Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Теорія переділу

[09:53 13 октября 2008 года ] [ Економічна правда, 10 жовтня 2008 ]

За рік-два світова власність буде радикально перерозподілена, але головні її хазяї залишаться.

Три сценарії кризи

Є три сценарії походження світової фінансової кризи. Перший — теорія хаосу. Мов, “якось усе так збіглося”. Просто жила-була світова економіка, а потім раптом почалися проблеми з другосортною іпотекою. Вони і потягли за собою весь світ.

Другий сценарій — свідома змова. Є якісь злі, але геніальні розуми. Вони спланували, а тепер реалізують глобальний план з обвалу світової економіки. У цієї версії єдина проблема: у світі немає сили, що була б на таке здатна.

Третій сценарій — щось середнє. Ця версія не має протиріччя всередині. Мовляв, існують якісь закони, які неможливо змінити. Зокрема, теорія економічних циклів. Закони говорять, що в 2008-2009 роках у світі в будь-якому випадку повинна була початися криза.

І є люди, що добре знають закони — такі собі юристи від економіки. Вони отримали чудовий шанс передбачити кризу, вивести свої активи з-під удару і витягти з цього максимальну користь. І зараз вони діють за своїм планом. Різниця в тому, що увесь світ хапає ротом повітря, а ці люди чітко розуміють, що відбувається. І готуються...

Теорія переділу

Трохи високої теорії. Мій друг Аліф — чудовий математик. Він оцінив те, що відбувається у світовій економіці, і написав:

“У фізиці є закони збереження енергії, речовини, імпульсу. Якщо десь убуває, то, виходить, десь стільки ж прибуває. Якщо економіка в цілому падає, виходить, хтось локально піднімається. Думка про те, що зараз погано усім — це частина “гри”. Ти катався в дитинстві на качелях “човник”? Там головне — вибрати правильно момент, коли треба присісти. Якщо бачити напрямок і швидкість процесів, можна обчислити момент, коли даний маятник досягне крайньої точки”, — розповів Аліф.

Він уявляє собі те, що відбувається, як відновлення фасаду. “Тепер долар будуть “опускати”, тобто, мочити в сортирі. Але ті, хто долар друкував, будуть щось інше друкувати. А що складного? Якщо вони все знають, вони можуть в останній момент переводити активи куди завгодно... Я думаю, що влада зараз не в того, у кого багато грошей — вони ж ці гроші і друкують, скільки потрібно. Тому гроші — це інструмент влади, а не її “гарант”. Атрибути і важелі влади дійсно можуть змінитися, але влада залишиться там, де вона є”, — додав він.

Тепер простими словами. Світова фінансова криза виглядає занадто безглуздо, щоб бути випадковою. Немає жодного з трьох “чистих” перерахованих вище сценаріїв: швидше за все, усі вони відбуваються одночасно.

Однак я упевнений, що навіть якщо криза викликана об'єктивними причинами, то стимулюється вона свідомо. А якщо так, то перше питання — для чого?

Відповідь очевидна, якщо зрозуміти, чим закінчиться криза. Закінчиться вона тотальним здешевленням усіх світових активів — нерухомості, акцій, товарів і, найголовніше, бізнесів. При цьому відімруть усі слабкі, і на кожному окремому ринку залишаться тільки винятково сильні гравці.

Це буде ідеальний момент для покупки нового бізнесу, на додачу до вже існуючих. За невеликі гроші можна буде стати потенційним монополістом. Наступними роками він буде рости випереджальними темпами, і ніхто не зможе йому перешкодити.

Коли закінчиться криза

Відповісти, коли закінчиться криза, виявляється, нескладно. Зараз тільки початок, тому що багато видів бізнесу усе ще відмінно себе почувають. Це лише на цивілізованих ринках велика частина акцій підприємства знаходиться в обігу, а виживання корпорації прямо “зав'язане” на капіталізацію.

Там можна дійсно скуповувати кращі бізнеси у відкриту. Коли у США і Європі пройде могутня хвиля злиттів і поглинань, можна говорити: криза в розвинених країнах мине.

В Україні — інша ситуація. Підприємства відмінно себе почувають, хоча їхні акції обвалилися нижче плінтусу і продовжують дешевшати. Усе тому, що контрольний пакет завжди був у руках хазяїна, і вартість акцій не має особливого значення. Хазяїн оперує дуже реальними показниками — вартість фондів, cash flow, доход і прибуток.

