Газпром рятує свою “дочку”?

Що це означає? Чи учасники переговорів можуть повернутися до відкинутих раніше президентських домовленостей, чи російська сторона просто тисне на українську, лобіюючи інтереси дочірньої структури “Газпрому”?

Останні події в українсько-російських газових відносинах відзначилися поступкою “Нафтогазу” на користь російської сторони. На українському ринку, всупереч чисельним заявам та зусиллям прем'єра Тимошенко, залишається, принаймні цього року, посередник-імпортер середньоазіатського газу “РосУкрЕнерго” (РУЕ).

Про це нещодавно повідомив перший заступник президентського секретаріату Олександр Шлапак. Він першим сказав, що “Нафтогаз” уклав договір щодо постачання середньоазіатського газу до кінця поточного року саме з РУЕ. І прес-служба НАК “Нафтогазу”, і прем'єр-міністр Юлія Тимошенко згодом підтвердили цю новину. Проте глава уряду підкреслила, що РУЕ не буде заходити в Україну, а передаватиме газ НАКу ще на російській території.

Як відомо, в урядовому рішенні від 19 березня, що містить зауваження стосовно рамкової угоди від 12 березня між “Нафтогазом” і “Газпромом” “Про розвиток відносин у газовій сфері”, за словами прем'єра, було зазначено, що для набуття документом чинності український уряд вимагає вписати у нього чітке визначення: у кого саме “Нафтогаз” купуватиме паливо на російсько-українському кордоні.

Разом з тим, напередодні появи цього рішення Юлія Тимошенко заявляла, що за великим рахунком Україні байдуже, хто саме буде імпортувати газ до кордону, проте вона все ж надавала перевагу прямим контрактам з “Газпромекспортом”.

Поки що ні з боку уряду, ні з боку самого “Нафтогазу” немає жодних більш-менш чітких офіційних коментарів (окрім заяви Шлапака про контракт НАКу з РУЕ) щодо результатів російсько-українських переговорів, що останнім часом проходять то в Москві, то в Києві.

Деякі експерти вказують на закономірність того, що цього року не відбулося зміни імпортера в Україну середньоазіатського газу.

“Відмова від послуг РУЕ потребує часу, адже у цієї компанії є діючі контракти з “Газпромекспортом”, який закуповує середньоазіатський газ для постачання в Україну, — нагадує аналітик компанії Concorde Capital Володимир Нестеренко. — Аби РУЕ вийшло зі схеми, треба закрити ці контракти, провести остаточні взаєморозрахунки, визначити нового постачальника, укласти з ним відповідні угоди тощо. Цей процес може тривати більше півроку”.

Те, що росіяни не збираються прибирати із схеми постачання газу в Україну РУЕ, підтверджував ще в середині лютого теперішній обраний новий президент РФ Дмітрій Мєдвєдєв. Він наголошував на тому, що про усунення посередника у схемі постачання середньоазіатського газу до України навіть не може йтися, підтверджуючи таким чином дійсність контрактів РУЕ на купівлю великих обсягів туркменського газу, що мають діяти до 2028 року.

За тодішніми словами Мєдвєдєва, про прямі постачання в Україну від “Газпрому” може йтися лише у випадку, коли їх предметом буде виключно російський газ.

Між тим, президенти Ющенко і Путін домовлялися у лютому про зовсім іншу схему, яка передбачала створення (на паритетних засадах між “Газпромом” і “Нафтогазом”) двох СП — для постачання газу до кордону (СП-1) і для його поставок кінцевим споживачам (СП-2). Але росіяни так і не дозволили Україні мати хоч якийсь вплив на імпортера середньоазіатського газу. Втім, “президентську схему” поламали за участі українського уряду, який підписав угоду від 12 березня.

На думку спостерігачів, підсилити свій вплив саме на імпорт газу Україна має, наприклад, у випадку, якщо РУЕ замінять на російсько-українське СП. Проте в такому випадку все буде залежати від того, який вплив у цьому підприємстві буде мати саме українська сторона.

“В ідеалі, Україна має забезпечити не менш, ніж 50% присутність свого державного інтересу в новому СП (що може стати альтернативою РУЕ ), а СП повинно підписати довгострокові контракти з середньоазіатськими постачальниками (а не з “Газпромекспортом”)”, — вважає Нестеренко.

На думку експерта, такий крок міг би також стримати проникнення “Газпрому” на український ринок. Це питання набуло особливої актуальності після того, як стало відомо про реєстрацію в Україні газпромівської “дочки” “Газпромзбут-Україна”. Їй, відповідно до рамкової угоди від 12 березня, “Нафтогаз” має 2008 року (і надалі — щорічно) продавати “не менше” 7,5 млрд. куб. м середньоазіатського газу для продажу українським промисловцям. Це близько 10% внутрішнього ринку. Втім, днями дочірня структура “Нафтогазу”, “Газ України” повідомила про укладання договорів про поставки газу з 90 найбільшими промисловими споживачами: схоже, у “Газпромівської” структури перехопили ініціативу, і найпривабливіші клієнти їй не дістануться...

Минулого тижня процес реєстрації цього підприємства підтвердила Юлія Тимошенко, яка зазначила, що на переговорах між “Нафтогазом” і “Газпромом” досягнуто домовленості щодо прийняття “Газпромом” зауважень українського уряду стосовно умов роботи в Україні “Газпромзбуту-Україна”.

Йшлося про те, що із рамкової угоди від 12 березня буде виключено формулювання “не менше”, аби зафіксувати квоту “Газпромзбуту” на рівні 7,5 млрд. куб. м, а також пункту про те, що “Нафтогаз” має укладати угоди з “дочкою” щорічно. Український уряд спробував обмежити термін дії домовленостей поточним роком.

Водночас, як повідомило ЕП поінформоване джерело, в останні дні російсько-українських газових переговорів обговорювалося питання про скасування п.10 угоди від 12 березня, в якому йдеться про те, що цей документ набирає чинності виключно після схвалення українським урядом.

“Було підготовлено проект додатку (до угоди від 12 березня), в якому йдеться про те, що на угоду від 12 березня не поширюється дія постанов українського уряду, зокрема постанови від 19 березня, яка фактично не дозволяє роботу дочірнього підприємства “Газпрому” на тих умовах, що зазначені в рамковій угоді (стосовно формулювання “не менше” та довгострокових контрактів)”, — повідомило джерело.

Офіційно підтвердити чи спростувати факт існування такого документу поки що не вдалося: чиновники просять про паузу для з'ясування ситуації.

У той же час прес-секретар НАК “Нафтогаз України” Валентин Землянський повідомив, що наразі немає ніяких офіційних повідомлень відносно перебігу газових переговорів. Зокрема, стосовно існування зазначеного додатку до угоди від 12 березня він також не зміг надати ніяких коментарів.

Антоніна БАЖАН