться опорою і для нового Президента

Як досвідчений управлінець, один із лідерів партії Ющенка — “Народний союз ”Наша Україна” — Єхануров уникає конфліктів, не загострює питань і намагається налагодити іншу відкриту систему, досі не притаманну “закритому” місту на Дніпрі, чиє керівництво завжди мало прямі виходи і на Москву, і на Київ, а тому дозволяло собі ігнорувати думку мешканців регіону. Як викладач курсу “інвестиції” із 17-річним стажем, Юрій Іванович новою посадою задоволений. Каже, що керувати 3,5-мільйонною Дніпропетровщиною із 8-мільярдним бюджетом — надзвичайно цікаво. Він переконаний, що під такий потенціал зможе залучити вагомі інвестиції, і вже навесні 2006 року виборці краю змінять свою думку стосовно нової влади.

— Як ви оцінюєте перші тижні роботи? Чи відчуваєте спротив з боку прихильників Віктора Януковича як людина, яка прийшла з іншого боку барикад? Адже Янукович набрав на Дніпропетровщині понад 60% голосів виборців.

— В області працюють політичні партії і працює політрада, яка поки що відображає інтереси сил, які перемогли на виборах. Я зустрічався із дніпропетровським лідером Партії регіонів Олегом Царьовим, і ми домовилися про те, що утворимо єдину політраду в складі всіх політичних сил. Він погодився працювати.

Маю надію, що СДПУ(о) й інші партії теж будуть працювати з нами. Я хочу, щоб усі політичні сили були представлені в політраді області, і щоб було чути їхній голос.

Відбувалися пікетування обласної адміністрації. Наприклад, партія “Союз” протестувала проти політики утворення тарифів у житлово-комунальному господарстві. Я сказав, щоб підготували листа голові Антимонопольного комітету з проханням, щоб він розібрався у житлово-комунальній сфері, тому що це — природна монополія. Я думаю [хитрувато посміхається], що пан Костусєв зможе дати відповідь голові партії.

— Який одночасно і є головою партії “Союз”? Як я розумію, ви ще не сформували свою команду. З кого вона складатиметься — це будуть люди з Києва чи місцеві?

— З Києва приїхало двоє людей. Можливо, будуть ще один-двоє. Це люди, які безпосередньо мені допомагають працювати.

А керівники всі місцеві. Зараз триває призначення глав райдержадміністрацій.

— Ви залишите старих спеціалістів? Наприклад, чи повернеться Надія Дєєва, яка була першою застуницею Володимира Яцуби з питань економіки?

— Вона залишиться заступницею глави облдержадміністрації і відповідатиме за блок фінансово-економічних питань.

— Також є інформація, що на роботу в область прийде Микола Деркач, міністр економіки в уряді Януковича.

— Усе може бути. Але поки що таких рішень немає.

— У районах уже є незадоволені вашою кадровою політикою. Так, представники сил, які працювали на блок “Наша Україна” і на перемогу Віктора Ющенка, не отримали своїх глав райдержадміністрацій, зате натомість прийшли люди, які були в команді Віктора Януковича. За якими принципами ви підбираєте кадри?

— У першу чергу це питання професіоналізму, оскільки прості люди говоритимуть про роботу Президента, уряду і про мою за результатами — як наповнюється бюджет, чи своєчасно виплачують заробітну плату тощо. Є конкретні показники, які треба видавати на-гора.

Підходи такі: політичні партії демократичного спрямування надали на 22 посади глав райдержадміністрацій десь 120-130 кандидатур. Я відібрав чотири. А потім ми почали дискусії. У багатьох районах є проблеми, пов'язані з тим, що взагалі немає кого призначати.

— Як це немає кого? Чому?

— Люди, яких пропонують, не мають достатнього досвіду роботи, тому дуже ризиковано їх призначати на таку відповідальну посаду. А ті, хто є і здатний професійно працювати, проявили себе так, що не користуються авторитетом.

Народ у нас “добрий”: тільки-но я викликаю сюди когось для співбесіди — зразу надходить віз листів, дзвінків, записок, яка погана це людина. А потім виявляється, що це суб'єктивні речі.

— Тобто ви підбираєте досвідчених апаратчиків, я правильно розумію?

— По-перше, це все нові люди. Жоден старий глава не призначений. І не буде призначений. Хоча я з ними обов'язково зустрінусь.

Водночас я зробив загальну пропозицію, що заступники і керівники управлінь, які відповідають за сільськогосподарський сектор, як правило, повинні залишитися на місцях. Тому що вони не брали участі у виборах.

— Хіба?

