За місяць до офіційної виборчої кампанії агітація у розпалі

До офіційного початку виборчої кампанії, призначеного на 30 липня, залишився ще місяць, але вона вже у самому розпалі. З телеекранів, газетних шпальт, інтернет-сторінок, вуличних білбордів на українців дивляться десятки, якщо не сотні усміхнених (чи навпаки, стурбованих долею країни) облич тих, хто за будь-яку ціну хоче отримати затишне депутатське крісло в майбутньому парламенті.

Марнотратство Королевської

Безумовно, лідером за рівнем агітаційної активності є “Україна — Вперед!” Наталії Королевської. Свою кампанію вона почала за багато місяців до конкурентів, що цілком зрозуміло — колишній соратниці Тимошенко треба було розкрутити свій політпроект з абсолютного нуля. Її першим помітним кроком стало розміщення по всій Україні білбордів з обкладинкою одного з відомих українських щотижневиків, де Королевська обіцяла “захистити кожного”.

У журналістів та політичних експертів таке гасло одразу викликало здивування: політик, який декларує опозиційність, використовує меседж, аж надто подібний до відомої обіцянки Віктора Януковича “почути кожного”. Далі — більше. Всю країну заполонили бігборди з Королевською на фоні гасла “Нова економіка — нова країна”. “Нова країна” — пряма цитата з агітації “синьо-білих”, до того ж бігборди та сітілайти були виконані у характерній для регіоналів кольоровій гамі.

Паралельно зростала і присутність Наталії Юріївни у ЗМІ. Обсяги джинси, замовленої її штабом, за оцінками багатьох експертів, є безпрецедентними навіть для України. Щодня ледь не на кожному каналі телеглядачі мали і мають нагоду бачити, як головна “впередівка” висловлює свою точку зору з усіх можливих питань життя держави. Згодом з’явилися і відеоролики — перший з них, з занадто прискореним відео- та звукорядом, демонстрував саму Королевську наперебій з її прихильниками, в другому, який став ледь не культовим об’єктом для пародій в соцмережах, Наталія Юріївна розповідає, що “у неї є мрія”. Лишень трансляція цього ролику в перервах футбольних матчів ЄВРО-2012 коштує їй майже 40 тис. грн. за 15 хв.

Те саме стосується і друкованої преси. Приміром, нещодавно одна з найбільш популярних в Україні газет випустила спеціальний недільний номер, майже половина якого присвячена розповіді про високу оцінку економічної програми “України — вперед!” зібраними Королевською експертами. Отримати примірник простіше простого — стоси газет лежать у багатьох під’їздах у абсолютно безкоштовному доступі.

Але і цього виявилось замало. Як нещодавно писав Тиждень, на стовідсотково провладному Першому національному “єдина справжня опозиціонерка” (як вона сама себе позиціонує), нещодавно запустила шоу “Народний список”, яке начебто має дати шанс будь-якому громадянину України стати кандидатом в депутати від “Україна — Вперед!”. Як писали ЗМІ, консультантом проекту є радник голови Адміністрація президента Ігор Шувалов, а більшість учасників шоу раніше брали участь в проекті нинішньої прес-секретарки Януковича Дарки Чепак. Коментарі, як кажуть, зайві.

Спекуляції на Євро-2012

Значно пізніше від Королевської, приблизно місяць тому, активну агітацію розгорнула і Партія регіонів. Її технологи вирішили довго не ламати голову над новими меседжами, а використати вже перевірені ідею списати все на “попередників”. “Новий уряд наполегливо працював задля забезпечення стабільності. Цей процес тривав так довго саме через помаранчеву спадщину”, — пафосно-стривоженим тоном розповідає закадровий чоловічий голос. Якщо на місцевих виборах 2010 року постійні закиди у бік попередників ще могли спрацювати, то через два з половиною роки тотального володарювання синьо-білих вони викликають лише обурення.

Технологи ПР, вочевидь, це зрозуміли, тому скоро на екрани вийшов новий ролик, в якому головний акцент був зроблений на досягнення нової влади: успішне проведення Євро-2012, початок виплат “Вітіної тисячі” тощо. “І це лише початок”, — оптимістично стверджує молодий жіночий голос. Чи стане технологам Банкової винахідливості, щоб вигадати щось менш банальне, ніж “подолання помаранчевої руїни”, поки невідомо, але поки що агітаційна активність ПР навряд чи приносить їй якісь вагомі електоральні здобутки.

Яценюк на перших ролях

Майже одночасно з регіоналами “обробляти” населення почала і об’єднана опозиція. По всій країні з’явилися білборди з зображенням Юлії Тимошенко та Арсенія Яценюка і меседжем “ми об’єдналися заради України”. Яценюк, схоже, остаточно утвердився в ролі головного опозиціонера, принаймні, в першому ролику для телебачення агітаційні заклики та обіцянки озвучує лише він — хоч образ Тимошенко постійно з’являться на задньому плані.

