Чи накаже МВФ Україну за необов'язковість?

Проте від цього візиту залежатиме доля нашої подальшої співпраці з міжнародною фінансовою інституцією, а саме отримання нових грошей в рамках великого кредиту на 16 мільярдів доларів США (для точності краще пам'ятати, що це 11 млрд. СДР (універсальна грошова одиниця МВФ — ред.), адже курс СДР-долар не стоїть на місці).

Висновки нинішньої місії напряму визначать, чи отримає Україна 15 лютого чергові 1,9 мільярди доларів США, передбачених програмою stand-by. Підстави для сумнівів існують.

Важливість кредиту від МВФ для України важко переоцінити. Загальний обсяг кредиту на момент підписання угоди становив близько половини всіх вітчизняних золотовалютних резервів.

Обсяги кредиту нашій країні у сім разів перевищують її квоту у МВФ. Фактично, цим кредитом Фонд бере на себе частину відповідальності за економічну політику України. Це означає, що він наполягатиме на впровадженні узгоджених заходів, а їхній можливий перегляд за ініціативою української сторони не буде простою справою.

Співпраця з МВФ за програмою stand-by відбувається за чіткою процедурою. Між кожними двома траншами економічну ситуацію та державну політику в Україні оцінює місія Фонду.

Якщо країна виконує узгоджені критерії — отримує черговий транш, якщо ні — або програму коригують за згодою всіх сторін, або взагалі переривають її впровадження. Звісно, якщо таких “ні” набирається забагато, імовірність другого варіанту рішення значно підвищується.

Контрольні точки від МВФ

Перевірка дотримання різних критеріїв рознесена у часі. Нині більше всього цікавлять передусім ті критерії, які оцінюватиме поточна місія Фонду.

Отже, почнемо з кількісних критеріїв. Станом на кінець 2008 року Україна мала утримати:

дефіцит Державного бюджету у межах 9,9 мільярдів гривень, міжнародні резерви НБУ не меншими за 26,7 мільярди долари США грошову базу у межах 190 мільярдів гривень.

Попередні дані щодо виконання бюджету-2008 та фактичні дані НБУ свідчать, що Україна із суттєвим запасом відповідає цим критеріям. Отже, тут жодних проблем з МВФ не буде, є навіть суттєвий “плюс” завдяки створенню “запасів на майбутнє”.

Але у підписаних МВФ і Україною документах окрім кількісних критеріїв існують “якісні”, описові критерії:

— відмова від нових (або від посилення наявних) обмежень на рух капіталу

— відмова від запровадження обмежень на імпорт задля поліпшення платіжного балансу

— ухвалення бездефіцитного бюджету (з увагою також і до збалансованості соціальних позабюджетних фондів)

— скасування податку на валютообмінні операції

За першим пунктом — галочка. НБУ утримується від запровадження/посилення обмежень на рух капіталу через український кордон.

За другим пунктом — галочка. Верховна Рада ухвалила наприкінці минулого року законопроект, що передбачав запровадження 13-відсоткової надбавки до ставок імпортного мита.

Це суперечило і нашим зобов'язанням перед Фондом, і нашим зобов'язанням перед СОТ. На цей момент закон ветовано президентом. МВФ висловить занепокоєння з приводу цих спроб, але формально обмежень не запроваджено.

За третім пунктом — ключова проблема. Як відомо, український бюджет на 2009 рік ухвалено з орієнтовним дефіцитом у 3% ВВП.

Зважаючи на те, що урядовий макропрогноз може виявитися занадто оптимістичним, а плани отримання надходжень — ще менш реальними, плюс упродовж року ще може виявитися гостра потреба фінансування дірок у балансах державних корпорацій і фондів, дефіцит може виявитися ще більшим.

Україну певним чином рятує той факт, що моментом остаточної перевірки відповідності цьому критерію встановлено середину квітня, тобто формально остаточне рішення має бути прийнято під час уже наступного візиту контролерів від МВФ.

Проте закон про бюджет вже ухвалено — і очевидно, ще без тиску МВФ уряд не скорочуватиме дефіцит. Бюджет стане предметом важкої розмови між МВФ і урядом: уряд має довести потребу України в дефіциті (і його неминучість), а МВФ у відповідь, найімовірніше, вимагатиме чіткого обґрунтування доцільності тих чи інших видатків.

Таким чином, переговори з місією МВФ будуть структуровані за загальновідомим правилом Парето: 80% уваги буде зосереджено на 20% питань — тобто на бюджеті.

До того ж Фонд задаватиме урядові неприємні запитання про фінансування дефіциту за рахунок зобов'язання НБУ купувати державні облігації. Нацбанк у цих переговорах буде на стороні Фонду, роблячи наголос на зафіксованому у Меморандумі Україна-МВФ положенні про посилення незалежності НБУ.

За четвертим пунктом — також прочерк. Ухвалений закон про бюджет передбачає “символічні” 0,2% збору до Пенсійного фонду від операцій безготівкового продажу валюти. Знов-таки, “дедлайном” поставлено середину квітня — цю проблему обговорюватимуть у рамках розмови про бюджет.

Що скаже Фонд?

Якщо МВФ проявлятиме формалізм, то Україна вже точно порушила один із “дедлайнів”. НБУ мав до 15 грудня завершити діагностику банків Групи 1 за участю кількох аудиторських компаній. Віктор Ющенко вже заявив на зустрічі з представниками Фонду про те, що таку діагностику буде завершено тільки до кінця лютого. Проте навряд чи це запізнення матиме критичне значення для МВФ. Очевидно, що Нацбанк ознайомить місію з оперативною інформацією про стан найбільших українських банків і запевнить у наявності результатів діагностики на момент наступного контрольного візиту представників Фонду в квітні.

Водночас погіршення економічної ситуації в Україні виявилося сильнішим за очікування самого Фонду. У опублікованій кілька днів тому оціночній записці МВФ (підготовлена у грудні) сказано про “зростання ВВП 2008 року на 4-5% замість 6% очікуваних”, тимчасом як фактичні дані (хоч і попередні) свідчать про 2%.

Це означає, що перед нинішньою місією МВФ окрім перевірки ситуації з виконанням Україною домовленостей стоїть ще і завдання переоцінки макроекономічної ситуації. Якщо Фонд об'єктивно оцінить глибину наших проблем, у Кабміну є можливість переконати його у неминучості бюджетного дефіциту 2009 року.

Але Фонд під час такої розмови наполягатиме на посиленні антикризової програми України. І тут виникне велика проблема, адже саме сьогодні конфлікт між Кабміном і НБУ перейшов зі стадії латентного протистояння до відкритої війни.

МВФ намагатиметься залишатися осторонь цього протистояння. Але це не буде можливим, адже антикризова програма має передбачати тісну співпрацю двох інституцій. Світ не знає прикладів успішного виходу з кризи, коли б мінфін робив одне, а центробанк — зовсім інше.

Національний банк на зустрічах з МВФ не хоче і не може уникати критики урядової політики — що створює серед представників Фонду відчуття відсутності в Україні консолідованої політичної позиції щодо антикризових заходів. Відповідно, саме конфлікт між урядом і НБУ може стати тією причиною, яка віддалить (або взагалі припинить) отримання конче потрібних коштів вже з наступного траншу.

Олексій БЛІНОВ