Олігархи під час кризи. СКМ, ІСД, Приват, East One та “Енергетичний стандарт”

В цьому матеріалі ми спробуємо описати загальну ситуацію, та надати біглий опис стану речей в кожній з ФПГ.

Але ми вже готуємо окремі матеріали, в яких будуть запропоновані дві точки зору. Перша — огляд стану найбільших груп очима професійних аналітиків. Друга — ми надамо можливість висловитись самій групі.

Таким чином, “Економічна Правда” досягне максимального рівня об'єктивності в описі реального стану речей, однак збереже інтригу, яка завжди існує в “олігархознавстві”.

Криза торкнулася всіх

Жодна з фінансово-промислових груп України не може похвалитися тим, що їй вдалося уникнути впливу економічної кризи. Неприємності почалися ще минулого року із другосортних іпотечних кредитів в США.

Потім проблеми розширилися до масштабів усієї фінансової системи, і поступово загальмувала уся світова економіка. Для України криза виразилася у блокуванні доступу до фінансування та падіння попиту на сталь через зниження обсягів будівництва та машинобудування.

“В вересні-жовтні занадто різко впали обсяги виробництва українського ГМК. Причиною стало те, що наприкінці літа 2008 року українська металопродукція стала менш конкурентоспроможною, ніж китайська і російська, та була посунута на ключових ринках збуту”, — відзначив в коментарі “Економічній Правді” голова департаменту аналітики ASTRUM Investment Management Юрій Белінський.

Дно операційних та фінансових показників за оцінками експертів все ще не досягнути. “Я вважаю, що четвертий квартал 2008 року буде важким. Після падіння обсягів виплавки сталі в вересні на 32% — до 2,5 мільйонів тон, можливе падіння ще на 40-60% — до 1-1,5 мільйонів тон”, — поділився прогнозами аналітик ІГ “Сократ” Дмитро Хорошун.

Проблеми в металургії зачепили майже все провідні ФПГ України, оскільки більша частина з них опиралась саме на цю галузь (див. таблицю). Відновлення, судячи з усього, почнеться нескоро.

За оцінками ASTRUM, зростання продаж вітчизняних заводів практично не можливе без загального пожвавлення світового попиту, тому що 80% вітчизняної металопродукції експортується. А пожвавлення може відбутися не раніше другої половини 2009 року.

“Ми очікуємо, що середні ціни на металопрокат 2009 року будуть на 35-40% нижче рівня 2008 року. Виходячи з обсягів виплавки у жовтні та планів на кінець року, ми прогнозуємо падіння виробництва сталі в Україні на 10-12% 2008 року, і на 25-30% 2009 року”, — підкреслив Беліньский.

За його словами, виробництво коксу, руди та феросплавів продемонструє схожу динаміку. “Найкращі результати покажуть ті українські заводи, які мають більш стабільні канали збуту та достатньо забезпечені сировиною”, — додав аналітик.

В трубній промисловості теж проблеми — загальне виробництво труб за 10 місяців поточного року знизилося на 6% в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року. Але ці складнощі відобразилися хіба що на Харцизькому (СКМ) та Нижньодніпровському (”ІНТЕРПАЙП”) трубних заводах.

Ситуація протиріччя виникла у машинобудуванні. В цілому, галузь — під загрозою, однак багато підприємств може вижити за рахунок багаторічних контрактів і держзамовлення. Наприклад, однозначне падіння попиту спостерігається у суднобудуванні.

Також очікується падіння у вагонобудівному бізнесі, хоча підприємства Сергія Тігіпка і групи “Приват” очікують замовлення на десятки мільйонів доларів.

Не чутно тривоги в групі Костянтина Григоришина: НПО ім. Фрунзе постачає насосне обладнання і виконує замовлення “під ключ” для російського “Газпрому”, країн Середньої Азії і Ірану.

