Iз програми ”Український прорив” Тимошенко нічого не виконала.
Сьогодні народні депутати з’їдуться після відпочинку на позачергову сесію. ”Бютівець” 70-річний Павло Мовчан повернувся з Криму до столиці минулого тижня. У четвер, 13 серпня, засмаглий виходить із зеленої ”Шкоди Октавії” і прямує до пошарпаного старого ліфта однієї з будівель на Хрещатику. Піднімається на шостий поверх, де розташований офіс очолюваного ним товариства ”Просвіта”.
— Кави немає, але можу запропонувати пиво, вино чи солодку водичку, — говорить.
Відкриває невеличкий старий холодильник, заставлений запітнілими півлітровими пляшками пива ”Оболонь”. Дві ставить на стіл. Каже, що трохи болить горло, то лікується пивом. Однак під час інтерв’ю його не п’є.
На стінах багато ікон, портрет Тараса Шевченка. У кутку — два фото. Зверху — Віктор Ющенко в натовпі. Майбутній президент подарував Мовчану цей знімок 2002 року, коли їздили на могилу Шевченка в Канів. Нижче — Юлія Тимошенко сидить у машині і простягає руку до сивого чоловіка, який стоїть до неї спиною.
— Це — моя потилиця, — усміхається нардеп і показує пальцем на фото.
Чому через 18 років після розпаду Союзу Росія дозволяє собі повчати Україну, як вона має розвиватися?
— Росія дозволяє собі настільки, наскільки дозволяємо їй ми. Проблеми із Росією я пропонував розв’язати не вчора, а на самих початках незалежності. Це — мовне й церковне питання.
Це не вдалося зробити?
— Я не міг припустити, що так швидко розкрадуть і знищать Україну. Ми були четвертою конкуруючою державою в аграрній сфері. Мали все своє, а зараз завозимо тютюн, сусло для пива, бо хмільну галузь вирізали. Ми не вирощуємо хмелю, а раніше ж постачали його у Францію, Німеччину. Сьогодні завозимо його, скажімо, для пива ”Оболонь”, — показує на пляшку.
Окрім намірів, я зараз не бачу, щоб щось робилося добре для України. А починати треба із землі. Вона ж дичавіє. Подивіться, в що перетворилася Чернігівщина, Волинь — були ж прекрасно розроблені землі, які давали фантастичні врожаї! Були відгодівельні комплекси, як, наприклад, в Ягодині. Сьогодні ж це перевалочний пункт між Україною і Польщею, де митники і прикордонники щогодинно набивають собі кишені.
Винна в цьому влада?
— Уся проблема в тому, що влада ніколи не була і не стала українською.
І Тимошенко, і Ющенко?
— Як тільки вони прийшли до влади, їх вдало почали ”розводити”.
До кімнати зазирає жінка з паперами. Мовчан просить зачекати. Каже, що сам підійде.
— Це робили агенти впливу, — продовжує. — Вони є в одному, так і в іншому угрупованні. У них на першому плані власні бізнес-інтереси. Останній голова КДБ України Михайло Галушко вивіз звідси всю інформацію на свою агентуру, зокрема на наших високопосадовців. Зробив це, щоб Росія могла шантажувати, впливати і провокувати.
Чи не був лист президента Росії Медведєва теж своєрідною провокацією?
— Неусвідомленою. Я говорив торік, що Грузія приречена на розподіл. Другими на черзі є ми. Апетити Росії збільшаться: вона попросить нашу трубу, землю, порти... Скаже: давайте поміняємо ідеологію, заново перепишемо історію. Усе це було розроблено в останні часи президентства Кучми. І наші козачки на чолі з Дмитром Табачником включалися в реалізацію цих проектів. Щоб мати більші бізнес-можливості, вони зацікавлені в розширенні єдиної держави.
Президент Ющенко міг переламати ситуацію?
— Його Кремль не визнавав і з ним не працював. Сам же Віктор Андрійович 4,5 року колосальних можливостей профукав.
Два роки тому ви казали, що Тимошенко буде гарним прем’єр-міністром і навіть президентом. Тепер думаєте так само?
— Два роки тому, коли побачив програму Тимошенко ”Український прорив”, то був переконаний, що це — найбільш ґрунтовний проект. Гуманітарній сфері, якою я найбільше опікуюся, було відведене належне місце. Але лідери обростають людьми, які далекі від України. Вони втягують їх у вирішення тактичних завдань і ніколи не доходять до стратегічних.
