Ющенко зробив крок до фінішної прямої

П'ять років тому його висували у президенти на велелюдному мітингу на Співочому полі, тепер лише “громада Хоружівки” просить його по-довше лишатися президентом.
Та попри всю карикатурність ситуації і ілюзорність шансів, Ющенко все ж іде в президенти — усе ще вірить, що тільки він може вести країну вперед.

Як на диво, о 10 годині під ЦВК було досить людно. Під головною будівлею виборчої кампанії зібралось під дві тисячі прихильників президента, озброєних партійними прапорами та лозунгами “Буде Ющенко — буде Україна”.

Вираз облич більшості свідчив, що вони не просто прийшли відбути тут номер, а таки справді підтримують президента. Щоправда, із журналістами люди спілкувались не дуже охоче.
 — А чому ви сьогодні приїхали під секретаріат? — запитали журналісти жінку, яка намагалася заховатися за спину сусідки.
 — Підтримати нашого президента, — набравшись мужності випалила жінка.

— Ви що, вірите в його перемогу?

— Так. Віримо, інакше б не приїхали, — усе впевненіше говорила житомирянка.
Її підтримав дідусь-рухівець із Золотоноші:
 — Ви знаєте, щоб виростити урожай зерна треба рік, щоб виростити корівку — два, а ви кажете про державу... Я думаю, прийде час, і люди оцінять роль Ющенка, — роз'яснив дідусь.
 — І що ви за свої гроші приїхали? — запитали журналісти в жінок, що стояли поруч.
 — Так, за свої. І в неділю приїдемо, — запевнили жіночки, анонсуючи акцію Ющенка на Софійській площі 1 листопада, де він презентує свою програму.

Навіть якщо жіночки і прибули не за свої кошти, то на відміну від БЮТ, “Наша Україна” не засвітила цей факт на півКиєва, а обачно висадила їх у себе під штабом.
Зате, що можна було закинути Ющенко — так завелику кількість посадових осіб на ґанку ЦВК. Тут тобі і губернатори, і працівники секретаріату. Щоправда, всі запевняли, що взяли відпустку на цей день.

І звісно, студенти у помаранчевих куртках розмахували прапорами явно не за ідею. Факт підробітку вони визнали, хоча й не розкололися, за скільки гривень стоять.
Як запевнив журналістів Роман Безсмертний, “людей намагалися не відривати від роботи”, а брали тільки тих, хто вільний.
Безсмертний з'явився на ґанку ЦВК близько одинадцятої. Він швиденько зробив “коло пошани” на сходах, привітався з губернаторами та працівниками секретаріату президента.

Ще через кілька хвилин тіньовий керівник партії Ющенка став жертвою уваги преси.
 — Романе Петровичу, на що ви розраховуєте на цих виборах? — спитали його скептично журналісти.
 — Я розраховую на те, що Україні й українцям ще потрібні мої вміння на виборчій кампанії, — без зайвої скромності відповів перший керівник штабу Ющенка зразка 2004 року. — Щодо результату, будемо працювати на перемогу, але як завжди готові до будь-якого результату.
 — Навіщо Ющенко іти на ці вибори з таким рейтингом?, — продовжувала псувати настрій

Безсмертному преса. Але той не здавався.
 — Вибори потрібні 48 мільйонам українців, 35 мільйонів виборців, кожному місту й селу. А Ющенку вони потрібні тим більше. В Україні діючий президент не може не балотуватися, — заявив він.
 — Чому ви обрали спосіб самовисування?
 — Ви знаєте, мені не належить авторство цієї ініціативи. Але мені здається, якщо розраховувати на підтримку інших громадських організацій, інших політичних сил, то, можливо, це й правильно... тут різні погляди є. Хтось каже, що партія перебирає рейтинг Ющенка, хтось навпаки, що президент бере рейтинг партії. Але це не так важливо. Головне, що ми беремо участь у виборах і, думаю, що цей вибір — це шанс “Нашої України”, — заявив Безсмертний.