Гарантовано непогано покаже себе енергетика. Скорочення споживання електроенергії підприємствами тяжкої промисловості, безумовно, торкнеться всіх енергокомпаній. Однак енергетика — особливо збутові мережі, — це базова галузь економіки, яка в будь-якій країні світу страждає останньою. Вона стане своєрідною “подушкою” для ФПГ з сильними позиціями в ній — СКМ, “Привату” і “Енергетичного стандарту”.

Цілком раптово перестало “грати” ледь не ключове “жахіття” останніх років — ціна на газ. Аналітик інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Климчук вважає, що ціна на газ 2009 року не стане для української економіки вирішальним фактором.

“Я не знаю, яким буде масштаб зростання ціни. Але, враховуючи історичну кореляцію вартості нафти та газу, вже зараз можна сказати, що 2009 року ми не побачимо значного підвищення”, — підкреслив експерт в коментарі “Економічній Правді”.

На думку аналітика, гроші є в усіх ФПГ, але ключовим залишається питання: скільки у вас боргів. “Важливе співвідношення боргу і наявної готівки. У вас може бути, або чистий борг, або “чистий кеш”. Наприклад, на балансі знаходяться 100 мільйонів доларів, але віддати потрібно 2 мільярди доларів. Ваш чистий борг складає 1,9 мільярдів доларів”, — пояснив він.

За співвідношенням боргу і готівки, підказує Климчук, однозначно найкращі шанси пережити кризи — в найбільшої в Україні групи Систем Кепітал Менеджмент, що належить депутату Ринату Ахметову. Відносно розмірів групи, її борг невеликий.

“Всіх інших я би не став ранжувати. Вийшла би середня температура по лікарні. Явно, деякі напрями бізнесу опиняться в занепаді. І вже залежить від кожної групи, чи вона захоче позбавитися цих напрямків, або буде витрачати ресурси інших бізнесів, щоб підтримувати слабкі”, — вважає експерт.

СКМ — рятівна інтеграція

Довідка. Систем Кепітал Менеджмент — найбільша ФПГ України. 2007 року підприємства групи генерували біля 48 мільярдів гривень чистого прибутку.

Активи групи знаходяться переважно в Україні, також заводи розташовані в Італії, Британії і Болгарії. Діяльність СКМ різноманітна: гірничо-металургійний бізнес, електроенергетика, фінанси, телекомунікації, медіа і нерухомість.

Левова частка доходу групи доводиться на металургію (”Метінвестхолдинг”, 77% продажу) і енергетику (ДТЕК, 19%).

У СКМ багато непрофільних активів у сфері зв'язку, фінансів, нерухомості. Однак навряд чи група буде їх розпродавати.

“У великих груп постійно відбувається купівля і продаж певних бізнесів. Можливо, СКМ використає кризу для поширення пріоритетних для неї напрямків. Сьогодні ціни на активи у світі стабільно впали. І, оскільки група диверсифікована, вона може акумулювати необхідні кошти”, — вважає Климчук.

Стійкість СКМ він пояснює двома факторами. “По-перше, в неї найбільш диверсифіковані активи. По-друге, металургійний бізнес СКМ вертикально інтегрований, чого не має в багатьох інших груп. Якщо хтось в ланцюжку підприємств переживає складнощі, йому можна допомогти спільними зусиллями”, — підкреслив аналітик.

За його словами, в такій же ситуації інші бізнес-групи можуть бути змушені просто продати проблемні активи. “При чому не за найкращою ціною”, — додав Климчук.

За даними ASTRUM, “Метінвест” виплавляє 25% української сталі. Він повністю забезпечений залізною рудою і на половину — вугіллям, має налагоджений збут майже половини своїх напівфабрикатів. Це дозволить компанії мінімально скоротити виробництво 2009 року (на 5-10%).

