Нема життя серед сміття!

Міський голова Донецька Олександр Лук’янченко якось назвав обласний центр гучним словосполученням “місто без околиць”. Мовляв, благоустрій стане обов’язковою ознакою не тільки центру міста, а й усіх—усіх його окраїн. І що ж? Донеччанам дуже сподобалась ця влучна характеристика. І повторюючи вслід за “мером”, вони тепер теж підтверджують, що тут і справді немає занедбаних околиць, бо все місто є однією гігантською околицею... Причому, в першу чергу так вважають мешканці центральних районів. А тим, кому “пощастило” мешкати у віддалених районах, уже не кепкують зі слів міського голови. Жителі донецьких селищ тепер влаштовують масові акції протесту проти бездіяльності керівників “міста без околиць”. Свіжий приклад — близько сотні мешканців Будьонівського району заблокували під’їзди до місцевого сміттєзвалища, вимагаючи привести його у відповідність до економічних та санітарних норм.

Як згадують тепер із сумом “аборигени” селища Ларіне, ця територія свого часу була своєрідною “зеленою зоною”, де полюбляли відпочивати донеччани, втікаючи сюди від шкідливих викидів тутешніх промислових гігантів. Та подібна ідилія закінчилася в середині 80—х, коли поруч із селищем облаштували полігон для твердих побутових відходів. Нині сміттєзвалище вже розляглося на території 30 гектарів. Від подібного сусідства, певна річ, місцеві жителі аж ніяк не в захваті. Приміром, найбільше не пощастило жителям одразу семи найближчих вулиць, де мешкають більш як 700 чоловік, серед яких добра сотня — діти.

На звалищі, куди звозять сміття з шести районів Донецька, щоденно вивантажують понад 300 тонн різноманітних відходів. І за таких темпів перевантажений полігон почав зростати та “наступати” на селище. Нині воно опинилося вже на відстані всього кількасот метрів від гір сміття. Особливо це відчувається, коли дме вітер із несприятливого для тутешніх жителів напрямку. Селище тоді потерпає від справжнього “сміттєпаду”, після якого доводиться довго вичищати свої будинки, двори та городи. А через дим та сажу, що густо стелиться в повітрі, тут навіть бояться випускати дітей на вулицю.

Зрозуміло, терпець у доведених до відчаю ларінців не безкінечний. Вони останніми роками неодноразово зверталися до керівників райради та міськради з проханнями, а затим і вимогами нарешті навести порядок на цій території. А щоб “батьки” району та міста оперативніше реагували на скарги, тут уже не раз вдавалися до акцій протесту. Приміром, двічі блокували під’їзд до сміттєзвалища влітку минулого року. А нині “пікетний сезон” відкрили вже в лютому і знову перегородили дорогу, вимагаючи дотримання правил експлуатації полігону. Причому “заручниками” пікету на якийсь час стали два десятки сміттєвозів, яких затримали на території звалища.

До пікетувальників, які вийшли на дорогу з дитячими візками та плакатами “Лук’янченко, порятуй наших дітей!” та “Ми хочемо жити в чистоті!” приїхали голова Ларінської селищної ради Ольга Хочкіна та керівники Будьонівської райради. А ось запросити представників компанії “Грінко—Дон”, яка орендує полігон і звозить сюди сміття, не вдалося.

Пікетувальники на цей раз були налаштовані рішуче і вимагали позбавити компанію права надалі звозити сюди сміття, оскільки вона нехтує елементарними санітарними нормами. Саме ці порушення підтвердили і керівники міста. “За санітарними нормами, звалище повинне розташовуватися не менше як за 500 метрів від житлових будинків, — свідчить начальник управління комунального господарства Донецького міськвиконкому Микола Баранецький. — Однак за останні кілька тижнів ця відстань скоротилася”.

Представники міської влади тепер почали непрості переговори з керівництвом компанії “Грінко—Дон”, яка взяла полігон в оренду на 30 років, і готові ставити питання руба. “Якщо підприємство не може справитися зі своїми обов’язками, нехай відкрито це визнає, — каже начальник управління комунального господарства. — Ми тоді розірвемо договір із ними і знайдемо іншу компанію”.

У свою чергу в “Грінко—Дон” теж відреагували на чергову акцію протесту пересічних ларінців та зауваження з боку керівників міста. Сміттєзвалище оперативно повернули “на місце” і надалі взялися не допускати його “розповзання” і наближення до житлових будинків. Хоча, як вважає директор департаменту з капітального будівництва компанії Володимир Понизов, зробити це без сортувального заводу буде не так просто.

А трохи згодом про владнання конфлікту оптимістично повідомив журналістам і міський голова Донецька Олександр Лук’янченко. За його словами, всі спірні питання довкола полігону для твердих побутових відходів до 1 березня будуть вирішені. Та чи надовго? Про це мешканці однієї з околиць “міста без околиць” дізнаються першими.

Павло КУЩ