Щоб змусити його продати свій бізнес, потрібно “давити” сильніше. Наприклад, різко обмежити доступність капіталу, звести нанівець кредитування, зменшити попит на продукцію. А це відбудеться лише за певний час. Напевно, не менш як за рік-два.

Якщо це припущення вірне, у нашій країні криза закінчиться тільки тоді, коли скуплять усі кращі компанії світу, а вітчизняні упадуть у ціні нижче плінтуса. Чим це чревате в масштабах економіки, додумайте самі. Неважко згадати такі слова: безробіття, стагнація, убогість, страйки, корупція, злочинність.

Звідкіля гроші

Але ці лиха ніяк не торкнуться нових старих власників світу. Наступне ключове питання — хто ж це все скуповуватиме? Відповідь на нього теж елементарна — той, у кого будуть гроші.

Тут уже можливі два варіанти. Перший — хтось знаючий заздалегідь вивів гроші з обігу і вклав у якісь неризикові інструменти. Простіше кажучи, десь є багато грошей у вигляді наявних або високоліквідних активів.

Я багато разів ставив запитання — хто залишився з грошима, і де знаходяться ці гроші? Експерти ринку уникали відповіді. Підозрюю, що не знали.

Поки що особисто я бачу тільки одне місце скупчення грошей — sovereign funds. Умовно, це той же інвестиційний фонд, але його гроші на 100% державні. Ці гроші вкладаються по всьому світі, переважно в найкращі бізнеси. А частина їх усе ще “висить” у готівці.

Sovereign funds виникли ще в 1950-х, однак з початком цього століття стали з'являтися, як гриби після дощу. Причина появи — держави захотіли інвестувати величезні золотовалютні резерви. Kuwait Investment Authority, Temasek і Korea Investment Corporation дуже добре відомі у світі. Найближчий до нас sovereign fund — Стабілізаційний фонд Росії.

Другий варіант схожий на партію в шахи. Згідно з ним, метою кризи було “спалити” абсолютно всі гроші у світовій економіці. У цьому випадку удар по всій світовій економіці буде швидким і оглушливим. Ніхто не зможе “пересидіти” на своїх запасах.

Де брати гроші в цьому випадку, добре показало прийняття “плану Полсона” у США і дивні дії ФРС в останні місяці. Джерелом коштів буде держава — центральні банки і державні бюджети.

Центральні банки будуть рефінансувати найбільші комерційні банки, і ті стануть за безцінь купувати активи по усьому світі. З держбюджетом трохи складніше. При витраті цих грошей можуть використовуватися компанії-”прокладки”, нібито ретельно відібрані на тендерах. На них будуть перенаправлятися основні фінансові потоки.

Однак більш імовірно, що викуповувати бізнеси будуть якісь державні органи. Тобто, відбудеться банальна націоналізація. І лише за якийсь час величезні держхолдинги можна буде приватизувати. Якщо на те буде воля влади, природно.

Неважко помітити одну спільну рису двох варіантів — неминуче відбудеться щільне зрощування держави і бізнесу. Особливі вигоди буде мати той, хто смикає за ниточки найбільших політиків і має владу призначати президентів, прем'єрів і міністрів.

Хто ці “злі генії”, зрозуміти дуже важко: вони, напевно, є, але ніколи не “світяться”. Можливо, після кризи це будуть ті ж самі люди, тільки значно могутніші і впливовіші.

Як виникла нинішня криза

Якщо це припущення вірне, можна пояснити, як виникла нинішня криза. Швидше за все, є об'єктивна закономірність, відповідно до якої світ періодично міняється. Комусь вона, напевно, відома. Змінити її люди не можуть, але підсилити і злегка спотворити — запросто.

Для цього досить підсилити дію механізмів, що вже існували, і перетворити їх у детонатори.

Наприклад, горезвісне “кредитне плече”. З початку цього століття виросли величезні ланцюжки похідних інструментів, “зав'язаних” один на одному. Під видані кредити випускалися облігації, на них — інші, під них — ф'ючерси й опціони, і так до нескінченності.