То саме стосується енергетичного бізнесу. ДТЕК виробляє 22% електроенергії українських ТЕС. Вертикальна інтеграція бізнесу ДТЕК суттєво скорочує ризики неплатежів, пов'язаних з прогнозованою фінансовою кризою і нестачею оборотних коштів 2009 року.

“Шахти, енергогенеруючи та енергорозподільчі компанії, що входять до виробничої цепочки, є завершеним бізнес-циклом. Ми не очікуємо проблем з нестачею оборотних коштів в ДТЕК”, — відзначив Белінській.

Безумовно, і в СКМ не без проблем. На початку жовтня директор дивізіону сталі та прокату “Метінвесту” Джек МакЛахлан говорив про кризові явища в ГМК України, що наростають через погіршення ситуації на ринках металопродукції. Він пророкував неминучі наслідки для підприємства у випадку ігнорування їх інтересів з боку держави.

На запит “Економічної Правди” в СКМ відповіли, що поточна криза є глобальною, і тому немає галузей, які б не відчули на собі її вплив. Найбільш істотно зачепило металургійний бізнес групи СКМ: на світових ринках попит на сталь і прокат скоротився в декілька раз. В результаті ціни на цю продукцію впали майже на третину.

“Крім того істотно обмежено доступ до капіталу, і наші бізнеси відчувають певний дефіцит фінансування. Однак ми не зупиняємо реалізацію найбільш важливих інвестиційних програм — передусім тих, які вже запущені. Просто сьогодні доводиться більше опиратися на власні кошти. Навіть зараз у нас достатньо ресурсів аби продовжити довгострокову стратегію розвитку бізнесу СКМ”, — прокоментувала голова прес-служби СКМ Ганна Терехова.

За її словами, криза на світовому ринку сталі була прогнозованою, і група до нього готувалася. Останні декілька років вона інвестувала не менше 1 мільярду доларів в модернізацію підприємств щорічно.

“Ми накопичили достатній запас міцності, аби не тільки пережити кризу, а і вийти з неї максимально сильними. Вже зараз ми оцінюємо можливості, що відкриються перед нами після того, як криза закінчиться. І, природно, як цими можливостями правильно скористатися”, — підкреслила вона.

ІСД — під тяжкістю боргів

Довідка. ІСД — третя найбільша металургійна група України. Корпорація контролюється Сергієм Тарутою та Віталієм Гайдуком.

Виробничі потужності групи сконцентровані в Україні, але їй також належать заводи в Польщі, Угорщині і Росії.

Найбільші активи у складі групи: Алчевський меткомбінат, Алчевськкокс”, ДМК ім. Дзержинського, меткомбінати Dunaferr в Угорщині та Huta Stali Czestochowa в Польщі, а також великий металотрейдер УГМК.

У Індустріального союзу Донбасс справи йдуть не дуже добре. “Компанія потрапила до незавидного становища — залучила величезні обсяги кредитів, почала модернізацію своїх метзаводів, але не встигла її закінчити до початку кризи. Хоча трейдерська мережа ІСД достатньо розвинута, корпорація не має значних ресурсів руди та вугілля”, — констатував голова департаменту аналітики ASTRUM Investment Management Юрій Беліньский.

На його думку, це стане причиною різкого зниження виробництва на підприємствах корпорації 2009 року. Слабка диверсифікація ризику також може суттєво погіршити фінансовий стан ІСД наступного року.

Клімчук також підкреслює, що в ІСД не вибудувано вертикальну інтеграцію бізнесу, яка є в СКМ. У групи є сталеливарний бізнес. Є коксохім, але його потужностей недостатньо для покриття своїх потреб. Також ІСД залежна від постачання залізної руди. По суті, завершеного циклу виробництва немає.

Але найбільша проблема групи — навіть не відсутність диверсифікованості та інтеграції. Усередині ІСД відбувається розподіл. Крім того, у неї істотні борги. “Наскільки вони великі, складно оцінити, оскільки в групі заплутані взаємозв'язки. Вони залучали синдиковані кредити, випускали єврооблігації. В основному, гроші йшли на інвестиційну програму на Макіївському меткомбинаті, Алчевському коксохімі, ДМК ім. Дзержинського”, — підкреслив Аналітик Concorde Capital Олександр Климчук.

