Так сказав Валерій Іванович

Голова СБУ зустрівся з журналістами в Музеї Служби безпеки, розташованому на першому поверсі похмурої сірої будівлі на вулиці Володимирській, 33 у Києві. В оточенні стендів з описами героїчних вчинків людей із “гарячими серцями і холодними головами” в шкірянках, наганом у руці та посвідченням ОДПУ — НКВС — КДБ у кишені пан Хорошковський виглядав напрочуд вдало. Суворі керівники загонів СМЕРШ, ОСНАЗ та інших карателів, здавалося, схвально споглядали з пожовтілих фото на свого елегантного нащадка. Мимоволі виникало запитання: який стосунок може мати СБУ до радянської спецслужби, враховуючи, що офіційним правонаступником СРСР та всіх його організацій є інша держава?

СБУ нікого не підозрює в антидержавній діяльності, а навпаки, підтримує роботу фондів в Україні. Ми всіма засобами заохочуємо грантодавців. Що стосується фонду “Відродження”, то туди ми не ходили! Якщо ви подивитеся, ми ходили до тих організацій, які брали гранти. Це робилося з метою перевірки, чи використовують ці гранти у виборчих цілях. Якщо ні, то ні. У країні почалися вибори, і в законі написано, що іноземці не мають права фінансувати виборчі кампанії будь-кого. Почався виборчий процес, ми абсолютно вибірково перевірили, отримали відповідь, яка нас цілком влаштувала. І ніхто не може заборонити СБУ виконувати свої обов’язки.

Пан Забілий — співробітник СБУ (історик, якого звинувачують у спробі оприлюднити секретні документи. — Ред.). Він прекрасно знає правила перевезення секретних документів або документів з обмеженим доступом та поводження з ними. Він давав особисту підписку. Таким чином, це не просто вільна людина, яка отримала вільний доступ до інформації. А чим відрізняються від нього тисячі істориків, які так само хочуть мати вільний доступ до ексклюзивної інформації? Він мав такий доступ виключно як співробітник СБУ.

Ось ці три папки було вилучено під час обшуку в Забілого. І ми бачимо, що на другій папці жодної позначки про розсекречення немає — цей документ взагалі не подавався комісії, яка приймає рішення про розсекречення. А ось і третій документ, який подавався, але комісія відмовила в цьому. Підстав для такого рішення може бути дуже багато. Ось у цій справі 202 людини згадується. І можливо, хтось із них живий до сьогодні. Є їхні родичі, які мають давати на це (розсекречення. — Ред.) згоду. І коли мені кажуть, що такі документи стосуються тільки часів Другої світової війни та ОУН — УПА, то це не так. Є тут і матеріали, що стосуються 1973, 1975, 1978 років. Ці люди ще живі, вони серед нас. І я не впевнений, що вони хочуть, щоб хтось володів цією інформацією в незаконний спосіб. Тому тут має сенс чітко розрізняти історичний аспект справи і кримінальний. Я розумію, що для декого найкращий захист — це напад. Але, повторюся, всі процесуальні норми (під час затримання Забілого. — Ред.) були витримані, тому жодних проблем із доказами в нас не виникне.

Прізвища агентів та їхні дані є державною таємницею. Тому ми зберігаємо її всіма доступними нам способами.

Особисто я до люстрації (оприлюднення імен таємних співробітників і винуватців злочинів тоталітарного минулого. — Ред.) ставлюся негативно. Поясню. Робота спецоргану має бути нормально організована. І якщо за зміни політичної кон’юнктури агентурні дані та зведення можуть бути викриті, нам на цьому етапі буде набагато важче працювати з агентурою. А це вже елемент державної безпеки. Тому люстрація значно ускладнить нам роботу зі збереження державної безпеки. Але люстрація буває різною. Якщо ми хочемо, щоб на державні посади не призначали людей, які так чи інакше мали стосунок до КДБ, то це можна робити і в закритому режимі. СБУ може в закритому режимі перевіряти ці дані й давати свою рекомендацію.

Богдан БУТКЕВИЧ