Що за два роки виконано з ”Українського прориву”?
— Нічого, — зітхає. — Нічого.
Не шкодуєте, що пішли до Верховної Ради за списками БЮТу?
— А куди мені треба було йти? У НУ-НС, під Балогу (колишній глава Секретаріату президента. — ”ГПУ”)? Ніколи в житті. Чи під Мартиненка (керівник фракції блоку ”Наша Україна — Народна самооборона”. — ”ГПУ”)? Я ж знаю, хто він такий, і яка його група. Невже я не знаю, хто такий Олександр Третьяков (нардеп від НУ–НС. — ”ГПУ”)? Він же Ющенка ізолював від інформації.
Майбутнє країни великою мірою залежить від наступного президента. І далі агітуватимете за Тимошенко?
— Я ніколи не погоджуся, щоб президентом став Янукович. Адже він найбільше приклався до поділу України і знищення тут усього українського. У БЮТі є група людей, які мислять державними категоріями і також дотримуються моєї точки зору. Зокрема, Олег Білорус, Степан Давимука, Юрій Полунєєв.
Хіба ви маєте якийсь вплив у БЮТі?
— Тільки тоді, коли протестуємо, — усміхається. — Принаймні питають, чому ж ми виступаємо проти. Мене дивує, чому моя фракція два роки тому не підтримала законопроект Мовчана-Яворівського про статус української мови? Треба рухатися далі, захищатися, зміцнювати кордони. А нам сказали: геть Єханурова!
Його звільнення з міністра оборони ініціювала прем’єр Тимошенко.
— Не останню роль зіграла її жіноча образа. Так само, як і з Огризком (екс-міністр закордонних справ. — ”ГПУ”).
Вона часто керується емоціями?
— Безперечно. Не мені говорити про жіночу вдачу, — сміється.
Комфортно почуваєтеся в БЮТі?
— Некомфортно почуваюся в парламенті. Бо ти ні на що не впливаєш і тебе чують тільки тоді, коли ти кричиш.
Нині ”бютівці” та ”регіонали” на чолі з Андрієм Портновим та Олександром Лавриновичем нібито домовляються про забезпечення перемоги Януковича на президентських виборах, а взамін Тимошенко залишиться прем’єром.
— Якщо уявити, що переможе Юлія Володимирівна, то щонайменше 40 штиків емігрують із ”Регіонів” до неї. Якщо перемагає Янукович, то не менша кількість людей перебіжить у ”Регіони”. От де буде більшість, і ніякої портновсько-лавриновичівської комбінації не треба.
Ви вірите в перемогу Тимошенко?
— А в кого ж мені залишається вірити? — примружується.
Скажімо, в Яценюка, в якого тепер третій рейтинг — після Януковича та Тимошенко.
— Яценюк — перспективний, але зараз не має шансів. Його палитимуть з обох кінців.
Мовчану на мобільний дзвонить донька — хоче зайти до нього. Він просить зачекати 10 хвилин.
Тепер чимало хто каже, що не проти повернутися в часи Кучми. Вас не дивує це?
— При Кучмі була інша Конституція та серйозні повноваження президента. Коли виник конфлікт навколо Тузли, то він був рішучим, як ніхто. За це йому треба віддати належне. Зрозуміло, що той, хто вносив поправки до цієї Конституції — Ведмедчук (перекручує прізвище Віктора Медведчука, колишнього глави адміністрації Кучми. — ”ГПУ”) знав, що і чому це робить. От чому він і підганяв Юлію Володимирівну до того, що нереально.
Маєте на увазі нову Конституцію, яку він готував для БЮТу і Партії регіонів?
— Так. Вона була нереальною. Ведмедчук — це людина антиукраїнських інтересів.
А Тимошенко — людина проукраїнських інтересів?
— Без сумніву.
Чому ж вона пішла на контакт із Медведчуком?
— Уся справа не в ній, а в її оточенні. Зараз стоїть питання: як будуть впливати на нас під час і після виборів. Юлії Володимирівні треба враховувати цей російський фактор. Ми ж пам’ятаємо, як не давали нам завозити туди м’ясо, молоко, сир. Знайдуть купу засобів, як тиснути на нас і далі.
Людей, які бачать загрозу від Росії, Янукович називав ”виродками”.
— Він із Білорущини і не є носієм нашого генетичного коду. Янукович так і не відчув, що таке Україна і що він до неї причетний.
