Рінат Ахметов: “Потрібно визначитися — або “Наша Україна” у владі, або в опозиції”

Коли 3 грудня 2005 року Рінат АХМЕТОВ став кандидатом за списком Партії регіонів, здавалося, що він вирішив змінити свій статус кулуарного гравця і зробив вибір на користь публічної політики.

Це викликало ажіотаж, рівнозначний перемозі “Шахтаря” у єврокубках. Тоді інтрига підсилювалася чутками, що Ахметов може навіть стати кандидатом в прем’єри від Партії регіонів.

Пафос ситуації передався самому Ахметову, який пообіцяв, що не буде нехтувати обов’язками депутата, нікому не передовірятиме свою картку, а сам натискатиме кнопки “за” або “проти” у сесійній залі. “Я буду приходити і голосувати особисто. І всі так повинні робити”, — пообіцяв Ахметов на першій та єдиній прес-конференції у якості депутата.

Але за ці одинадцять місяців очікування на появу “українського Берлусконі” не виправдалися. Ахметов не веде публічної політики, продовжуючи забивати свої голи на кулуарному полі.

Цій діяльності уже багато років. Як зізнався Євген Кушнарьов на чаті в “Українській правді”, ще у 2001 він мав “тривалу і досить гостру суперечку” з Ахметовим стосовно створення Партії регіонів. Кушнарьов тоді додав, що “був здивований глибокими знаннями Ахметова в сфері партійного будівництва”.

Зараз штату західних політконсультантів Ахметова може позаздрити будь-яка партія, донецькому бізнесмену не складно пробитися на зустріч з президентом України, що він і робив у період формування коаліції, а чинний прем’єр неодноразово складав йому компанію в польотах на футбол.

Але Ахметов й досі позбавлений рис класичного політика. І діяльність Ахметова у цій сфері неадекватна заявленому рік тому статусу.

Він не робить публічних заяв, ніхто не знає його думку стосовно головних політичних проблем — бюджету, газу чи СОТ. Він не дає інтерв’ю, ніхто не бачив його дружину і дітей, нікому не відомі його погляди на інтеграцію — з Росією чи НАТО — при тому, що свого часу Ахметов запрошував до себе екс-керівника американського Комітету НАТО Брюса Джексона.

І навіть законопроект, внесений Ахметовим, викликає дуже великі сумніви, що саме він був його автором.

Але головне — Ахметов не виконує свої прямі функції як політик.

Адже за час роботи нового парламенту він побував під куполом лише декілька разів: на першому засіданні Верховної Ради, коли склав присягу, а також у ті дні голосування бюлетенями, де необхідна особиста присутність депутата. Плюс ще пару візитів. І все.

Більше того, Ахметов жодного разу не ходив на поточну сесію парламенту, яка триває уже майже два місяці.

Це відбувається на фоні, коли сайт Верховної Ради повідомляє, що Ахметов був присутній на всіх без виключення пленарних засіданнях, починаючи з 6 липня. Робиться це просто, за старою схемою, якій не одне скликання — картка передається черговому по фракції, який реєструє депутата і голосує за нього.

Тобто за статистикою виходить протилежна картина: ігноруючи засідання парламенту, Ахметов — один з найдисциплінованіших депутатів.

І його картка брала участь у ганебній для антикризової коаліції історії — хтось проголосував від імені Ахметова спочатку за запровадження мораторію на підвищення комунальних послуг, а потім — за його скасуванні.

Інтернет-сторінка парламенту повідомляє, що найбагатша людина України навіть “відвідала” день уряду з питань інвалідів, який мав місце позаминулого вівторка. Звичайно, фізично Ахметова у парламенті тоді не було.

Цікаво, що доля пожартувала над Ахметовим, коли Верховна Рада голосувала за призначення Януковича на посаду прем’єра. Це був один з тих не чисельних днів, коли президент “Шахтаря” прийшов до місця своєї постійної роботи.

Обговорення кандидатури Януковича обіцяло затягнутися, і Ахметов пішов з сесійної зали до кулуарів... дивитися футбол. Телевізор був встановлений у секторі, де розташовані кабінети керівників Верховної Ради.

Але розгляд питання завершився швидше, ніж планувалося. І в момент, коли Янукович отримав вотум довіри від парламенту, Ахметова не було на депутатському місці. А через кілька секунд журналісти бачили українського мільярдера, який вискочив з кулуарів і швидким кроком побіг до дверей, які ведуть в сесійну залу. Він намагався добігти до пульту голосування — але не встиг, табло вже висвітлило перемогу Януковича. І серед депутатів, які підтримали лідера Партії регіонів... значилося прізвище Ахметова.

