Продаж “Укртелекому”: Дисконт для своїх?

Ідея продажу 37,86% акцій ВАТ “Укртелеком” на Лондонській фондовій біржі дрібними пакетами через депозитарні розписки була відкладена на останньому засіданні уряду 17 жовтня. Причина — відсутність повної узгодженості між усіма зацікавленими сторонами. Скоріш за все, до створення парламентської коаліції чи ухвали інших рішень, що сформують остаточний розклад політичних сил у владі, рішення прийнято не буде. Проте дискусії, чи варто дробити великий пакет акцій монополіста, або ж слід чекати на стратегічного інвестора не вщухають досі.

Позитив ймовірного рішення щодо продажу вказаного пакету акцій “Укртелекому” очевидний. Це — і прозорість операцій купівлі-продажу, і зрощення ціни на оператора-монополіста, котрий за останні роки — через розвиток стільникового зв’язку та впровадження багатьма компаніями новітніх цифрових технологій передачі даних — отримав нових потужних конкурентів та відтак впав в ціні. Через продаж саме на західних біржах можна залучити більші кошти на стратегічний розвиток підприємства.

Натомість, опоненти цієї ідеї вважають, що за умов непрозорого держкерівництва компанії пустити отримані кошти на оновлення технічної бази та впровадження новітніх технологій не вдасться. За їхніми словами, така схема дозволяє реально зацікавленому покупцеві сконцентрувати в одних руках вищевказаний пакет, заплативши значно меншу ціну, ніж у випадку продажу цілого пакета на конкурсі стратегічному інвесторові. Крім того, в такому випадку власник буде вільний від довгострокових інвестзобов'язань, що є необхідною умовою конкурсної процедури продажу.

Так, біржовий аналітик Міжнародного центра перспективних досліджень Олександр Жолудь нагадав “ЕП”, що при продажі великого пакета стратег оплачує не тільки саму ціну акцій, але і право участі в управлінні компанією. Що в кілька разів збільшує вартість угоди.

Дійсно, портфельний інвестор як міноритарний за визначенням зацікавлений винятково у своєчасному нарахуванні дивідендів на його цінні папери. І не більше того. За пропонованих Фондом держмайна умов, через кілька підставних компаній будь-який бажаючий може скупити всі виставлені на біржі (і не лише на Лондонській) акції “Укртелекома”. Тобто з більшим дисконтом.

Можливо, саме цю обставину взяв до уваги Кабмін, відклавши минулого тижня розгляд питання про затвердження продажу акцій “Укртелекома” на міжнародній фондовій біржі через депозитарні розписки із залученням радника.

Крім того, обрана Фондом стратегія приватизації національного оператора зв'язку суперечить чинному закону “Про особливості приватизації “Укртелекома” від 2002 р. В ньому прямо говориться, що компанія може бути продана стратегічному (промисловому) інвесторові.

Нарешті, зрозуміло, що сьогодні “Укртелеком” має потребу в багатомільярдних інвестиціях — насамперед для модернізації своїх провідних мереж, переходу із застарілого аналогового обладнання на цифрове. До того ж компанія володіє ліцензією на мобільний зв'язок третього покоління, але не може надавати такої послуги через відсутність коштів на розгортання мережі.

Однак портфельні інвестори на відміну від стратегічного покупця не готові реінвестувати в модернізацію свою частку прибутку. “Портфельні інвестори досить консервативні”, — зазначає пан Жолудь.

Ще один нюанс на користь продажу цілим пакетом полягає в тому, що розміщення акцій на біржі дозволяє нинішньому керівництву компанії (та його патронам) безроздільно управляти фінансовими потоками монополіста. Відбувається цей процес досить непрозоро.

Нагадаємо, що 7,14% акцій свого часу були реалізовані трудовому колективу “Укртелекома”. Ще 5% передбачалося продати на українських фондових біржах і 37,86% — на закордонні. При цьому 50% плюс 1 акція залишаються в держвласності. Даний пакет забезпечує державному менеджменту повну свободу дій. Оскільки міноритарії із частками в 1-5% не зможуть впливати на менеджмент компанії, тоді як стратег, маючи в розпорядженні всі 37,86% голосуючих акцій, міг би реально заблокувати прийняття сумнівних рішень.

Водночас зміна уряду, що неминуче несе за собою і ротацію керівництва держмонополій, робить зміцнення позицій державного менеджменту компанії небажаним для нинішнього Кабміну. І ця обставина є ще одним можливим поясненням причин, з яких постанова із продажу “Укртелекома” може так і піти в довгу скриню.

Ігор ВОРОНЦОВ