Власне цим він проговорився про можливу реальну мету виборчої кампанії Ющенка — не виграти вдруге президентські вибори, а створити передумови для хорошого результату “Нашої України” на наступних парламентських виборах із тим, щоб зробити Ющенка прем'єром.

На цьому коротке спілкування першого заступника керівника штабу Ющенка з пресою завершилось.
 — Я маю іти працювати, — вирвався Безсмертний з облоги журналістів і тут же опинився в тісних обіймах племінника президента Ярослава Ющенка та губернатора Харківщини Арсена Авакова.
 — А далі у нас яка процедура? — спитав Ярослав Ющенко.

— Керівники штабів ідуть із мною, голови обладміністрацій — у секретаріат, а довірені особи — в Український дім. Там Марина з ними проведе заняття, — пояснив Безсмертний.

— І довго триватиме заняття? — спитав Аваков.

— Дві години десь, — пояснив заступник керівника штабу.
Годинник уже показував 11:15. Віктор Андрійович традиційно запізнювався. Раптом спів Марічки Бурмаки змінився звуками козацького маршу, і Ющенко рівним кроком, вивченим ще у 2004 році, рушив до ЦВК.

На порозі його зустріли Марина Ставнійчук та голова ДУСі Ігор Тарасюк. З ними він зайшов до приміщення Центральної виборчої комісії.
Преса, депутати і губернатори залишилися назовні.
 — А ви вже оформили відпустку? — запитали журналісти у губернатора Полтавщини Валерія Асадчева.
 — Так, я такий щасливий, — щиро зізнався губернатор
 — То ви тепер очолите штаб Ющенка на Полтавщині? — згадали журналісти губернатору його слова, сказані влітку.
 — Ні, в нас керівник штабу інший. Тому що президент сказав, що голови ОДА повинні забезпечити життєдіяльність територій, — пояснив Асадчев.
 — А ви не боїтеся, що вас звинуватять у адмінресурсі? — запитали журналісти.
 — Ви знаєте, в чому, в чому не можна звинуватити Ющенка, так це в адмінресурсі. А, по-друге, за три роки перебування на посаді я ніколи не приховував, що підтримую президента. І третє, адмінресурс сьогодні використовує прем'єр. Вона його використовує по лінії міліції, правоохоронних органів, — радісно засвітив убернатор “гріхи” опонентки.
Продовжити розмову не вдалося. Ющенко вийшов з ЦВК і розпочав своє звернення до учасників мітингу.

Появу президента біля мікрофону люди зустріли скандуванням: “Ю-ще-нко, Ю-ще-нко”, яке знову нагадало про колись переможну ходу президента і про втрачені ним можливості.
-Я хотів би подякувати кожному, хто прийшов сьогодні на цей майдан. Знаю, що ми разом, і в мене немає сумнівів, що ми переможемо, — звернувся Ющенко до людей.
Тут же президент озвучив одну з ключових тез своєї кампанії — він іде вдруге в президенти не заради себе, а “заради України”.
 — Я не хочу, щоб у когось, не дай Боже, виникла думка, що Ющенко думає про владу. Подивіться на те, що відбувається в Україні. Чи не здається вам, що те, що відбувається в урядовій державній політиці, загрожує незалежності України і її свободі? — запитав президент у людей.
 — Чи не здається вам, що стеля в нашій хаті опускається? Що дихати киснем стає все важче, що країна погружається у шоу, водевілі, брехню, обіцянки, які ніколи не будуть виконані. Ми всі погружаємось в цю брехню. Чи не болить вам, що ми повертаємось до того, чого навіть не було у страшному 2004 році? — нагнітав ситуацію Ющенко.
Не забув президент згадати і про те, як його екс-соратниця привласнила в минулі вихідні мрії Майдану.
 — Чи не соромно брати по 100 гривень, щоб прибути на святу площу України — Майдан незалежності — і провести на декілька мільйонів доларів шоу лідера виконавчої влади? — обурився президент.
Ющенко заявив, що його принижує така ситуація. “Бо цим крадуться не тільки державні кошти, крадеться наша свобода”, — заявив він.
Мабуть, забув, що саме його команда почала платити прихильникам помаранчевих гроші за мітинги. В далекому 2005-му, коли їх симпатики прийшли на річницю Майдану, люди були здивовані великою кількістю байдужих. Тоді ющенківці заплатили за масовість, бо дуже боялися, що на Майдан через рік вже ніхто добровільно не прийде.

