Хто, з ким і як піде на вибори

Партія регіонів

“Регіонали” йдуть на вибори в тому ж форматі, що й раніше, — партія на чолі з Віктором Януковичем і великою квотою Ріната Ахметова у виборчому списку. Аби посилити вплив у своїй політичній силі, Янукович, на відміну від попередніх років, сам очолив виборчий штаб (учора таке рішення ухвалила політична рада ПР). Його заступниками стали Олександр Єфремов, Борис Колесников та Василь Джарти.

Зміни, власне, у списку будуть, хоча й невеликі. Замість Раїси Богатирьової, котра перейшла в табір Президента, й Тараса Чорновола, який затаврував співпрацю “Регіонів” із Банковою й наговорив на адресу колег багато лайливих слів, у першій п’ятірці очікуються Ганна Герман та екс­глава Мінпаливенерго Юрій Бойко. Після того, як Чорновіл вийшов із партії, до списку його, очевидно, не підпустять і на гарматний постріл, так що пан Тарас ризикує завершити не лише свою парламентську кар’єру, а й перебування у великій політиці взагалі. А от Нестор Шуфрич, швидше за все, залишиться в чолівці ПР, попри його неприкриту симпатію до Юлії Тимошенко.

Удруге в історії “донецькі” і Ко балотуватимуться як опозиція. Чи зменшиться градус антинатівської, проросійської риторики в агітках ПР? Можливо, зовсім не набагато. Партія регіонів вустами Бориса Колесникова озвучила такий рівень апетиту стосовно електорального ужинку: “трошки більше, ніж минулого разу”, тобто не менше як 34%. Очевидно, саме ПР знову набере найбільше голосів, але потребуватиме партнерів для створення коаліції.

Блок Юлії Тимошенко

У БЮТ очікується великий наплив новобранців: чільні тимошенківці публічно пообіцяли взяти у прохідну частину списку всіх “дисидентів” із “НУНС”, які своїми підписами підтримали коаліцію БЮТ і “НУНС” на умовах Юлії Тимошенко. Таких — три десятки осіб. Тобто “старослужащим” БЮТівцям доведеться трохи посунутися.

Без сумніву, головним новачком у першій п’ятірці Блоку Тимошенко буде лідер “Народної самооборони”, міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. На вчорашній пресконференції, яка більше нагадувала рекламний ролик БЮТ, він повідомив про те, що його група увіллється до списку Блоку Тимошенко. Але якщо, скажімо, Тарас Стецьків у своїх останніх виступах так само, як і Луценко, навідліг б’єкритикує Президента, то деякі інші депутати з “НС” — той же Олесь Доній — наразі перебувають у роздумах. Адже демократія і вільна думка в рамках “НУНС” — це одне, а “єдиноначаліє” й синхронні голосування в БЮТ — зовсім інше.

Однак, cхоже, це не коробить рухівців Бориса Тарасюка і В’ячеслава Коваля, “європейця” Катеринчука, “захисника Вітчизни” Кармазіна, християнського демократа Стретовича — всім їм обіцяно місця в списку БЮТ. Причому — “на особистій основі”, тобто навіть без обов’язкового включення їхніх партій до складу блоку. У БЮТ чекають навіть Миколу Мартиненка, голову “Нашої України” в Києві, який днями поставив підпис за коаліцію з Тимошенко, хоча ще не так давно був одним із найзліших ворогів для леді Ю. Авжеж, для людей із грішми й інтересами головне — вчасно зорієнтуватися, змінити орієнтацію, засвідчити свою відданість іншим...

А верхівка списку БЮТ змін не зазнає: Тимошенко, Турчинов, Томенко.

Юлія Тимошенко вперше йтиме на вибори не як опозиція, а як влада, але навряд чи відмовиться від опозиційної обвинувальної риторики, додавши до неї цього разу соціальних гасел на тему “що зроблено і що нам не дають зробити”. Головний месидж до виборців — “Обирайте нас, бо Президент із “Нашою Україною” розвалили демкоаліцію та націлилися в наступній ВР на об’єднання зусиль із “регіоналами”. Ясна річ, із таким слоганом БЮТ не здобуде 50% + 1 голос, про що бравурно оголошують “тимошенківці” зараз.

Блок Віктора Ющенка

Швидше за все, політична сила Президента зватиметься саме так, і, швидше за все, Віктор Ющенко сам очолить список на парламентських виборах. “Не виключено”, — сказав він про це, перебуваючи в Римі, а “УМ” зі своїх джерел відомо й про значно конкретніші наміри глави держави. Для Ющенка це буде гра “вабанк”: якщо очолюваний ним блок набере мало голосів — а для такого проекту буде провалом і 11% (результат “НУНС” у 2007 році), опоненти отримують підстави говорити про суспільну нелегітимність Президента. Адже починав Віктор Ющенко з 52% на виборах­2004...

“Ва­банк” полягає ще й у іншій, більш реальній, загрозі. Річ у тім, що події останнього півріччя в трикутниках ВРСПКМ та ПР“НУ”БЮТ остаточно розмили кольори української політичної палітри. Тепер помаранчева й синя — не протилежні, а цілком змішувані фарби. Для всіх трьох політичних сил знято моральні бар’єри щодо творення коаліції в наступній Верховній Раді — питання лише, кого обере в попутники великий бізнес Партії регіонів і якими будуть домовленості про посаду Прем’єр­міністра. Якщо Блок Ющенка набере менше голосів, ніж БЮТ, а БЮТ при цьому створить коаліцію з “Регіонами” (та, можливо, якоюсь дрібною фракцією на кшталт Литвина чи КПУ), у Верховній Раді постане вже не ситуативна — як 2 вересня, а цілком офіційна конституційна більшість. І вона, долаючи вето й докори совісті, зможе вже точно все поміняти “під себе” — аж до скасування Президента, державної мови тощо. Тобто ризик — великий.

