“Не винувата я! Він першим почав”

Але при цьому в усіх негараздах вважає винними соратників.

Коли в людини наступного дня літак, а валізи не зібрано, нагальні проблеми не вирішено, із колегами та керівництвом ні про що чітко не домовлено, така людина переважно дуже нервується. Вчора Юлія Тимошенко також готувалася до поїздки, причому це був не виїзд на відпочинок чи відвідини милих родичів, а початок перемовин у Москві про постачання газу. Юлія Володимирівна рекодно запізнилася на засідання Кабміну, пробула в залі якихось півгодини, але на зустріч із журналістами таки прийшла.

Головними порушниками спокою вчора, як і належить, стали міністри—“нашоукраїнці”. Хоча крісло першого віце—прем’єра Івана Васюника, який зазвичай озвучує ноти протесту своєї партії, залишилося порожнім (заступник Тимошенко супроводжував шведського короля), але його справа не вмерла.

Внутрішня розвідка, очевидно, доповіла Юлії Володи­мирівні про планований демарш, тому вона зробила все, аби не повторилася минула середа, коли пан Васюник критикував шефа просто на своєму робочому місці. Закінчивши вступне слово і протокольно подякувавши пресі, що зазвичай перекладається як прохання вийти за двері, Прем’єрка вирішила назвати речі своїми іменами: “Я прошу перейти в сусідній зал. Я прошу швидше!”. Охорона миттєво почала виштовхувати медійників, утворилася “куча мала”, а мікрофони, кабелі та штативи деякі повільні телевізійники отримували вже поза межами залу з рук працівників Кабміну.

Міністр юстиції Микола Оніщук не сказав нічого нового, тільки ще раз нагадав, якими вимогами “НУНС” не поступатиметься БЮТ у перемовинах про новий формат коаліції: засудження російської агресії щодо Грузії, жодних поступок Чорноморському флоту, негайне скасування п’яти законів, ухвалених за сприяння Партії регіонів і — жодних дострокових президентських виборів! “Юридично вона (позиція БЮТ про одночасні дострокові парламентські і президентські вибори) не коректна, а політично — не прийнятна”, — каже представник “Нашої України”.

Уже за годину на своїй прес—конференції, Юлія Тимошенко відповіла міністрові рішучим “Так”. Леді Ю, за її словами, прийняла ультиматум “НУНС”. Не погодилася з ним, а просто прийняла разом з іншим “викручуванням рук”. І все задля того, аби не допустити країну до дострокових виборів. Щоправда, спрогнозувала Прем’єрка, після задоволення цих вимог “Наша Україна” може піти далі й висувати нові ультиматуми, аж до “монголо—татарського ярма”.

Дражливу тему ціни на газ керівник Кабміну коментувала мало. Підвищення, мовляв, буде, але не шокове. Чи може бути 400 доларів за тисячу кубів? “Я всіма силами не допущу такої ціни”, — відповіла Тимошенко, не назвавши, втім, цих сил. Проте одразу ж заперечила, що це можуть бути поступки в національних інтересах чи мовних проблемах. Попри це, інтересами української мови нехтував... Президент, коли був ще кандидатом на цю посаду й готував проекти своїх перший указів. І в газових негараздах з росіянами, як вважає очільник уряду, винна команда глави держави.

Принагідно Юлія Володимирівна зробила закид у бік вулиці Банкової, натякнувши, що українські танки та інша зброя, яку захопили сомалійські пірати, і справді могла йти на експорт незаконно. “Вся торгівля зброєю перебуває під безпосереднім контролем Президента та РНБО. Ми, безумовно, скеруємо туди КРУ, аби все з’ясувати. Але я не виключаю, що глава держави і Рада Нацбезпеки просто не допустять контролюючі структури уряду”, — заявила Прем’єрка. Тим самим пані Юлія фактично заперечила свої слова про готовність іти на поступки та відмовитися від взаємних звинувачень.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