Вибори-2010: хто першим скине “київський баласт”?

І це виправдано: коли рейтинг політичної сили хилиться до землі, рівень громадянського обурення наближається до температури кипіння, немає нічого кращого, ніж скинути на поталу електоральному люмпену “відпрацьований” політичний баласт.

А самому, немов повітряна куля, різко піднятися назустріч виборчому щастю.

Особливим вмінням скидати баласт славився Леонід Кучма, який майстерно уникав відповідальності за події у країні. Насамперед, це стосувалося прем'єр-міністрів, які рано чи пізно залишали свою посаду, забезпечуючи Кучмі стабільний політичний політ.

На Пустовойтенка повісили відсутність реформ, на Лазаренка — тотальне розкрадання країни. Хоча, судячи з палаців українських “політиків”, їхніх автопарків та зважаючи на куці декларації, розкрадав народне господарство Лазаренко не один.

Саме через вміння Кучми вчасно перевести стрілки і скинути баласт, епоха правління досвідченого повітроплавця багатьма згадується ледь не як “золота ера” розвитку України.

Сьогодні основним претендентом на головний баласт країни є Черновецький, який довів до сказу більшу частину населення Києва. Очільник молодої і жадібної не лише до влади команди постраждає через географію.

На догоду киянам, які щиро потерпають від правління Черновецького, претенденти на крісло №1 можуть влаштувати феєричне ріаліті-шоу “це я звільнив вас від корупційного мера”. В надії, що кияни зрозуміють, віддячать и проголосують належним чином.

Больова точка Черновецького — посада голови КМДА, яка відноситься до виконавчої гілки української влади. Відповідно, призначення на таку посаду відповідає певним правилам та стандартам. Подання на призначення Черновецького головою робив прем'єр Єхануров ще у квітні 2006 і підписував його Ющенко.

До речі, необхідність дотримуватися хоча б видимості правил свого часу коштувала Віктору Андрійовичу головного болю. Ющенко, забезпечуючи оборудкам Черновецького політичний дах, на тлі дострокових виборів проти Кличка та Тимошенко, вдався до легкої маніпуляції із перепризначенням голови КМДА.

Після травневих виборів-08 від Тимошенко годі було чекати подання на призначення Черновецького головою КМДА, тому Ющенко “перезатвердив” свій указ на... основі подання Єханурова 2006 року.

Про правовий нігілізм Секретаріату вже діти байки складають, тож, якщо Тимошенко та її юридичні воїни світла, на кшталт Портнова, захочуть взятися за Черновецького, процедура, народжена Ющенком, про перезатвердження своїх же указів може стати залізним підґрунтям для оскарження перебування Черновецького на головній посаді у Києві.

Ющенкові мер давно став тягарем: землю у Феофаніі під будівництво “Лікарні майбутнього” Київрада виділила, та, очевидно, що добудована вона не буде — в нового президента будуть свої пріоритети.

Другий захід на Банкову Ющенкові не світить: через пресловуту співпрацю з одіозним мером кияни відвернулися від гаранта, не пустивши у травні-2008 його політичну силу навіть на поріг Київради.

Звичайно, людині, котра набирала ще кілька років тому у столиці під 70 відсотків, боляче. Тому в надрах Банкової активно визріває план радикальних кроків Ющенка у Києві: сильний президент наводить лад у столиці — і так буде зі всією державою!

За планом “Ч”, ближче до листопада гарант Конституції і просто батько пересічних українців піде у публічну атаку на “негідного мера”. Черновецького приберуть з посади, із шумом та помпою. А ЗМІ та народ погодують пікантними історіями “а-ля Лозинський”.

Конкуренцію Ющенкові може скласти Юлія Тимошенко, яка давно розривається між публічною ненавистю до Черновецького та кулуарною співпрацею з ним.

Її столична фракція товаришує із мером на ґрунті “ефективного” використання київських ресурсів. Втім, на інтереси своїх представників у Київраді прем'єру буде начхати — на кону стоятимуть зовсім інші призи.

