Третій штурм

Постраждали українські адмірал та офіцери, а пам’яті автора цих рядків такого приниження, як у переддень свого 16—річчя, вітчизняні Військово—Морські сили ще не зазнавали. Мало того, що матросам та офіцерам кидали у вічі вербальні образи на кшталт “окупанти”, “зрадники”, “ганьба, солдати НАТО” та численні матюки, на які так багатий “вєлікій і могучій”. Для більшого ефекту їм іще й жбурляли в обличчя... кухонну сіль. Так активісти “Руського блоку” намагалися прорвати оточення навколо Графської пристані.

Більше того, все ті ж біснуваті учасники штурму з числа депутатів і “руськоблочників” без вагань підняли руку на людей при виконанні — начальника Севастопольського гарнізону й водночас першого заступника командувача ВМС України віце—адмірала Віктора Максимова та офіцера регіонального відділу ВСП (Військової служби правопорядку) капітана Ігоря Шуляра. За інформацією з деяких джерел, коли писалися ці рядки, адмірал перебував на амбулаторному лікуванні — його під час суботнього “російського штурму” вдарили важким предметом в живіт. Шуляр отримав травму обличчя. Ще чотирьох вищих та старших офіцерів нападники просто облили блакитною фарбою.

А постраждали адмірал із офіцерами тільки через те, що разом зі своїми підлеглими грудьми стали на захист пам’ятної дошки, встановленої того дня на підпірній стінці Графської пристані з нагоди 90—річчя підняття на кораблях Чорноморського флоту синьо—жовтих стягів. Нагадаємо, цей меморіальний знак на виконання президентського указу мали встановити ще наприкінці квітня. Потім, після узгоджень з адміністрацією, міськрадою, Держслужбою з питань національної культурної спадщини, захід перенесли спочатку на травень, згодом — на 5 липня.

Дошку виготовили у Керчі з чавуну і мармуру на кошти спонсорів — 87 тисяч гривень. У суботу зранку її без проблем встановили у визначеному місці, до речі, поруч iз “сусідкою” — знаком “В память соотєчєствєннікам, винуждєним покінуть родіну в ноябрє 1920 года”. Але про це довідались депути: міськради — Меркулов та Ленінської райради — Заруднєв та активісти “Руського блоку” Тюнін і Беблєв. Примчали й разом із “групою підтримки” намагалися зірвати морякам урочистий захід.

Лише з третьої спроби, вже по обіді, назбиравши близько семи сотень активних “багнетів”, “руськіє” все ж розібрали металеве загородження, а потім відтіснили лави військовослужбовців ВСП і моряків, яких налічувалось не більше ста. Саме тоді нападники пустили в хід — а точніше, в обличчя — оборонців сіль. За інцидентом мовчки спостерігали міліціонери, хоча напередодні командування флоту просило їхнє керівництво, а також місцеву СБУ забезпечити під час запланованої церемонії громадський порядок.

Отримавши перемогу над “супротивником”, “штурмовики” спочатку збили нещасну дошку і розтрощили молотками та металевим риштуванням, а потім кинули у море біля берега. Але цього “руськоблочникам” здалося мало: фрагменти дошки підняли на катер, відігнали у море десь на двісті метрів і викинули за борт на глибину. Схоже вже на клініку, а не просто на печерне варварство. У пориві натхнення активісти також зірвали з фронтону пристані банер “Вітаємо з 16—ю річницею Військово—Морських Сил ЗС України”, з дикими вигуками “ура!” пошматували його і затоптали.

Нині, як розповів начальник Кримського територіального управління ВСП генерал—майор Віктор Шевченко (він у результаті того інциденту теж постраждав), орган дізнання проводить необхідну перевірку, бо серед військовослужбовців іще є потерпілі. За результатами перевірки будуть підготовлені документи для реагування міліції. “Такого тваринного ставлення дорослих людей до військовослужбовців ще не було за історію флоту, — зізнався “УМ” генерал Шевченко. — Утім представники “Руського блоку” цим показали рівень своєї культури”.

А тим часом...

Господарський суд Севастополя задовольнив позов міської держадміністрації, яким та просила визнати протиправним встановлення у сквері біля Будинку офіцерів флоту по вулиці Леніна пам’ятника імператриці Катерині II. Таким чином, українська Феміда скасувала відповідне рішення про пам’ятник російській цариці, яке прийняли депутати міськради. Втім, як повідомив журналістам суддя Віктор Алсуфьєв, ситуація довкола пам’ятника є свого роду провокацією, оскільки “достатньо було внести зміни у рішення сесії міськради, і стояв би пам’ятник, і не було б жодних проблем”.

Василь САДОВСЬКИЙ