Крім того, не надто добрі справи в непрофільних бізнесах групи: в медіа, нерухомості, суднобудуванні. “У суднобудуванні зараз важка ситуація: в усьому світі спостерігається падіння замовлень. Крім того, існує конфлікт із Єврокомісією, яка хоче повернути частину раніше виділених коштів”, — зазначив Климчук.

За його припущеннями, така ситуація може змусити ІСД злитися з якоюсь іншою групою. “На цю тему вже ведуться переговори. Другий варіант виходу із ситуації — продати частину активів. Однак злиття не можна оцінювати як однозначний негатив. Можливо, ІСД й переборе кризу самостійно. Але, умовно, як бізнесмен ви будете вирішувати, що вам вигідніше — заробити за п'ять років два мільярди в складі групи або півмільярда самостійно”, — вважає Климчук.

На жаль, в Індустріальному союзі Донбасу не стали коментувати своє становище. Прес-секретар попросив нас передзвонити, а потім загадково зник.

EAST ONE-ІНТЕРПАЙП — боржник і покупець

Довідка. Бізнесмен Віктор Пинчук вважається власником міжнародної групи East One, створеної 2007 року.

У її склад входять активи в багатьох країнах світу. В Україні це — телеканали СТБ, “Новий” і ICTV, газета “Факти й Коментарі”, видавництво “Економіка”, що випускає “Дело” та “Інвестгазету”.

Провідним підприємством групи є корпорація “ІНТЕРПАЙП”, 100% прибутків якої дає трубна промисловість (чистий дохід 2007 року — 9,049 мільярдів гривень).

Щодо стану речей у групі присутня певна інтрига. Якщо судити по “ІНТЕРПАЙП”, то Віктор Пінчук не готувався до кризи. Для фінансування будівництва електрометалургійного заводу потужністю 1,3 мільйонів тонн сталі на рік у Дніпропетровську підприємство погрузло у боргах.

Проект будівництва заводу фінансується за рахунок кредитної лінії (344 мільйонів доларів) і синдикованого кредиту (187 мільйонів доларів). У липні 2007 року були розміщені єврооблігації на 200 мільйонів доларів з погашенням у серпні 2010 року.

“Боргове навантаження “ІНТЕРПАЙП” високе, а діяльність піддається значному впливу негативної кон'юнктури на зовнішніх ринках. Це створює високу ймовірність необхідності реструктуризації боргів компанії 2010 року”, — вважає Белінський.

На форумах інвестиційних банкірів ходять страшні чутки, що “ІНТЕРПАЙП” може порушити умови випуску по єврооблігаціях. Суть у тому, що за борг компанії повинен бути в 2,5 рази менше EBITDA (операційного доходу), а сьогодні це співвідношення майже не витримується.

Щоб не потрапити в стан технічного дефолту, компанії доведеться, наприклад, підвищувати купон або достроково погашати частину боргу. Що, в принципі не критично, з огляду на невелику суму випуску — 200 мільйонів доларів.

Поки що “ІНТЕРПАЙП” не повідомляв про зниження виробництва або скорочення персоналу. Взагалі, ніяких публічних заяв у зв'язку із кризою компанія не робила. Однак, за словами Белінського, ще навесні “ІНТЕРПАЙП” відклав вихід на IPO на невизначений термін, і наразі таких планів не оголошує.

“Економічній правді” також не вдалося отримати коментарі від групи Пінчука. Прес-служба просто прийняла наш запит. Сподіваємося, із вдячністю.