Проте зараз Ющенко знову заявляє, що йде в президенти, щоб не допустити повернення ситуації, яка була в 2004 році.
 — Я хочу зробити для вас простий тест: запитати, чи хочете ви повернутися у 2004 рік? — запитав президент. Але відповіді так і не почув. Люди стояли мовчки. Їх обличчя були сумні.
Далі Ющенко ще кілька разів повертався до теми загрози повернення 2004 року. Стало зрозуміло, що ця теза стане однією з ключових в агітації президента.
 — Не повертайтеся назад. Не забудьте про національний процес, — закликав він українців.
Як не дивно, Ющенко дуже мало говорив на звичні для себе теми — про мову, націю і її культурні цінності. Значно більше часу він приділив відповідальності громади за свій вибір.
 — Ви привели до влади дві найбільш складні, одіозні політичні сили, мета яких — поділити країну, а не дати відповідь, як через демократію жити країні у завтрашньому дні, — нагадав президент українцям їхні помилки, забувши правда зауважити, що причиною цього стала і його слабодуха політика.
 — Коли я говорю про вибори, то це не тільки моя відповідальність як громадянина Ющенка, це відповідальність кожного з вас, — наполягав президент. — Щоб потім ми не кусали собі лікті, чому в парламенті педофіли. Бо ви дали їм мандат. Чому у парламенті убивці? Бо ви дали їм мандат. Чому в парламенті казнокради — вже вся київська земля викрадена групою народних депутатів із провладної сили, проти яких не можна навіть кримінальну справу порушити? Бо ви дали їм мандат, — кидав далі Ющенко каміння у город БЮТ.

Він закликав українців голосувати за свої цінності, світогляд та цілі.
 — Ворон ворону ніколи око не виклює. Вони є такі, як вони є, — сказав Ющенко про своїх політичних опонентів. — Але вам потрібно зробити правильний вибір, щоб бути вільними громадянами. Громада повинна навчитися бути громадою. Зробіть це, щоб у парламент потрапляли достойні люди, — заявив Ющенко неначе йшов на парламентські вибори, а не на президентські.
Його звернення виявилось на диво коротким.
 — Слава кожному з вас! Слава Україні, — завершив своє звернення Ющенко, як робив це майдані 5 років тому.
 — Героям слава! — радісно відповіли люди. І замовкли. Раптом у гурті губернаторів та керівників хтось збагнув, що не вистачає завершальної ноти і почав голосно скандувати “Ю-ще-нко!”.
 — Ю-ще-нко, Ю-ще-нко! — відповіли люди, але скандування було недовгим.

Зразу після мітингу люди швидко розбрелись, хоча деякі групками ще спілкувались з депутатами.
А близько 100 учасників акції, як і обіцяв Безсмертний, поїхали до Українського дому на тренінг довірених осіб. Добиралися видно громадським транспортом, бо збирались довго — більше години. Тим часом заступниця голови секретаріату Марина Ставнійчук читала присутнім у залі лекцію про законодавчі ази роботи довірених осіб — як заповнювати заяви, де і як ставити крапки й коми.
Як пояснила Ставнійчук потім журналістам, на цей день вона теж узяла відпустку у секретаріаті.
Заступниця голови секретаріату не раз підкреслила, що виборча кампанія буде короткою, а отже довіреним особам краще взяти відпустку, щоб поїхати в далекі села агітувати за чинного президента.

