Столиця заплуталася в вертолітних забаганках Януковича

Ще на початку жовтня голова КМДА Олександр Попов видав розпорядження “Про проектування та будівництво вертолітних майданчиків в Києві”. Це розпорядження підсумувало роботу тимчасової комісії Київради щодо створення мережі вертолітних майданчиків у Києві. Ця комісія була створена ще в квітні цього року і вона визначила 16 ділянок для будівництва вертолітних майданчиків.

Карта розміщення вертолітних майданчиків у Києві

1. Клініка “Борис” на проспекті Бажана 12А; 2. Київська міська клінічна лікарня №1; 3. Міжнародний виставковий центр; 4. Київська міська дитяча клінічна лікарня №2; 5. Міська клінічна дитяча лікарня №1; 6. Міська клінічна лікарня №8; 7. Центральна міська клінічна лікарня; 8. Стадіон НСК “Олімпійський”; 9. Міська клінічна лікарня №12; 10. Площа біля пологового будинку на вул. Мостицькій,11; 11. Міська клінічна лікарня №7; 12. Міська клінічна лікарня №6; 13. Міська клінічна лікарня №4; 14. Поруч з стадіоном “Старт”; 15. Київська обласна клінічна лікарня; 16. Міська дитяча інфекційна лікарня на вул.Дегтярівській,23.

Портал “Київ. Коментарі” звернувся в КМДА з проханням, по-перше, пояснити необхідність будівництва у Києві такої потужної мережі вертолітних майданчиків, а, по-друге, повідомити скільки це коштуватиме. У відповіді на запит порталу “Київ. Коментарі” начальник Головного управління транспорту та зв’язку Євген Водовозов, будівництво цих майданчиків “здійснюється з метою розвитку транспортної інфраструктури міста, проведення аварійно-рятувальних робіт, надання термінової медичної допомоги постраждалим”. Від відповіді щодо обсягів фінансування виготовлення проектно-кошторисної документації та вартості будівництва вертолітних майданчиків в КМДА утрималися, мовляв, це буде визначено лише “після проведення оргаізаційно-правових заходів”.

Із відповіді головного транспортника столиці виходить, що київська влада вкрай стурбована можливими надзвичайними явищами. Якими — можна лише здогадуватись. Можливо мова йде про землетруси. Навряд чи. Адже, за даними сейсмологів, Київ не входить в зону ризику. А карта в інституті геофізики говорить про те, що землетрус магнітудою 5 — на більшості території України відбувається раз на 100 років. А 6-бальний землетрус можливий — раз на 5 тисяч років. Ця інформація не нова і була офіційно оголошена ще в минулому році під час землетрусу в Румунії. Тоді фахівці-сейсмологи Українського науково-дослідного і проектного інституту з цивільного будівництва уточняли, що “до недавнього часу Київ не входив до сейсмічно небезпечної зони, зараз ці норми переглянули. Стара забудова проводилася з розрахунком на 5 балів, такі поштовхи безпечні, до обвалення не призведуть. Зараз же будівлі вищі за 25 поверхів, їх у місті кілька, вважаються особливо небезпечними об´єктами, тому в них закладається великий запас стійкості. Шестибальні поштовхи вони, безумовно, витримають, але можуть з´явитися тріщини в перегородках. Адже чим вищий будинок, тим більші коливання на верхніх поверхах. Але каркаси будинків навантаження витримують”.

Отже, схоже, що особливих “надзвичайних” сюрпризів природа киянам не готує. Можливо, в КМДА мають іншу інформацію. В принципі, можна було б сказати, що за “лихими передчуттями” столичної влади просто приховується бажання влаштувати невеличкий ґешефт на вертолітних перевезеннях. Цю версію частково підтвердив сам голова КМДА Олександр Попов, який, по-перше, заявив, що жодної бюджетної копійки не буде вкладено (http://money.comments.ua/2011/10/31/299003/popov-dast-ni-grosha.html) в будівництво вертолітних майданчиків (правда, хочеться нагадати Попову, що майданчик біля Паркової алеї будується якраз за кошти держбюджету), а, по-друге, повідомив, що розвиток вертолітної інфраструктури має цікавити насамперед бізнес і майданчики мають будуватися за кошти інвесторів для користі, як міста, так і бізнесу.

Утім, наскільки поділяють думки Попова самі бізнесмени сказати важко, адже, за словами співвласника ОАО “Мотор-Січ” та нардепа від ПР В’ячеслава Богуслаєва, “на ходу” лише 100 вертольотів комерційних структур. Проте, сам Богуслаєв, як й годиться виробникові вертольотів, належить до оптимістів і говорить, що “вертольоти в найближчі роки мають увійти в наше життя як автівки ”.

Хоча деякі “гарячі голови” в Партії регіонів говорять, що Україні просто ніяк без вертольотів та відповідних майданчиків. І хоча Богуслаєв підтвердив, що, на разі, в Україні з вертольотами, м’яко кажучи, не все гаразд, адже , але вертолітна  мережа — “це життєва необхідність в транспортній інфраструктурі країни”. “Я хочу сказати, що ми спрогнозували, що в найближчі 5 років в країні має з’явитись 400 новеньких вітчизняних вертольотів. В них вже зацікавились губернатори двох регіонів, зокрема, Вінницької області, де розташований завод, який ми в цьому році відродили”. Правда, у своєму захопленні вертолітними перспективами Богуслаєв дещо заперечив Попова, завивши, що “впевнений — на наступний рік буде прийнята програма розвитку вертольотної інфраструктури і фінансування буде закладено в державному бюджеті. Гадаю, що на ці цілі мають закладати кошти і в бюджетах міст України”, — стверджує Богуслаєв.

Його думку поділяє і керівник проекту компанії “Хеліпорт” (надає широкий спектр послуг на ринку авіації загального призначення) Володимир Коваль, який повідомив порталу “Київ. Коментарі”, що “справді, в Україні, на разі, не розвинені комерційні вертолітні перевезення, але треба йти від зворотнього — немає доріг, не будуть їздити й авто. Треба будувати вертолітну інфраструктуру і буде розвиватися вертолітні перевезення”. На думку, Коваля для Києва мало й 16 майданчиків і треба будувати їх на всіх висотних будівлях, адже, вертоліт єдиний засіб евакуації при пожежі у такій будівлі. Однак навіть потреба столиці у вертолітних майданчиках не зовсім пояснює дії Попова, який спочатку заходився визначати місця для них, а потім зауважив, що під них треба ще знайти інвесторів.

Можливо, це заява зроблена для відволікання уваги, бо інвестор вже давно знайдений, і його ім’я невідомо тільки пересічним громадянам. При всій амбіційності столичної ініціативи, навряд чи можна буде вважати її вдалою без комплексного вирішення. Адже якщо робити вертолітні перевезення комерційно привабливими, наприклад, у сфері бізнес-подорожей, то потрібно створювати відповідну мережу по найбільших містах. Запит “Київ. Коментарі” до Мінінфраструктури щодо кількості вертодромів, вертолітних майданчиків по Україні та їх завантаженості, надісланий ще 10 жовтня 2011 року, досі залишився без відповіді. Можливо, якби ця інформація була доступна, то у громадськості було менше скепсису щодо вертолітного майбутнього столиці.

Світлана БАКУМОВЕЦЬ