Сировинні похідні перепліталися з кредитними, і весь світ перетворився в незрозумілу, часто хаотичну, павутину. Неважко згадати, як 2006 року менеджери світу скаржилися, що вони не можуть керувати величезними структурами в умовах невизначеності, що весь час зростає. Вони приймали інтуїтивні рішення, і одержували слабко передбачувані результати.

Перенесемо це на українську дійсність. Уявіть, п'ять років тому я купив землю, під її заставу взяв кредит і купив нову ділянку. Після цього провернув операцію ще кілька разів. Потім я створив холдинг, провів IPO і залучив стратегічних інвесторів. Ми вклалися в нерухомість і рітейл, а також почали будувати автозавод у Черкасах.

Теоретично, холдинг дуже успішний, і увесь час зростає. Однак усі ці види бізнесу зшиваються дуже ненадійними фінансовими нитками. Мій бізнес сидить “на голці” залученого капіталу. Не дай боже, трапиться збій хоча б в одному сегменті — весь холдинг почне хитатися. Якщо скажете, що це нереально, подивіться на бізнес “XXI Століття” — хай пробачить мене Лев Парцхаладзе.

Світ довго розпухав, і безглуздості на зразок похідних на другосортну іпотеку тільки зростали і ширилися. Інвестиційні банки заробляли величезні гроші, підсаджуючи величезні корпорації на зовнішнє фінансування.

Але прийшов момент, коли система детонаторів спрацювала. Підірвали їх навмисно, чи критична маса безглуздостей виявилася занадто великою — неважливо.

Головною задачею людей, що придумали схему, було утримати фінансову владу світу від рішучих дій на перших етапах кризи. Адже горезвісний “закон епідемії” ніхто не скасував.

Він полягає в тому, що існує якась межа, до якої число захворілих росте на одиниці в день. На цьому етапі епідемію можна придушити дуже легко, і потрібні лише оперативність і твердість. Але одного разу заражених стає, наприклад, п'ятсот. Після цього щодня занедужують тисячі людей. Боротися з епідемією стає вкрай складно.

Так само відбувалося з другосортною іпотекою. Влада, звичайно, говорила про цю проблему. Однак при тому вона ніяк не втручалася в процес. Скоріше навпаки — з усіх сил не давала згаснути інтересу до проблем, що почалися. Тема іпотечної кризи виникла з нічого, і переросла в снігову кулю, яку ми бачимо сьогодні. Світ охопила економічна епідемія.

Що може зробити нацбанк

Припустимо, все дійсно йде до того, що грошей не стане, а корпорації одна за одною почнуть ставати на коліна. Уже зараз можна бачити перші ознаки такої ситуації. Відповідно до закону епідемії, поки що це одиничні випадки: повний обвал фондового ринку, крах “Промінвестбанку”, проблеми в “XXI Столітті”, у металургів, КБ “Надра” та деяких інших банків...

Далі буде набагато гірше — об'єктивно. Виходить, розумно не прямувати в яму за усім світом, а вже зараз робити щось. Що стосується Національного банку, розумно не затискати грошову масу й не обмежувати кредитування, а наповнювати економіку грішми. Звісно, направляючи їх на фінансування бізнесів, а не споживчих витрат.

Єдиний і найдужчий аргумент проти таких дій — це найвище “не можна”. Як тільки Нацбанк спробує проводити таку політику, в Україну злетяться МВФ, Світовий банк, ОЕСР, різного роду комісії та ради.

Ясновельможні розуми планети стануть доводити, що чинити так — означає прирікати економіку на величезні проблеми. Їхньою метою буде довести, що кризу треба пережити, міцніше затягнувши пояси.

Однак вони, напевно, не зможуть відповісти навіть на просте питання: “Чому ФРС можна так робити, а Національному банку — не можна?”. Після невиразного мукання міжнародні експерти знову стануть тикати пальцями в підручники.

Тому замість закінчення я приведу аналогію, яку знайшов співвласник російської “Трійки Діалог” Павло Теплухін:

“Пригадується анекдот про хлопчика, що дивиться в замкову шпаринку, а потім розвертається і говорить: “І ці люди забороняють мені колупатися в носі”. Отож — ці люди рекомендували нам, що робити з нашою економікою. Нехай розберуться зі своєю”.

Сергій ЛЯМЕЦЬ

(економіст)

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.