Щоб зрозуміти аномалію, як так відбувається, що Ахметов до парламенту не ходить, а його картка голосує, “Українська правда” звернулася до його прес—секретаря Олени Довженко.

Її відповідь ясність не внесла: “Навіть якщо іноді Ахметова немає в сесійній залі, він має позицію з основних питань порядку денного засідання. Відповідно до цієї позиції і відбувається голосування народного депутата Ахметова”.

Але Ахметов не тільки не ходить на сесійні засідання. Коли він збирався у депутати, його запитали, в який комітет має намір записатися. “Я буду працювати у комітеті з питань економічної політики”, — сказав Ахметов. І справді вступив до нього.

Однак, як вдалося з'ясувати, за цей час Ахметов жодного разу (!) не був на засіданнях свого комітету.

“У випадку відсутності Ріната Леонідовича, пан Ахметов викладає свою депутатську позицію колегам по комітету”, — сказала його прес—секретар, при чому причини його відсутності окреслила по—наївному мило: “у зв'язку з необхідністю термінової роботи в окрузі або зустрічі з виборцями”.

За п’ять місяців депутатства Ахметов подав один законопроект — “Про внесення змін до деяких законів України (щодо регулювання діяльності банків)”.

Його авторами, крім Ахметова, виступили депутати Воропаєв та Вілкул. Перший працював директором юридичної фірми, яка представляє інтереси Ахметова та його родини, а другий — виходець з ахметовського “Метінвест Холдінгу”.

Найцікавіше ж те, що майже аналогічний за змістом проект закону було подано до парламенту два роки тому. І його автором значився... Національний банк України.

Тому, на думку деяких експертів, насправді головним автором закону Ахметова є НБУ, який зараз втратив право вносити законопроекти і тому скористався депутатською ініціативою.

Коментуючи цей законопроект, Ахметов сказав, що головне його покликання — “це забезпечити прозорість у банківській сфері”. Але насправді документ містить кілька цікавих норм. Одна з них — щоб реєстрацію статутів банків передати від НБУ до місцевих органів влади, зберігши при цьому погодження з Нацбанком.

Відомо, що на рік утворюється лише кілька банків, і реєстрація статутів зовсім не обтяжувала НБУ. Зате після того, як процес опуститься на місцевий рівень, там легше буде організувати процес вимагання грошей з фінансових установ.

Про те, що практика “не підмажеш — не поїдеш” має місце, свідчить одна сумна легенда.

За розповідями чисельних свідків, Нацбанк тривалий час відмовлявся реєструвати збільшення статутного фонду “Альфа-банку”, аж поки керівник російської “Альфи” мільярдер Михайло Фрідман не поскаржився на Стельмаха напряму Ющенку. Сталося це під час святкування дня Львова у вересні. Президент обурився і зателефонував Стельмаху — питання, яке провисало місяцями, було вирішено протягом кількох годин.

Цікаво, що коли на початку року Ахметова запитали, які б закони він вніс у першу чергу, президент “Шахтаря” сказав: “Ті, які забезпечать економічний ріст, зниження податків, підвищення зборів. Також потрібен закон про прозорість Кабінету міністрів. Думаю, що повинна бути ясність у питанні приватизації”.

Закону про особливості банківської діяльності серед його пріоритетів явно не було.

Вперше за декілька місяців Ахметов з'явився на публіці під час зборів президентів футбольних клубів. Скориставшись рідкісною нагодою, кореспондент “Української правди” розпитав Ахметова про останні події в його особистому політичному житті та житті країни.

— Чому ви не з'являєтеся у парламенті, хоча відразу після виборів обіцяли особисто приходити у Верховну Раду і голосувати?

— Винуватий... Але з усіх ключових питань я приходжу і голосую...

— Це не так. Наприклад, коли було важливе і знакове голосування — за мораторій підвищення комунальних платежів, вас не було, але ваша картка голосувала “за”.

— Голосувала?...

— Так. До речі, кому ви довірили свою картку, хто нею розпоряджається під час вашої відсутності в сесійному залі?

— Моя картка в Бориса Колесникова.

— Вас влаштовує ціна газу 130 доларів за тисячу кубометрів, яку оголосив Янукович?

— Якщо говорити про газ, то я розумію, що нинішній уряд — це ж не Ігор Кіо!

— Але ви ж самі критикували попередні газові домовленості 95 доларів за тисячу кубів, а отут 130 доларів — і ви спокійно реагуєте?