Довірені особи слухали сумирно хвилин сорок, поки один із присутніх не поцікавився, що не погано було б їм дати не лише зразки заяв, а ще й стратегію, як боротися за голоси для кандидата.
 — Я вас почула. Я обов'язково донесу до президента і керівництва штаба, що для того, щоб надихнути людей, щоб зрозуміти, що робити в ближчі три місяці, потрібна зустріч з самим кандидатом у президенти, — стримано відповіла наполегливому чоловіку Марина Іванівна.
Після цього вона передала слово Юрію Рубану, керівнику Національного інституту стратегічних досліджень, який мав презентувати присутнім програму Ющенка “Єдина, справедлива, сильна Україна”. Свою присутність на цьому заході він пояснив журналістам тим, що зайшов сюди в “обідню перерву”.
-У програмі немає переліку тих помітних результатів, які досяг президент і країна за ці 5 років. З чим це пов'язано? Коли Ющенко сам звітує про свої досягнення, наприклад, про збільшення кількості усиновлених дітей чи збільшення народжуваності, це сприймається гірше, ніж коли про це говорять довірені особи. Я радив би вам над цим працювати, — повчав він довірених осіб.
Також Рубан порадив присутнім не забувати нагадувати виборцям про патріотизм президента.
 — Це важливо, бо в Віктора Андрійовича немає на цьому полі конкурентів. І скільки б конкуренти не іронізували, це так. Ви зверніть увагу, що Юлія Тимошенко все більше зміщується в бік патріотизму, — звернувся він до залу.
Ще один аспект — Рубан порадив довіреним особам звертати увагу людей на безлад у парламенті.
 — Бо досі опонентам часто вдавалося цей безлад прив'язати до президента, — зазначив він.
Ще одна оптимістична загадка від Рубана — через кілька тижнів багато слабких місць президента сприйматимуться по іншому.
Прорекламував Рубан присутнім і економічну реформу, запропоновану Ющенком в останньому розділі програми. Від імені Національного інститут стратегічних досліджень Рубан пообіцяв дати по цій темі “розлогі коментарі”. Напишуть їх певно теж в “обідню перерву”.
Втім замість ефемерних програм, люди попросили Рубана просвітити їх щодо рейтингових перспектив президента.

Соціолог вирішив не травмувати присутніх даними про 2-3%, а нагадав соціологію Центру Разумкова, де в Ющенка було аж 5%.
 — Зараз його ситуація трошки покращилася — можна говорити про 8%. Далі відбуватиметься наступне. Такий соціологічний феномен — після того як Ющенко заявив про те, що іде в президенти, ви сміливо можете додати до цієї цифри 3-4%, — продовжував радувати оптимізмом Рубан.
 — Далі почнеться найважче — почнеться конкуренція трьох кандидатів на одному полі: ідеться про Тимошенко, Яценюка і Ющенка. Зараз рейтинг Яценюка просідає, а Тимошенко ніяк не може пробити стелю рейтингу у 20% і змушена локалізуватися в Західній Україні.
За його словами, велика битва буде за Київ, не дарма ж Тимошенко пробачила Черновецькому всі гріхи з розрахунками за газ.
 — В першому турі переможе з демократів той, хто різко покращить свої результати в Києві, — заявив він.

Рубан звернув увагу, що поки що “соціологи знають думку 60%, а визначились за Януковича і Тимошенко сумарно 30% українців, а 70% визначаються”.
 — Отже, коли вас переконують, що все вирішено, і вибір є між двома — це не правда. Єдиний, хто забезпечив вихід у другий тур, це Янукович. Щодо решти ситуація може хитнутися. Не дарма ж оточення Тимошенко робить делікатні посили в бік президента. Ви ж розумієте, смертельне питання для прем'єра — це підпис чи ні президента під законом про підвищення соцстандартів. Я не знаю, чи треба це президенту, але це може змінити весь виборчий пейзаж.

На цій оптимістично-загадковій ноті Рубан закінчив спілкування з довіреними особами.
Справді, підписання чи не підписання закону про соцстандарти, так само як можлива відставка прем'єра можуть змінити виборчий пейзаж. Тільки чи допоможе це Ющенкові?
Може варто придворним соціологам іноді давати президенту справжні цифри, щоб він не втрачав зв'язку з реальністю?

Тетяна НІКОЛАЄНКО