— Я перевірив. Це люди, які безпосередньо займалися виробництвом. Тому я попросив, щоб вони залишилися або на місцях, або дехто з них пішов на підвищення.

— Навіщо ви хочете зустрітися із представниками старої влади?

— Кожного з них я проситиму, щоб вони не йшли в опозицію. Ми знайдемо і запропонуємо їм роботу, бо ми хочемо використати їх досвід. Я не хочу цих людей мати в опозиції. Я хочу, щоб було розуміння у ваших читачів: дві третини Дніпропетровської області голосували проти нашого кандидата. Я в ситуації такій, що можна зробити так, що ці дві третини зцементуються і будуть працювати проти нас, — якщо я призначатиму винятково “героїв помаранчевої революції”, не залежно від того, вміють вони працювати чи ні.

— Як у вас складаються стосунки з обласною радою, з легкої руки якої, як відомо, пішли у відставку попередні два губернатори?

— Обласна рада після декількох серйозних днів, які ми провели в підготовці бюджету, делегувала повноваження обласній адміністрації. Із 56 депутатів 48 проголосували за таке рішення. Це значить, що “війна” в області відміняється, що ми починаємо розуміти принципову позицію — є програма Президента, і навколо цієї програми я хочу об'єднати людей, навіть, якщо вони голосували проти.

Люди на Дніпропетровщині, як правило, були опорою чинної влади. Я маю надію, що такою ж опорою вони залишаться і для чинного Президента.

— А вам не здається, що це даються взнаки передвиборчі недопрацювання “Нашої України”. Ви як один із керівників штабу, певно, чули закиди, що “НУ” недостатньо працює на сході. Тепер ви не маєте своїх кадрів і фактично не готові брати владу тут.

— Звичайно, проблема є. Але треба розуміти, чому відбулися події осені й зими. Тому що чиновник захопив реальну владу, зрісся з величезним бізнесом, і це утворення, як лід, не давало пробиватися середньому бізнесу, будь-якій ініціативі. Все було, як-то кажуть, “схвачено”. Тепер відбуваються зміни. При цьому, як Ленін у 1917 році вимушений був іти на те, щоб буржуазних спеціалістів залучати до роботи і царських офіцерів — до служби в Червоній армії, то точно так само ми повинні залучати чиновників — у нас немає інших.

— Ви згадували депутата Царьова, який є не лише керівником обласної Партії регіонів, а й одним із фігурантів так званих “плівок Рибачука”, на яких ішлося про організацію широкомасштабних фальсифікацій на користь Януковича. З ваших слів виходить, що ту сторінку пора перегорнути, все пробачити?

— Я про це не говорю. Я вважаю, що Партія регіонів розвалиться сама і не треба їй допомагати, серйозний бізнес відійде від них, тому що бізнес не може бути з опозицією. Точно так, як розваляться есдеки і вони разом, єдиною платформою боротимуться за 3 відсотки. Не думаю, що це буде легко.

Щодо конкретних дій функціонерів цієї партії, то не має значення, що він опозиціонер. Він буде сидіти за столом політради області, бо члени партії — це є жителі області. Ми повинні почути, які їхні вимоги, що вони захищають, проти чого борються.

— Як ви оцінюєте ситуацію з Нікопольським феросплавним заводом. Оця боротьба між “Приватом” і “Інтерпайпом” за контроль над НФЗ — це війна чи тільки її початок? І якою тут буде ваша роль як “губернатора”?

— Я все роблю для того, щоб прості люди не були використані у боротьбі за власність. Намагання цих двох груп виставити значну кількість людей — по півтори тисячі — щоб “стінка на стінку”, фізично вирішувати питання, які мають вирішувати юристи, абсолютно неприйнятно. Перший етап, який пройшов, свідчить, що сторони юридично не підготувалися до таких подій.

Найсерйозніший конфлікт у нашій державі вирішив Верховний Суд. Коли мільйони людей були збурені й стояли один навпроти одного, але ніхто нікого пальцем не зачепив. То чому в Нікополі хочуть силою воювати? Ми проти зіткнень.

— Я так розумію, що поки що у вас — позиція невтручання...

— Ми повністю моніторили ситуацію й кожної хвилини я знав, що відбувається.

— Але ніяких ініціатив з вашого боку не було?

— Ми й не могли їх мати. Це не наша війна. Це війна двох приватних власників, а також Фонду держмайна, який юридично не закріпив свою позицію. Зараз це має продовження. Будуть суди.

— Ви — відомий противник реприватизації, але як обласний керiвник кажете, що повернення у державну власність “Криворіжсталі” та “Укррудпрому”, Нікопольського заводу феросплавів — це питання, на які вам важко впливати, бо рішення приймають у центрі. Ці процеси справді від вас не залежать?