Однак у цілому стан East One, схоже, зовсім не поганий. В розумінні структури, група не виглядає так само монолітно, як СКМ. “Вона більше диверсифікована по бізнесах і країнах. З одного боку, це певний плюс. Хоча він майже не працює, тому що сьогодні погіршуються економічні перспективи й у США, і в Росії, і в Україні”, — вважає Климчук.

“Групі Пінчука вдалося вчасно продати частину активів в Україні — наприклад, “Укрсоцбанк” і “Дніпроспецсталь”. “Виручені гроші передбачалося інвестувати в галузі, які орієнтовані на споживання й high-tech”, — відзначив аналітик Concorde Capital.

Сьогодні, за його оцінкою, трубний бізнес втрачає роль опори групи. На думку аналітиків, судячи з того, що East One планує покупки, все може бути не так погано. Безперечно, у них є готівка. Але не виключено, що придбання будуть здійснюватися разом з кимось.

“Віктор Пінчук не завжди орієнтується на одержання контролю над операційною діяльністю підприємства. Він може брати участь у проекті навіть як міноритарій. Це теж частина стратегії East One”, — вважає експерт.

Климчук припускає, що, якщо ситуація на світових ринках не покращиться протягом року-двох, у East One можуть виникнути складнощі. “У групи є борги. Наприклад, синдиковані кредити і єврооблігації. Точну консолідовану цифру по групі вам навряд чи хтось надасть. Але загальне враження таке, що боргове навантаження там не таке високе, як в ІСД”, — підкреслив аналітик Concorde Capital.

Белінський погоджується з цим висновком. “У результаті продажів “Укрсоцбанку” та “Дніпроспецсталі”, власник групи має достатні фінансові ресурси для того, щоб взяти активну участь у приватизації державного майна або придбанні активів, що подешевшали”, — вважає експерт ASTRUM.

ПРИВАТ: Гроші є, але наскільки їх вистачить?

ДОВІДКА. Бізнес групи “ПРИВАТ”, найбільшими акціонерами якої вважають Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова, спирається на безліч напрямків.

Із ключових напрямків — виробництво феросплавів 2007 року принесло чистий дохід 8,488 мільярдів гривень. Нафтобізнес приніс 4,929 мільярдів гривень. У фінансовому напрямі групи виділяється найбільший в Україні “Приватбанк”.

2008 року, за прогнозами ASTRUM, активи банку повинні були вирости на 40%, однак уже зараз очевидно, що в банку на тлі кризи немає більше надійних джерел для збільшення пасивів, які були в нього ще на початку року.

2007 року “Приват” відчув рідкісну для себе гіркоту поразки. Сталевий бізнес групи залежав від постачань руди. Тому об'єднання активів “Смарт-Холдингу” і “Метінвесту” змусило групу об'єднати свої сталеві активи з російською Evraz Group.

Залишився феросплавний бізнес, і тут “Приват” — один із лідерів в світі. Зараз, безумовно, ситуація не найкраща. Спостерігається падіння попиту з боку сталеливарних компаній. “Ми бачили повідомлення про те, що феросплавні заводи зупиняють виробництво. Тому до березня 2009 не варто очікувати, що вони будуть приносити серйозний прибуток”, — відзначив аналітик Concorde Олександр Климчук.

Белінський вважає, що феросплавний сегмент групи виявився не готовим до кризи, і наразі зазнає труднощів. Зниження виробництва феросплавів відбулося ще на початку поточного року.

“А після того, як світовий металургійний сектор вступив у фазу активної кризи, група практично повністю зупинила видобуток марганцевої сировини й виробництво феросплавів. Персонал підприємств відправлено в неоплачувану або частково оплачувану відпустку. 2009 року ми очікуємо падіння продажів феросплавного сегменту групи на 20-25%”, — відзначив голова аналітичного департаменту ASTRUM.

Втім, в “Привату” є точки опори. На думку Concorde Capital, 2009 року стабільним бізнесом буде енергетика.

