Хабарі ростуть разом з інфляцією

Минулого року середній розмір “калиму” чиновника складав трохи більше 3 тис. дол. Упродовж перших п’яти місяців цього року він виріс до 6 тисяч “зелених”. А лише за останній місяць досяг 14 тисяч умовних одиниць.

Лише за один місяць українські чиновники отримали вдвічі більше хабарів, ніж за попередні п'ять. У січні-травні 2008 загальна сума отриманих хабарів склала 18 мільйонів гривень. Минув тільки місяць, і Державна служба боротьби з економічною злочинністю оголосила нову цифру — 56,3 мільйони гривень. При цьому вдвічі, порівняно з минулим роком, збільшилась кількість злочинів із сумою хабара понад 10 тисяч гривень, і втричі — із сумою понад 30 тисяч гривень.

Цифри у статистичних звітах МВС та СБУ багато в чому завдячують посиленій увазі правоохоронців до цієї теми. Адже сьогодні корупція офіційно визнана загрозою національній безпеці, а силові структури розпочали справжнє полювання на хабарників. Та важливішими є інші причини: економічні, правові та соціальні.

“Хабарництво — це податок. Додатковий податок на всі економічні дії”, — таке визначення дав президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер. Не погодитись з ним важко. І в СБУ, і в МВС визнають, що розміри хабарів ростуть пропорційно подорожчанню землі та нерухомості.

Це й не дивно: “винагороди” за виділення землі або її оренду складають 60 відсотків усіх випадків хабарництва. Решта — здирництво в навчальних та медичних закладах, а також у дозвільній системі.

За такого підходу, коли хабар розглядається як суто економічна категорія, не дивно, що чиновницькі “тарифи” зростають зі збільшенням інфляції та зниженням курсу долара.

З іншого боку, для хабарів існує сприятливе правове поле. “Україна належить до трансформаційних економік, де така тенденція, на жаль, є поширеною й типовою. На тлі зрощення влади й бізнесу, незахищеності інституту власності, а також слабкості механізму імплементації законодавчого поля”, — говорить експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Катерина Пількевич.

Ми маємо досить непогані законодавчі норми, проте вони не виконуються. І посадовець, який бере хабарі, досить впевнений у своєму майбутньому: навіть якщо його спіймають, покарання можна, або зовсім уникнути, або звести до мінімуму.

За словами голови ДДСБЕЗ Леоніда Скалозуба, більшість чиновників, яких спіймали на отриманні хабара, згодом повертаються на посади. І їм ніщо не заважає поквитатися із заявниками та знову вимагати хабарі. Тобто суди, як правило, накладають на корупціонерів дуже незначні стягнення в порівнянні з тими збитками, які вони спричиняють.

Та все ж головною причиною як зростання хабарів, так і поширеності корупції є мовчазна згода на існування цього явища в суспільстві. Так, згідно загальнонаціонального дослідження стану корупції в Україні, що було проведене минулого року за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), в корупційні дії втягуються 67 відсотків українців, які мають справу з посадовцями.

В той же час, за словами Леоніда Скалозуба, лише 5-6 відсотків справ про хабарництво розкриваються за заявами тих, від кого вимагають хабарі. Інші мовчать. Для багатьох наших співвітчизників хабар є єдиною можливістю вирішити питання на свою користь. А отже корупція здебільшого сприймається як прийнятний гріх.

Але незабаром ситуація може змінитися. Експерти прогнозують подальше зростання сум хабарів, але зменшення масштабів корупції. І не завдяки діяльності правоохоронців, а з наближенням України до західних стандартів життя та поліпшенням добробуту населення.

“Масова корупція характерна лише для бідного суспільства, а по мірі того, як ми перестаємо бути бідними, залишається тільки віп-корупція. Так би мовити, корупція вищих поверхів влади”, — вважає Олександр Пасхавер.

Сер гій ПОПОВ