Тому Кабмін, який формально і уособлює виконавчу владу, торпедуватиме голову КМДА поданнями, перевірками та звільненнями.

У віртуальному забігу Тимошенко та Ющенко не хочуть припуститися фальстарту. Адже проблеми суспільства у країні суцільної політичної доцільності вирішуються виключно з огляду на актуальність моменту.

Тож вся боротьба за знедоленого киянина, відміна тарифів на ЖКГ і таке інше почнуться ближче до виборів, у листопаді-грудні.

Сам же Черновецький, відчуваючи хмари над головою, заліг на дно. Людина, яка раніше ні на мить не облишала публічного хизування з улюбленими бабусями, не з'являється навіть на майданчиках комунальних медіа.

Враження, що Черновецького взагалі не існує, а Києвом керує віртуальний образ, в стилі пелевінського “Generation Р”. Навіть публічну дискусію веде не мер, а представники його оточення.

Втім, в кулуарах владної команди на Хрещатику триває кропітка робота, метою якої є збереження за Черновецьким посади. Головний товар, з яким емісари мера йдуть на торги, — результат, продемонстрований Черновецьким на дострокових виборах 2008 року.

Задля цього співочий мер готовий поступитися не лише президентськими, а й парламентськими амбіціями — польовий проект, який півроку тому “черновецькі” розгорнули у половині областей України, сьогодні ледь жевріє.

Та навіть у питанні самопорятунку Черновецький залишається самим собою і намагається розкласти яйця по різних гніздах. Йому не потрібно, щоб хтось з фаворитів президентської кампанії публічно висловлювався на підтримку столичного голови.

Цілком влаштує більш єзуїтський варіант: у грудні Ющенко або Тимошенко відстороняють його від посади. Черновецький, наприклад, спираючись на давнє рішення Конституційного Суду про обов'язкове суміщення голови представницької та виконавчої влади у Києві, гальмує своє відсторонення у судах.

Поки процес триватиме, Черновецький виконує зобов'язання по голосах. А новий президент спускає на гальмах процес і дає йому правити до 2012 року. Звісно, жодних гарантій Черновецькому у тому, що його не скинуть, як баласт, ніхто дати не може. Але іншого вибору у мера немає.

Тому офіційно Черновецький співпрацює з Регіонами, про що неодноразово публічно говорив Колесніков, а неофіційно зустрічається з Тимошенко. Як, приміром, це було два тижні тому, під час відвідин прем'єркою Одещини.

Тоді Черновецький літаком прибув до Тимошенко — чого не зробиш, щоб зберегти посаду та не опинитися за гратами у м‘ясорубці виборів.

Така лінія поведінки гіпотетично дає Черновецькому можливість зіграти не лише з Яценюком або Януковичем, до столичних штабів яких він делегував своїх заступників і з якими активно співпрацює.

Цинічний підхід допоможе мерові налагодити містки електоральної дружби і з Тимошенко, в якої досі немає свого претендента на столичне крісло, і з Ющенком, в якого просто нікого немає.

Причому паралельно Леонід Михайлович може вирішити кілька побічних питань -наприклад, за допомогою Банкової відправити у відставку голову Шевченківського району Пилипишина, якого вважає конкурентом.

Тому, знаючи вміння Черновецького виходити сухим з води, можна припустити, що навіть публічна електоральна атака зійде йому з рук. Адже у державі, де царює політична доцільність, а вибори розглядають не як механізм реформ, а як самоціль, міфічний ресурс нинішнього мера Києва може мати вирішальне значення.

Добрими справами вимощена дорога до пекла, а вчинки українських політиків роблять її набагато швидшою.

Вихід один: опозиції об‘єднувати зусилля і вигравати разом, а не сидіти по різних таборах та програвати Черновецькому по одинці. Щоб кому не обіцяла Тимошенко чи Янукович — у Черновецькому вони бачать ресурс голосів, а в опозиції — розбрат і хитання.

Дмитро АНДРІЄВСЬКИЙ,

депутат Київради