Опозиція, схоже, зрозуміла, що на одному заклику до звільнення політв’язнів вибори не виграєш, тому зараз сконцентрувалася на “конструктиві” — регулярно проводить круглі столи із залученням представників громадянського суспільства, де обговорює підходи до формування свого списку та окремі положення виборчої програми. Справа залишилась за малим — виграти самі вибори.

Медведчук та інші

Темною конячкою виборів залишається “Український вибір” Віктора Медведчука, який за рівнем агітаційної активності можна порівняти хіба що з партією Королевської. На що ця активність насправді спрямована, досі незрозуміло. Точно не на зростання громадянської свідомості та утвердження народовладдя (головні заклики “УВ”), які з іменем Медведчука асоціюються в останню чергу. Хоча він не втомлюється заперечувати можливість свого балотування до Ради, реальна роль, яку відведено його проекту, вочевидь, стане зрозумілою лише з початком офіційної виборчої кампанії.

Решті політичних партій дуже далеко до такого рівня активності. Так, свої білборди, насамперед на Київщині, розмістив УДАР Віталія Кличка, переважно на південному сході комуністи російською мовою закликають “вернуть страну народу”, “Єдиний центр” Віктора Балоги обробляє мешканців рідного Закарпаття, жителів центру Києва агітує нікому невідома Партія відродження села тощо — але, через обмеженість ресурсів, у порівнянні з лідерами гонки, повноцінну кампанію ці та багато інших партій почнуть, напевне, вже після 30 липня.

А ось десятки, якщо не сотні майбутніх кандидатів у мажоритарних округах розвернули свою активність задовго до офіційного початку кампанії. Більшість з них не стала поки нічого вигадувати, обмежившись перевіреними методами: білбордами з обіцянками жителям громади (або вітанням їх зі святами) та роздачею різноманітної “гречки”. Хоча експерти вважають ефективність останнього методу досить сумнівною, потенційних кандидатів це не спиняє. Особливо показовим є приклад Харкова, де одразу п’ятеро провладних кандидатів: регіонали Ірина Горіна, Ірина Бережна, Дмитро Святаш та тушки Валерій Писаренко і Олександр Фельдман утворили благодійний фонд “Допоможи ближньому” і роздають виборцям продуктові набори. Для зберігання продуктів згодяться будь-які приміщення — приміром, Святаш організував продуктовий склад в одній з місцевих загальноосвітніх шкіл.

Зять вищезгаданої Горіної, член “молодої команди” Леоніда Чернівецького Олесь Довгий не гребує використовувати методи, які двічі приводили до успіху його колишнього патрона, з невеликою модифікацією: до складу проднаборів він включає рис замість гречки. А дошкільнятам до нового року Довгий роздавав пакунки цукерок. Інший член “молодої команди”, Алла Шлапак, теж має намір обиратися по Києву і роздає виборцям продпайки. Аналогічним шляхом пішла й наступниця Довгого на посаді секретаря Київради Галина Герега — окрім продпайків, кияни отримали від неї блокнотики та магніти на холодильник.

На цьому фоні більш оригінальним є кум Табачника Максим Луцький, що теж обиратиметься по Києву. Окрім традиційної роздачі виборцям “подарунків”, один з районів Києва обвішаний бігбордами з його обличчям та стандартним підписом “соціальна ініціатива Максима Луцького”. Його піарники не виявляють гнучкості мислення, тож великоднє вітання киянам було підписане так: “Христос воскрес! Соціальна ініціатива Максима Луцького”.

Також у Києві балотуватиметься і регіонал Ігор Лисов, який пішов іншим шляхом — роздає виборцям жіночої статі направлення на рентген молочних залоз (до речі, в державну поліклініку, де послуги, по ідеї, і так безкоштовні). До речі, притягнути всіх вищевказаних осіб до відповідальності за підкуп виборців неможливо — аж поки вони офіційно не стануть суб’єктами виборчого процесу, тобто не зареєструються кандидатами в нардепи.

Розповідь про чинну активність кандидатів на округах по всій Україні могла би стати темою окремого, величезного за обсягом матеріалу. Так, регіоналка Тетяна Бахтєєва роздавала донецьким студентам запрошення в нічний клуб, а екс-міністр юстиції Микола Оніщук встановив на Житомирщині урни для сміття зі своїм прізвищем на них. В будь-якому разі, якщо хтось вже зараз починає вітати мешканців певного регіону з якимись святами чи роздає їм подарунки (у будь-якому вигляді), з вірогідністю 99% можна стверджувати: 28 жовтня жителі місцевої громади побачать його прізвище у виборчих бюлетенях.

Мілан ЛЄЛІЧ