Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Що СОТ прийдешній нам готує?

[11:16 06 февраля 2008 года ] [ Україна молода, №24, 6 лютого 2008 ]

Економіка України не зазнає шоку від вступу до Світової організації торгівлі: споживачі виграють, доля потужних експортерів — у їхніх руках, а галузі, які підтримувала держава, мусять вчитися працювати на ринку.

До Верховної Ради йде черговий фоліант обсягом понад півтори тисячі сторінок — саме так виглядає угода нашої країни зі Світовою організацією торгівлі (протокол про вступ було підписано вчора в Женеві за участю Президента Ющенка). Дві третини сторінок — це зобов’язання нашої країни перед СОТ, решта — правила організації, які погоджується виконувати Україна. Депутати мають півроку, аби уважно прочитати товстий том та остаточно вирішити, підходять нам такі умови чи не дуже. Поки народні обранці готуються розглядати документи, “УМ” вирішила відповісти на деякі питання.  
Колись ми дізнаємося, що підписали

Власне, нас могли прийняти ще до кінця минулого року. Але Європа висунула додаткові умови, насамперед про експортне мито, і Україна почала завзято торгуватися. Що, враховуючи міжнародний досвід, є цілком правильним рішенням: країни, які наполегливо відстоювали національні інтереси, “вибивали” пільги, продовжували для себе перехідний період перед запровадженням невигідних законів, у результаті виграли найбільше. Ті ж держави, які задля великої мети погоджувалися на будь—які умови (яскравий приклад — Киргизстан, що першим серед пострадянських республік увійшов до СОТ), у результаті програвали.

Незважаючи на те, що практично всі останні уряди одностайно твердили: “Вступ до СОТ — наша стратегічна мета!”, депутатам доведеться багато попрацювати. На нинішній день вичерпної інформації на тему “Що ж саме ми підписали у Брюсселі?” немає. Адже всі застереження на полях двосторонніх угод із країнами—членами є конфіденційними. А чорт, як кажуть, часто ховається у дрібницях.

За офіційною інформацією Міністерства економіки, вже після вступу Україна мусить ухвалити цілих одинадцять законів і нормативних документів. Ідеться, насамперед, про експорт соняшнику, чорних і кольорових металів, шкірсировини й худоби. Саме ці пункти стали каменем спотикання у розмові з євросоюзівськими чиновниками наприкінці грудня минулого року. Та наша делегація зуміла домовитися про перехідний період, який діятиме від двох до п’яти років.
Металурги, звичайно, — наша надія, але...

За словами фахівців, керівника Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігоря Бураковського й експерта Вероніки Мовчан, економіка України від вступу до СОТ загалом виграє. Найбільшу можливість для розвитку отримають металургія та хімічна промисловість: зростання випуску продукції у цих галузях може становити двадцять (!) відсотків. Логіка тут зрозуміла — вітчизняне “залізо” та хімічна продукція користуються попитом за кордоном, а вітчизняні виробники, особливо сталевари, успішно конкурують із західними промисловцями, продаючи свій товар значно дешевше. Світові компанії воюють із нашими доволі жорстко — переважно ініціюючи антидемпінгові переслідування, які мають на меті закрити українцям вихід на ринок. Кількість таких справ, якими постійно займаються закордонні суди, зазвичай вимірюється десятками. Тож металурги сподіваються, що СОТ покладе край цьому безміру. Втім, на думку експертів, вони занадто великі оптимісти: антидемпінгові розслідування зі вступом України до СОТ не зникнуть як явище, але “підслідним” з’явиться додаткова можливість подавати апеляції та, можливо, вигравати деякі справи.

Інші експерти оцінюють вітчизняний хімічно—металургійний потенціал значно скептичніше. Мовляв, СОТ добряче допомогла б цим галузям 5—7 років тому. Нині ж ринкова кон’юнктура доволі несприятлива: світові ціни на метал поки що не зростають, а масований вихід на ринок китайських металургів може призвести тільки до зворотного процесу. Українські заводи вже давно не модернізували, енергоносії дорожчають постійно — це значить, що конкурувати з грандами нам стає все важче. І нарешті, остання новина — металурги заявляють, що зіткнулися із нестачею сировини: коксоване вугілля, яким славився Донбас, тепер доводиться закуповувати за кордоном. Найбільша проблема хімічних заводів — подорожчання російського газу, адже енергоносії найбільше впливають на ціну продукції. Сподіватися нині, що ситуація з газом зміниться на краще, було б досить наївно.
Під землею — суцільний морок

Суміжна з металургійною галузь — вугільна — від вступу до СОТ може суттєво постраждати. Вільний доступ закордонних компаній на український вугільний ринок може означати колапс великої кількості вітчизняних вугільних шахт — насамперед, державних, які не можуть, не вміють і не звикли конкурувати. Певним захистом “вугільних флагманів” можуть бути хіба що довгострокові угоди з партнерами про постачання сировини, але це надто вже ненадійний та недовготривалий бар’єр.

Приватні шахти, які досягли відповідного рівня рентабельності, теоретично, могли б навіть експортувати своє “чорне золото”. Втім українське вугілля переважно неякісне, з домішками. У такій ситуації за кордон поїде тільки найкраща сировина, а вітчизняним споживачам залишиться сміття. Або імпорт. В обох випадках удар по галузі доволі відчутний.