— Я критикував ціну в 95 доларів після того, як попередня влада переглянула контракт, який був раніше — газ по 50 доларів до 2009 року. Вони домовилися про ціну 95 доларів на незрозуміло який період. І це я критикував!

Але сьогодні ми — країна з ринковою економікою, і я за те, щоб ми купували газ за ринковими цінами. Якщо сьогодні ринкові ціни 130, то не може бути інакше.

— Але говорять, що 130 доларів — не межа. Рік тому називали ціну газу в 230 доларів...

— Справа в тому, що сорок відсотків валового внутрішнього продукту України — це гірничо-металургійний комплекс. Якщо ціна буде 230 доларів за тисячу кубометрів, то наш гірничо-металургійний комплекс просто не витримає.

— Тобто, ви можете продати свої гірничо-металургійні підприємства росіянам?

— Ми повинні побачити, за якими цінами буде газ для України, а після цього будемо ухвалювати рішення.

— Тим часом російський бізнесмен Алішер Усманов заявив, що збирається об'єднатися з вами, зробивши металургійний холдинг.

— Так, я читав, що він оцінив свої активи в десять мільярдів доларів…

— А ваша частка?

— Я думаю, дорожче...

— Тобто ви робите з Усмановим холдинг?

— На сьогодні ні. Але це не означає, що я “за” або я “проти” такого холдингу. Кожен крок повинен бути зважений. І від кожного кроку повинен бути сиергетичний ефект.

Тобто, якщо один плюс один дорівнює три — тоді це цікаво. А якщо один плюс один дорівнює півтора, то мене в цій компанії не буде.

— А поки, з ваших підрахунків, один плюс один виходить півтора?

— Я цього не вираховував.

— У пресі писалося про те, що ваш “Метінвест Холдинг” одержав ліцензії на прямі постачання газу. Яких домовленостей вже досягнуті вами?

— Ніяких домовленостей поки немає. Ми далеко не першими отримали таку ліцензію, яка дозволяє закуповувати газ напряму в Туркменістану або “Газпрому”. Найпершими був Індустріальний союз Донбасу... Але ми уже були несправедливо обвинувачені в тому, що ми порушуємо національні інтереси, одержуємо преференції!

— За час вашої відсутності в парламенті ім'я Ахметова спливло в справі кримського депутата Мельника, якого затримувала міліція, потім відпустила, і який, наскільки можна судити, зараз переховується в Москві.

— Я читав, як хтось з журналістів написав, що Мельник із мною пов'язаний. Але я не розумію, у чому пов'язаний? Крім того, хотілося б зрозуміти — винуватий Мельник чи ні? Якщо сьогодні про нього хтось говорить як про винуватого, то я звик, що людина вважається такою після рішення суду.

— Але скажіть — ви Мельника знаєте?

— Так, ми зустрічалися, він уболівав за “Таврію”. Може, він навіть приїжджав на деякі виїзні матчі “Таврії”.

— І Мельника називають “смотрящим” від Ахметова в Криму…

— Я навіть не знаю, за чим мені там дивитися... Це чиста брехня, коли говорять, що Мельник за чимось дивиться від імені Ахметова! Тому що мені немає за чим там дивитися! Що, Мельник дивиться за моєю дачею? Мені здається, що в мене немає навіть економічних інтересів у Криму. І це, до речі, погано для самого Криму. А якби такі інтереси в мене були, то за ними б спостерігала держава, влада, щоб я інвестував у цей регіон свій капітал.

— Як ви ставитеся до останніх політичних подій, до виходу “Нашої України” з коаліції, їхнього переходу в опозицію?

— Це погано для країни. Для України було б краще, щоб “Наша Україна” увійшла до коаліції. І я з самого початку був за те, щоб Партія регіонів і “Наша Україна” об'єдналися. Я говорив про шлюб за любов'ю і шлюб з розрахунку. А нинішнього шлюбу я взагалі не розумію — їх міністри перебувають в уряді…

— Але міністри з “Наший України” уже написали заяви про відставку!

— Поки вони тільки про це заявили. Тут потрібно визначитися — або “Наша Україна” у владі, або в опозиції. І те, й інше рішення треба поважати. Але все повинно бути зрозуміло — де влада, де опозиція. Зізнаюся, для мене комфортніше, щоб “Наша Україна” була в коаліції.

— Однак причина такого рішення “Наший України” у тому, що не виконується Універсал національної єдності з боку вашої партії.

— Ну, якщо одна сторона говорить, що Універсал не виконує, то інша говорить, що всі пункти виконані.

Підготував Віктор ЧИВКУНЯ