Наразі сторона Ющенка формально не проти коаліції з БЮТ, але за жорсткої умови — без Тимошенко на чолі уряду. Ясна річ, що БЮТ така диспозиція аж ніяк не влаштовує. А от чи пристане на варіант із Прем’єром Єхануровим (чи подібним президентським висуванцем) Рінат Ахметов? Що про це скаже Віктор Янукович, котрий теж має амбіцію повернутися у виконавчу владу особисто? Куди подіне очі В’ячеслав Кириленко, котрий досі твердить про неможливість коаліції з “Регіонами”? І що для Банкової краще — свіжі спогади про норовливу Тимошенко чи трохи задавнені, але не менш болючі думи про порушення Універсалу Януковичем?

Віктор Ющенко отримав привід для розпуску Ради VI скликання після того, як Юля пішла на зближення з “Регіонами”, й використовує весь набір звинувачень із цього приводу. Тож логічно припустити, що в такій системі моральних координат союз Блоку Ющенка з “Регіонами” є неприпустимим. Але слід враховувати, що наша політика після 2004 року пройшла вже два повних цикли “кидків”, зрад та зближень. На черзі — третє, уже зі значно простішими підходами до минулих просторікувань. Цікаво подивитися буде на інше — як наші політики відзначать 22 листопада, день початку такої далекої Помаранчевої революції.

Щодо особистостей, то “УМ” уже писала, що в перших лавах Блоку Ющенка планується присутність Раїси Богатирьової, Арсенія Яценюка (його окремий політичний проект міг би стати добрим помічником президентському, але таку силу за два місяці “розкрутити” нереально”, В’ячеслав Кириленко, Володимир Огризко, Ксенія Ляпіна, Іван Васюник тощо. Із Ющенком, швидше за все, залишиться УНП Юрія Костенка, Влад Каськів та незгодна з Тарасюком частина Народного руху. Наповнити список буде не так і просто, адже, починаючи з 2002 року, Президента з різних причин покинув не один взвод екс­однодумців. Тож Віктор Ющенко шукає нові молоді багнети для списку навіть в Італії (читай матеріал на сторінці “Україна і світ”).

Заявлена мета “нашоукраїнців” — набрати на виборах не менше 20 відсотків, аби не виглядати бідними родичами в усіх варіантах майбутньої коаліції.

Блок Черновецького—Балоги

Ця політична сила, утворена на ресурсах мера Києва та партії “Єдиний центр”, покликана, в разі подолання 3відсоткового бар’єру, скласти компанію Блокові Ющенка. За деякими даними, Віктора Балогу в “нашоукраїнському” списку дуже вже не хотів бачити голова НСНУ В’ячеслав Кириленко. Але причина ймовірного походу Балоги окремою колоною полягає не так у невдоволенні молодих колег, як у логічному розрахунку: Вікторові Івановичу хоч тут краще не притягувати негатив до Віктора Андрійовича. А електоральна база Києва та Закарпаття робить шанси проекту “ЧернЄЦ” не такими вже й нереальними. Принаймні представники Леоніда Черновецького вже бомбардують столичні газети пропозиціями про розміщення платних передвиборчих статей.

КПУ й СПУ

Комуністи й соціалісти на вибори підуть окремо. Лідер СПУ Олександр Мороз дуже прагнув об’єднатися у лівий блок, хай навіть із преференціями для “симоненківців”, але ті тверезо подумали: користі ніякої, а тягар — зайвий. Відтак, швидше за все, КПУ знову пройде до парламенту і, можливо, отримає “золоту акцію” в ключових голосуваннях (а значить — великі грошові надходження). А СПУ, як і ПСПУ Вітренко, буде ще далі засунута на маргінеси нашої багатостраждальної політики.

ВО “Свобода”

Націоналісти Олега Тягнибока в умовах погіршення реноме “помаранчевих” сподіваються нарешті подолати 3відсотковий бар’єр. А що? Було б логічно.

Одним із партнерів Тягнибока наразі називають УНП Костенка, але це означатиме розмивання бренду “Свободи” й потребу розкрутки нової назви з ризиком втратити частину з таким трудом здобутих прихильників.

У парламенті Тягнибок бачить союзниками “ющенківців”.

Блок Литвина

Усе те саме, що й минулого року, плюс Петро Порошенко другим номером у списку. Навряд чи тривале утримання Литвина від вибору на користь влади чи опозиції принесе йому суттєві плоди — повторити хоча б минулорічний подвиг із узяттям трьох відсотків.

Умовний блок Гриценка

Не відомо, чи він узагалі відбудеться, адже ймовірні компаньйони пана Анатолія — Яценюк і Луценко — обрали значно менш ризиковані варіанти участі у виборах. Ексміністр оборони й надалі озвучує незгоду як із Ющенком, так і з Тимошенко, тож узяти участь у цих виборах може хіба що для розминки, аби розігрітися перед наступними кампаніями, в тому числі й президентськими.

Дмитро ЛИХОВІЙ