— Справа в тому, що рішення приймають навіть не в центрі. Його може схвалити будь-який районний суд у будь-якому куточку України. Саме так приймається рішення, яке раптом суттєво впливає на роботу таких гігантів як “Криворіжсталь”. Я дуже хотів би, щоб були поставлені крапки, і щоб ми зробили висновки з приводу цього. Нарешті “дійшло”, що треба приймати закон про акціонерні товариства, в якому всі правила гри розписані. Якщо правила будуть зрозумілі, набагато менше виникатиме питань.

Для мене головне, що підприємства, які зачіпаються у цій справі, поки що працюють нормально. Я особисто розмовляю з керівниками підприємств, я їх заспокоюю. Я у Кривий Ріг на “Криворіжсталь” вивіз усіх: і міністра промислової політики, і Фонд держмайна, і народних депутатів — поставив їх перед людьми там і вони заспокоювали колектив, людей.

До цих інцидентів, які виникають, є увага не тільки бізнесу України чи Росії, а й увага бізнесу всього світу, дуже відомих і серйозних транснаціональних компаній. І, на жаль, дипломатичних установ. Треба швидше вирішувати це питання.

— Кажуть, що ви як народний депутат мали безпосередню причетність до приватизації “Укррудпрому”...

— Я як голова комітету виїжджав туди, і ми розбиралися, але я не голосував. “Укррудпром”, як я розумію, приватизований відповідно до закону, тому що група народних депутатів зробила подання в Конституційний Суд. А раз так, це значить, що причепитися до чогось, відповідно до закону, неможливо.

— Тобто вас незаслужено вважають лобістом інтересів власників “Укррудпрому”?

— Я — голова комітету, в якому була третина депутатів з Кривого Рогу. Як я маю реагувати на речі, які виставляють народні депутати, які є в комітеті?

— Якщо ви вже згадали про те, що залишаєтеся головою Комітету ВР з питань промислової політики, то скажіть, чи плануєте складати ці повноваження і мандат народного депутата?

— Звичайно. Я готовий це зробити наступного тижня — подам заяву про складення повноважень народного депутата, при цьому свідомо розуміючи, що у призначенні всіх глав облдержадміністрацій є проблеми, які деякі політичні сили восени “викотять” на арену. Тобто немає формального рішення Кабінету Міністрів про те, що уряд як колективний орган виносить це питання на розгляд Президента.

— Ви маєте на увазі прецедент із вашим попередником Сергієм Касьяновим, повноваження якого призупинив Печерський суд Києва на підставі позову фізичної особи? Те рішення ще може десь виринути?

— Може статися таким чином, що рішенням якогось районного суду розпорядження, яке виніс я як голова облдержадміністрації, визнають недійсним, бо мене начебто не так призначили... Треба закрити цю сторінку.

— У який спосіб?

— Думаю, що достатньо роз'яснення Міністерства юстиції України. Тому що, згідно з одним законом, достатньо рішення Прем'єр-міністра, а згідно з іншим, потрібна колективна ухвала уряду.

— Ваш колега по фракції Микола Мартиненко висловив думку, що вам складно поєднувати функції керівника виконкому “Народного союзу “Наша Україна” і “губернаторство”. Ви плануєте змінювати свою роль і місце в партії?

— Це рішення має приймати рада партії. Якщо таке рішення буде прийнято, то так і буде. Партія розбудовується. Зараз закінчуються обласні конференції, і будуть міські. У мене є два перші заступники — Ігор Жданов і Богдан Буца, які працюють у Києві, погоджуючи зі мною всі питання. І розпорядження про всі кадрові призначення підписую я особисто. Звичайно, це все є рішення президії ради партії. Вона в нас дуже нормальна, демократична, атмосфера. А моя роль залежатиме винятково від ради партії. Я погоджусь із будь-яким рішенням.

— Якщо орієнтуватися на пресу, то видання, близькі до голови облради Миколи Швеця, відверто критикують і політику Президента, і політику уряду. Не складається враження, що у вас є повна гармонія...

— Я свідомий того, що в області понад 60 відсотків людей голосували за Віктора Януковича. Я це добре розумію.

— Як буде на наступних виборах?

— З точністю до навпаки. Думаю, що реальна робота Президента і уряду за чотири місяці вже дала плюси. Також ми працюємо з людьми, які ніколи не мали прямого доступу до влади. Ми просто демонструємо нове обличчя влади, і це дійсно так. Але це ж тільки початок!