Третя проблема шахтарів — перевезення. Уряд стимулює експорт коксу тридцятивідсотковою знижкою на перевезення залізничним транспортом. СОТ може заявити, що така допомога називається “експортна субсидія”, і ліквідувати її компенсаційними доплатами.
Село неначе погоріло

Серед проблемних галузей — харчова, деревообробна та целюлозно—паперова промисловість, рибне господарство. Саме у цих напрямках вітчизняний виробник уже давно поступається позиціями імпортерам. І якщо ринок відкриють — відповідно до СОТівських угод, — нашим треба буде докласти титанічних зусиль, аби вижити. Та чи не найбільше питань викликає ситуація у сільському господарстві та агропромисловому комплексі: будь—яка криза тут може викликати серйозні соціальні наслідки у традиційно аграрній Україні. Тим паче що майже третина підприємств АПК збиткові вже нині.

На думку міністра аграрної політики України Юрія Мельника, насамперед можуть постраждати цукрова і молочна галузі, а також виробництво овочів: дрібним виробникам буде важко досягти потрібних стандартів якості для експорту продукції. “На сьогоднішній день українська молочна галузь не готова до роботи в СОТ”, — вважає президент Спілки молочних підприємств України Лідія Карпенко. За її словами, в Україні низька якість молока, майже всі вимоги до молочної продукції поступаються міжнародним, тому говорити про вихід на західний ринок, м’яко кажучи, передчасно.

Закриття принаймні двадцяти цукрових заводів прогнозує генеральний директор асоціації “Укрцукор” Микола Ярчук. “Цукрова галузь існує тільки завдяки державному регулюванню, яке ми маємо сьогодні”, — переконує Андрій Ярмак, керівник проекту “Агроогляд: овочі та фрукти”. Для селян вирощувати цукровий буряк не так уже й вигідно — значно більший прибуток дають олійні, зернові культури чи плодоовочева продукція. Крім того, цукровий буряк — одна із найбільш енергомістких культур. Прихована СОТівська пастка для буряківників — навіть найефективніші господарства не можуть перемогти в “економічній битві” із дешевою цукровою тростиною. Якщо тростину ввозитимуть до України без обмежень, цукрозаводи проіснують недовго.

“Щоб забезпечити країну цукром, достатньо чотирьох—п’яти потужних сучасних підприємств. А решта цукрових заводів заробила б значно більше грошей, якби влаштовувала екскурсії. Адже це одні із найстаріших підприємств у світі. Зараз вони працюють декілька місяців на рік, а це не робота для людей і не прибуток для власників”, — переконаний експерт.

Цікавий нюанс: у 1,4 мільярда гривень оцінив збитки аграріїв заступник міністра АПК Юрій Лузан у випадку, коли Верховна Рада ухвалить зміни у нарахуванні податку на додану вартість — у зв’язку зі вступом до СОТ. “Україна взяла зобов’язання перед СОТ привести у відповідність оподаткування. Але введення двадцятивідсоткового податку спричинить втрати для аграріїв”, — відзначив Юрій Лузан. За його словами, цей законопроект може набути чинності з 1 квітня. “У цьому випадку втрати аграріїв компенсуватимуть за рахунок дотацій із загальнодержавного бюджету. Незалежні експерти вважають, що при використанні дотацій виробникам м’яса та молока буде багато “кривих” схем, таких як несвоєчасна оплата населенню”, — сказав заступник міністра.

Ложкою меду в бочці дьогтю можуть бути експортні перспективи українських аграріїв. Такої ж думки дотримується міністр Юрій Мельник. “Вступ до СОТ — це великий шанс для країни заробляти на світових ринках, де по деяких позиціях утворився дефіцит”, — зауважив він. Йдеться насамперед про експорт зернових (щоправда, через недостатній врожай минулого року продаж їх за кордон обмежив ще уряд Віктора Януковича), олійних та енергетичних культур. Експерти заявляють, що нині селяни зможуть заробити на цьому на 5—15 відсотків більше, ніж торік. Головне тепер — аби вродило.

У харчовій промисловості позитивними фінансовими результатами не можуть похвалитися сорок відсотків підприємств. Якщо на ринку з’явиться більше дешевої імпортної продукції, українські харчовики будуть змушені і далі знижувати рентабельність, а також запроваджувати нові стандарти. Іншими словами, після вступу до СОТ — це потенційні банкрути.
Шок ми прожили — і не помітили

Натомість виграють пересічні українські споживачі, які зможуть придбати дешеві імпортні товари — відкритий ринок цьому сприятиме. З’являться передумови, аби українці змогли користати із доступних послуг: дешевих авіаквитків (із Варшави до Лондона можна долетіти за 20 англійських фунтів — 200 гривень. Україна, попри візовий режим, є перспективним ринком для бюджетних перевізників), доступних банківських кредитів (великі західні банки, що захочуть завоювати наш ринок, матимуть фінансову змогу демпінгувати), вигідних страхових полісів від солідних гравців європейського ринку (бум укрупнень страхових компаній кінця минулого року свідчить, що ринок готується протистояти “вторгненню”). Якщо у нас запровадять ринок землі, в Україну можуть прийти європейські будівельні компанії, які зводитимуть квадратні метри значно дешевше.

“Я хочу зазначити, що все, що повинно було відбутись у зв’язку зі вступом України до СОТ, уже відбулось. Конкуренція посилиться, і вона ж прирівняє ціни української продукції до світових”, — відзначає Наталія Ясько, директор Українського центру міжнародної інтеграції . Там, де наші ціни трохи вищі, наприклад, внутрішні ціни на цукор, то вони знизяться. А там, де нижчі за світові, зростуть. Тож відкрита економіка приведе до того, що вона сама відрегулює ці ціни. Шоку не буде. “Країни—члени світової організації є і бідніші, ніж Україна. І там усе вирішує власник, а не держава. Хоче — засіває поля, хоче — не засіває. Звичайно, держава повинна створювати усі можливості для людей, які живуть на селі, створювати їм нормальні умови для бізнесу”, — відзначила експерт.

Соломія СКОРИК

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.