Крім того, існує невирішений конфлікт по “Укрнафті”. Зараз, скоріше за все, держкомпанію зобов'яжуть сплатити дивіденди за останні два роки, і, можливо, навіть за першу половину 2008 року.

Нещодавно президент запропонував уряду подати в парламент законопроект, що зобов'язує держпідприємства розподілити прибуток. Якщо рішення буде прийнято, воно торкнеться багатьох об'єктів. “Приват” може отримати дивіденди по “Укрнафті” і обленерго.

Ще на початку року “Приват” здійснював дрібні покупки. Він збільшив частку в Ferrexpo, Приватбанку, до цього придбав 12,62% акцій британської компанії JKX Oil&Gas PLC, що видобуває нафту й газ в Україні. Наявність “Приватбанку” в ядрі структури дозволяє фінансувати багато проектів. Хоча й не можна сказати, що “Приватбанк” зможе витягнути всю групу”, — підкреслив аналітик Concorde Capital.

Раптово виявилося, що зовсім не є проблемою відсутність в “Привату” єдиного прозорого холдингу. Структура власності дуже заплутана, але в нинішніх умовах це не має ніякого значення. “Якби група планувала придбання або залучення боргу — краще бути структурованою, як СКМ або East One. Але цій ситуації навіть добре структурованим групам з України ніхто не дасть грошей. Хіба що під гарну заставу”, — відзначив Климчук.

Офіційні коментарі “Привату” нам отримати також не вдалося, хоча “Економічна правда” зверталася до людей, які грають не останню роль в групі.

Тому, напрошується простий висновок. “З огляду на те, що група накопичила запаси від діяльності у феросплавному і нафтовому сегментах, і те, що їй належить найбільший банк України, можна спрогнозувати, що ФПГ переживе кризу”, — підкреслив Бєлінський.

“Енергетичний Стандарт” — енерджайзер економіки

ДОВІДКА. Найбільшим акціонером ФПГ “Енергетичний Стандарт” вважається Костянтин Григоришин. Група працює по декількох напрямках: енергетичне машинобудування, нафтогазове машинобудування, електроенергетика, річкові й морські перевезення, судноремонт.

Енергетичне машинобудування представлене “Запоріжтрансформатором”, НПО ім. Фрунзе, заводами малогабаритних і великогабаритних трансформаторів, кабельним заводом.

Електроенергетика — “Луганським Енергетичним Об'єднанням”, “Центральною Енергетичною компанією”, а також великими пакетами акцій в 14 обленерго. Річкові, морські перевезення й судноремонт — “Укррічфлотом” і “Севморзаводом”.

Ще з кінця 1990 років особливість бізнес-підходу Григоришина передбачала свідомий відхід від сировинних бізнесів. Він ніколи не воював за ГЗК і металургійні комбінати.

Навпаки, молодого бізнесмена завжди цікавили обленерго й машинобудування. Такий інтерес виправдувався тим, що в технологічної продукції вища додана вартість. Простіше кажучи, набагато більше можна заробити на продажах не металу, а турбін із цього металу.

Бізнес-Модель Григоришина виглядала так: увійти на збиткове технологічне підприємство, призначити кризис-менеджерів і за короткі строки вивести його на самоокупність. Наприклад, 2002 року він увійшов на збитковий “Запоріжтрансформатор”.

Схоже, цього року такий підхід приніс групі несподівані дивіденди. “Енергостандарт” не брав великих позик, і в кризу увійшов, не зв'язаний боргами. У підсумку, експерти бачать в “Энергостандарту” одне потенційно слабке місце: “Укррічфлот” наступного року відчує на собі скорочення вантажоперевезень”, — вважає Бєлінський.

Зате флагмани групи — “Запоріжтрансформатор” і НПО ім.Фрунзе — із завидною регулярністю звітують про розширення географії поставок і портфелі замовлень, сформовані на багато років вперед.

Наприклад, географія поставок “Запоріжтрансформатора” — 83 країни світу. У портфелі замовлень НПО ім. Фрунзе російський “Газпром” займає не більше третини, а решта збуту припадає на країни Середньої Азії, а в недалекій перспективі — Латинську Америку.

“У принципі, в групи все нормально. На тлі всіх інших, “Запоріжтрансформатор” виглядає непогано. В “Энергостандарту” — істотна частка в електроенергетиці і енергетичному машинобудуванні. За нашими прогнозами, українська електроенергетика постраждає від кризи найменше”, — підкреслив Климчук. Аналогічні висновки робили і інші експерти.

Мабуть, єдиний енергомашинобудівний актив групи, що виглядає не дуже бадьоро на тлі світової кризи, — це харківський “Турбоатом”. Між співвласниками підприємства півтора року триває конфлікт за управління ним. В “Энергостандарту” менше 15% акцій підприємства, а контрольний пакет належить державі й управляється ФДМ.

Зате в найближчі два роки майже нема чого побоюватися електроенергетичному напрямку “Енергостандарта”. “Уже очевидно, що загальний спад в економіці погіршить розрахунки за електроенергію як з боку промисловості, так і з боку населення. Але, незважаючи на це, компанії енергетичного сектора зможуть зберегти темпи зростання валового доходу завдяки збільшенню тарифів на електроенергію, що 2009 року може досягти 35%”, — відзначив Белінський.

До того ж, НАК “Енергетична Компанія України” запропонувала ряд антикризових заходів для підтримки енергетичного сектора. За словами експертів, для обленерго це означатиме скасування штрафних санкцій у випадку відсутності 100-процентних розрахунків за електроенергію.

До того ж, додав Белінський, якщо енергетикам вдасться домогтися права відключати за борги компанії ЖКГ, вплив кризи на фінансове становище обленерго може бути істотно скорочено.

Зношування потужностей, що генерують, таке, що держава не зможе допустити нагромадження неплатежів за електроенергію і повинна стати ситуативним союзником енергетиків. Крім “Енергостандарту”, з великих ФПГ цими перевагами зможуть скористатися також СКМ і “Приват”.

Прес-секретар групи Андрій Бобровицкий навів математичну викладку майбутнього групи: інвестиційні потреби світової електроенергетики до 2030 року можуть досягти 350 мільярдів доларів щорічно.

“Незважаючи на кризу, світове енергомашинобудування в найближчі 15-20 років буде зростати. Причому найбільш інтенсивно споживатися його продукція буде в країнах, що розвиваються, та на які приходиться більше половини інвестицій в електроенергетику. Уже до 2020 року на частку Китаю й Індії буде приходитися 33% приросту світового енергоспоживання. Китай, Індія й Бразилія мають гостру потребу в нових потужностях і будуть форсувати будівництво нових електростанцій”, — підкреслив він.

За словами прес-секретаря, “Енергостандарт” також розраховує на українську інвестиційну програму: більше 80% теплової генерації (порядку 35% потужностей) потребує модернизації.

Бобровицький уточнив, що жодне з підприємств “Енергетичного Стандарту” не просило допомоги в держави у період кризи. “Підприємства групи, зокрема, “Запоріжтрансформатор”, завантажені замовленнями до 2011 року, а деякі — до 2014-го.

В Росії є три аналогічних підприємства, і всі вони разом виробляють половину того, що виробляє один “Запоріжтрансформатор”, — відзначив він.

P.S. У другій частині матеріалу “Економічна Правда” проаналізує як ідуть справи у наступних фінансово-промислових групах: “Фінанси й Кредит”, DCH (колишній “Укрсиб”, або Група Олександра Ярославського), “Укрпідшипник” (Група братів Клюєвых), DF Group (Група Дмитра Фірташа), “Смарт-Груп” (Група Вадима Новинського), “Донецьксталь” (колишня група “Енерго”, або Група Віктора Нусенкіса), ММК ім. Ілліча (Група Володимира Бойка).