— Ви відчуваєте підтримку з боку депутатів облради, адже чимало з них працювали заступниками голови облдержадміністрацій?

— Я поки що відчуваю, що вони пишуть багато листів, у яких просять вирішити конкретні питання. Вони активно працювали над виділенням коштів з місцевого бюджету на їхні округи. Тобто вони дуже активні у своїй роботі, але говорити про щось інше ще рано.

— У ході адмінреформи пропонують укрупнити райони. Є таке побоювання, що Петриківка, де зберігся той самий відомий петриківський розпис, утратить статус районного центру..

— Адміністративна реформа буде тоді, коли приймуть закон. Його прийматимуть, очевидно, восени, після дискусій. А зараз треба, щоб дискусія мала характер дискусії. Бо доводиться заспокоювати людей по селах і голів селищних рад, які вже бояться, що зміни відбудуться завтра.

— Відомо, що Петриківка отримала держзамовлення на державні подарунки. Як там справи із відомим промислом?

— Петриківка процвітатиме. Державні подарунки будуть, у тому числі і з Петриківки, і на них буде державне замовлення. Зараз там працюють 46 народних майстрів, але є проблеми, пов'язані з їхньою роботою. Моя мрія — відкрити там фірмовий магазин петриківського розпису, щоб ці майстри отримали можливість робити свою унікальну справу, і щоб ми достатньо дорого їхню роботу продавали.

— Зараз вони живуть досить бідно?

— Там є і тіньова економіка, і збиткова легальна. Я отримав листи з проханням дати грошей, але три незалежні групи, які вивчали за моїм доручення ситуацію, зробили висновок, що давати кошти не можна, бо це все одно, що алкоголіку налити горілки.

Але ситуація зміниться. Зараз ідеться про створення туристичного комплексу, який би включав Дніпропетровськ, Петриківку і Нікополь, де було п'ять Січей Запорозьких із восьми. Петриківка розгорнеться тоді, коли будуть серйозні туристи.

— А як ви вирішуєте для себе мовне питання, адже в області не звикли чути українську з уст керівників, хоча в сільських районах розмовляють саме нею?

— Я на офіційних зустрічах виступаю українською мовою, а якщо записка приходить російською, то відповідаю російською. У селах справді в основному говорять українською мовою з домішками, а в місті, буває, її погано розуміють. Думаю, що це питання часу. Поки що я поставив одне завдання: “Зробіть добру справу, вивчіть слова Національного гімну. Щоб я один не співав”.

— Ви добре співаєте?

— Не має значення, як я його співаю, але уявіть собі картину: ми відкриваємо турецьке консульство у Дніпропетровську, і турки свій гімн співають. Я дивлюся на всі боки, хто ж буде співати зі мною? Ніхто. Я зробив крок уперед і почав “Ще не вмерла України... ”. І ніхто мене не підтримав. Маю надію, що до осені тут будуть співати Національний гімн. У всякому разі я про це дуже прошу.

Михайлина СКОРИК

Досьє “УМ”

Юрій Іванович Єхануров народився 23 серпня 1948 року в с. Белькачі Учурського району Якутії (РФ). Бурят. Син бурильника й учительки.

Освіта: Київський будівельний технікум (1967), Київський інститут народного господарства (1973).

Робота: 1967-1977 — майстер, нач. цеху, гол. інженер, директор заводу залізобетонних виробів тресту “Київміськбуд-4”, далі — керівні посади в трестах “Буддеталь”, “Київміськбудкомплект”. 1988-1991 — заступник начальника “Київміськбуду” з економічних питань, 1991-1992 — зав. відділу Державної економічної ради Кабінету Міністрів України, до 1993 — голова департаменту економічних реформ Київміськдержадміністрації. 1993-1994 — заст. міністра економіки, 1994-1997 — голова Фонду держмайна, 1997 — міністр економіки, 1997-1998 — голова Держкомпідприємництва, 1999—2001 — перший віце-прем’єр-міністр України (в уряді Ющенка), 2001 — перший заст. глави Адміністрації Президента, керівник управління орг. і кадрової роботи. 2001-2002 — уповноважений Президента з адмінреформи; з 1998 — президент Спілки малих, середніх та приватизованих підприємств України.

Народний депутат України ІІІ (мажоритарник від Житомирщини, член НДП) та IV (№26 списку блоку “Наша Україна”) скликань.

На президентських виборах-2004 — голова об’єднання “За Україну! За Ющенка!”.

Був членом Народно-демократичної партії, членом політвиконкому та політради (1996-2000). З березня 2005 — голова політвиконкому “Народного союзу “Наша Україна”.

З початку квітня 2005 — голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації.